Органи дізнання і їх процесуальні повноваження

Органами дізнання є:

)   міліція;

¹) податкова міліція;

)   органи безпеки - у справах, віднесених законом до їх відання;

)   начальники органів управління Військової служби правопорядку в Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання - у справах про всі злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні частини, а командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зорів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання, установи, чи на військових об’єктах;

-1)командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями а також про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час походу за межами України;

)   митні органи - в справах про контрабанду;

)   начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені у розташуванні зазначених установ;

)   органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил;

)   органи прикордонної служби - у справах про порушення державного кордону;

)   капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПК України).

Діяльність органів дізнання розрізняється залежно від того, діють вони у справах про злочини, які закон (ст. 12 КК України) відносить до тяжких, чи у справах, які не є тяжкими.

За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального законодавства, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила; після цього орган дізнання протягом не більше 10 днів від дня встановлення особи, що вчинила злочин, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.

По другій категорії кримінальних справ - про тяжкі злочини - орган дізнання після порушення кримінальної справи зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строку не більше 10 днів з моменту порушення кримінальної справи. Якщо ж у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати необхідні оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки (ст. 104 КПК України). У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу дізнання проводиться у строк не більше п’яти діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Таким чином, дізнання за чинним законодавством завжди є розслідуванням, що передує досудовому слідству. Винятками з цього правила є особливий порядок провадження по справах про злочини, названі в ст. 425 КПК України, який іменується протокольною формою досудової підготовки матеріалів. Зібрані органом дізнання по цих справах матеріали не передаються слідчому, а через прокурора надсилаються безпосередньо до суду.

Слід розрізняти поняття орган дізнання і особа, яка провадить дізнання (дізнавач). Орган дізнання представляє керівник цього органу, його начальник. На ньому лежить прямий обов'язок забезпечити належне провадження дізнання і його організацію, тому він не лише вправі сам провести дізнання в повному обсязі чи виконати окремі слідчі дії, а й доручити провадження дізнання, конкретній посадовій особі - тій, що проводить дізнання. Саме ця особа безпосередньо розслідує справу, керуючись вимогами кримінально-процесуального закону. Однак, на відміну від слідчого, особа, яка провадить дізнання, законом обмежена в своїх повноваженнях. Це пояснюється самим характером дізнання, його метою - забезпечити шляхом провадження, як правило, невідкладних слідчих дій збереження слідів злочину, закріплення доказів і прийняття лише таких рішень, на підставі яких слідчий міг би приступити до повного та всебічного розгляду справи і завершити її провадження у досудовій стадії процесу. Звідси - обмежене коло рішень, яке орган дізнання та особа, яка його проводить, вправі прийняти у справі. Так на відміну від слідчого, вони, зокрема, не можуть притягнути особу як обвинуваченого, завершити розслідування кримінальної справи складанням обвинувального висновку. Якщо слідчий рішення у справі в загальному приймає самостійно, то особі, яка провадить дізнання, для прийняття рішення необхідно одержати згоду свого керівництва, начальника органу дізнання.