Правовые семьи

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Отже, образ ренесансної людини базувався на філософії Відродження, що формувалася як теоретичне спрос­тування ідеї «гріховності» природи, емансипуючи її від підпорядкова­ності надприродному божественному Духу. Вона урівняла природу і дух, що у рівній мірі заслуговували на увагу. На кінець XVI століття філософія все більше виявляє тенденцію до перетворення на служницю природознавства, якою вона була в Середньовіччі щодо теології. Проте, остаточно ця тенденція реалізувалася вже в XVII столітті.

Стосовно філософії Відродження можна виділити такі характерні риси: 1) антропоцентризм і гуманізм; 2) пантеїзм; 3) діалектичність (створення другої історичної форми діа­лектики як концепції розвитку); 4) пізнавальний оптимізм (віра в здатність людського розуму пізнати світ, його діалектичні закономірності, прита­манні йому протилежності в їхній єдності); 5) піднесення природного до духовного по всіх лініях: філософській, моральнісній, естетичній і посту­пове формування тенденції надання переваги природному.

1. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. – М., 1989.

2. Валла Л. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. – М., 1989.

3. Гарэн Э. Проблемы итальянского Возрождения. – М., 1984.

4. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения. – М., 1980.

5. Кампанелла Т. Город Солнца. – М., 1954.

6. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978.

7. Макиавелли Н. Государь. – М., 1982.

8. Мишель де Монтень. Опыты. – М., 1981. Т.1 – 3.

9. Николай Кузанский Сочинения: В 2-х т. – М., 1980. (Об ученом незнании. О возможности бытия).

10. Сергеев К.А. Ренессансные основания антропоцентризма. – С.Пб., 1993.

11. Эразм Роттердамский. Философские произведения. – М., 1987.

12. Эстетика ренессанса. – М., 1981. Т.1 – 2.

Данте Алигьери. Божественная комедия. - М., 1968.

Данте Алигьери. Малые произведения. – М., 1968.

Лоренцо Валла. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. – М., 1989.

Монтень М. Опыты. В 3-х книгах. – М.,1992.

Николай Кузанский. Сочинения в 2-х томах. М., 1979.

Петрарка Ф. Избранное. – М.,1974.

Следует отличать понятия «система права» и «правовая система», «правовая семья». Вопрос о системе права - это вопрос о том, как право организовано изнутри, из каких элементов и подсистем оно состоит. Система права - это внутренняя структура права, выражающаяся в единстве и согласованности составляющих его норм, а также в их дифференциации на отрасли и институты. Иногда отождествляется с системой законодательства.

В мире существуют различные правовые системы и правовые семьи, отражающие особенности соответствующих эпох, цивилизаций, стран, народов, континентов. Различают национальные правовые системы и межнациональные (семьи или отдельные группы систем).

Национальная правовая система - органический элемент конкретного общества, его истории, культуры, традиций, социального уклада, географического положения и т.д. Она отражает уровень развития, национальные особенности правовых институтов, структуры правовых норм, их иерархии и так далее. Т.о., каждая правовая система отдельного государства имеет свои конкретные особенности и выражается в специфике построения законодательства.

Правовая семья - это несколько родственных национальных правовых систем, которые характеризуются сходством некоторых важных признаков (пути формирования и развития; общность источников, принципов регулирования, отраслевой структуры; унифицированность юридической терминологии, понятийного аппарата; взаимозаимствование основных институтов и правовых доктрин).

В зависимости от вышеназванных признаков выделяют следующие основные правовые семьи