2020-09-26
209
Вища нервова діяльність - це діяльність вищих відділів ЦНС, що забезпечує найбільш зроблене пристосування тварин і людини до навколишнього середовища. До ВНД ставиться діяльність кори більших півкуль і найближчих підкіркових вузлів (підкіркові ядра переднього й проміжного мозку).
По І.П. Павлову, в основі ВНД лежать умовні й складні безумовні рефлекси. У процесі еволюції в поведінці починають домінувати умовні рефлекси. Робота інших відділів нервової системи зветься нижчої нервової діяльності й здійснюється за принципом не умовних, а безумовних рефлексів.
Значення вищої нервової діяльності:
1. забезпечуються нормальні взаємодії організму й зовнішнього миру.
2. здійснюється регуляція роботи внутрішніх органів.
3. забезпечується існування організму як єдиного цілого.
В 1863 р. Іван Михайлович Сєченов опублікував роботу за назвою "Рефлекси головного мозку". У ній він привів докази рефлекторної природи психічної діяльності, указавши, що жодне враження, жодна думка не виникають самі по собі, що приводом є дія якої-небудь причини - фізіологічного подразника. Він писав, що найрізноманітніші переживання, почуття, думки в остаточному підсумку ведуть, як правило, до якихось відповідних дій.
|
|
|
На думку И.М. Сєченова, рефлекси головного мозку включають три ланки:
1.Перша, початкове, ланка - це порушення в органах почуттів, викликуване зовнішніми впливами.
2.Друга, центральне, ланка - процеси порушення й гальмування, що протікають у мозку. На їхній основі виникають психічні явища (відчуття, подання, почуття й т.д.).
3.Третя, кінцеве, ланка - руху й дії людини, тобто його поводження. Всі ці ланки взаємозалежні й обумовлені.
"Рефлекси головного мозку" набагато випередили розвиток науки в часи Сєченова. Тому, у деякому відношенні, його навчання залишалося блискучою гіпотезою, і не було завершено.
Продовжувачем ідей І.М. Сєченова став Іван Петрович Павлов (1849-1936). Він створив навчання про безумовні й умовні рефлекси. Дослідження І.П. Павлова в області кровообігу й травлення підготували ґрунт для переходу до фізіологічного вивчення психічної діяльності.
Механізми короткочасової пам’яті
Короткочасна пам’ять забезпечує утримання і наступне відтворення оперативної інформації. Основна властивість такої пам’яті – нетривалість, тому що інформація зберігається кілька хвилин, а іноді навіть секунд. Механізм короткочасної пам’яті достатньо складний, і єдиної теорії з цього приводу поки не існує. Дуже важливу роль для визначення механізмів роботи пам’яті зіграло застосування сильного електричного впливу на людський мозок. Результати дослідження показали, що після впливу електрошоку має місце ретроградна амнезія, яка проявляється в тому, що людина нічого не пам’ятає про події, які передували такому впливу на головний мозок. Тривалість ретроградної амнезії може розповісти про час консолідації пам’яті, тобто про те, скільки потрібно для того, щоб короткочасна пам’ять перейшла в довгострокову (5-10 хвилин).
|
|
|
Отже, механізм роботи короткочасної пам’яті: в замкнутих ланцюжках нейронна циркуляція (реверберація) триває пару хвилин, зберігаючи дані у вигляді певної послідовності імпульсів. Останні передаються від одного нейрона до іншого. Існує думка, що під час руху вплив якого подразника зберігає нейронний слід.
Така гіпотеза має пряме відношення до повсякденного досвіду і свідчить про те, що для навчання потрібна постійна практика – багаторазове проведення досліджуваного матеріалу через свідомість. Таким чином короткочасна пам’ять стає довготривалою.
Білет 13
Функції стовбуру мозку
Стовбур мозку складається з довгастого мозку, моста і середнього мозку. З одного боку, він є поширенням спинного мозку вгору, в порожнину черепа, оскільки містить моторні і сенсорні ядра, що виконують рухові і чутливі функції для областей обличчя і голови, так само, як спинний мозок здійснює такі функції щодо регіонів тіла, розташованих нижче шиї. Але з іншого боку, стовбур мозку має власну «кваліфікацію», оскільки він забезпечує багато важливих функцій організму:
1) регуляцію дихання;
2) регуляцію серцево-судинної системи;
3) регуляцію функції шлунково-кишкового тракту;
4) регуляцію багатьох стереотипних рухів тіла;
5) регуляцію рівноваги;
6) регуляцію рухів очей.
Нарешті, стовбур мозку служить проміжною станцією для керуючих сигналів від вищих нервових центрів. У наступних розділах ми обговоримо роль стовбура мозку в регуляції рухів і рівноваги тіла. Особливо важливі для цих цілей ретикулярні і вестибулярні ядра мозкового стовбура.
