Лекція №5. ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ СВІТОВОЇ ПЕДАГОГІКИ кінця XIX — початку XX століття.
Змістовий модуль 2. Зарубіжна педагогіка і школа XIX-XX ст.
Актуальність теми: у зв'язку зі зміною соціальних орієнтацій та цінностей, в умовах сьогодення, нового прочитання потребує творча спадщина багатьох зарубіжних і вітчизняних педагогів, передовсім без ідеологічних нашарувань, упередженості і так званого класового підходу до виховання.
Цілі лекції (мета): ознайомитись з виникненням освіти і виховання в світовій суспільній цивілізації, загальними тенденціями світової педагогіки, формування інтересу до історії педагогіки як історії загальнолюдської культури.
План.
1. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка).
2. Прагматична педагогіка Д. Дьюї.
3. Гуманістичні засади освіти й виховання. Рух нового виховання (М. Монтессорі, С. Френе).
4. Ідея цілісного виховання Р. Штайнера.
5. Ідеї виховання й навчання в педагогіці екзистенціалізму.
|
|
Література
1. Абашкіна Н.В. Нові концепції навчання й виховання у сучасній німецькій педагогіці: Методико-інформаційний матеріал. — К., 1995.
2. Бине А. Современные идеи о детях / Пер. с франц. — М., 1910.
3. Дьюи Д. Школа и общество / Пер. с англ. — М,, 1907.
4. Кей Э. Век ребенка / Пер. с нем. — М„ 1905.
5. Кершенштейнер Г. Понятие трудовой школыї /Пер. с нем. — М., 1915.
6. Монтессори М. Руководство к моему методу / Пер. с итал. — М., 1916.
7. Помелов В.Б.. Петер Петерсен й его «Йена-план» // Педагогика. —1997. — № 3.
8. Френе С. Избраные педагогические сочинения. — М., 1990.
9. Історія педагогіки / За ред. М,В. Левківського, О.А. Дубасенюк. — Житомир, 1999.
10. Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття. — Тернопіль, 1996.
11. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. — Суми: СумДПУ, 2000.
Клерикальна педагогіка, реформаторська педагогіка, теорія вільного виховання, експериментальна педагогіка, інстинкт боротьби, навчання за «центрами інтересів», функціональна педагогіка, педагогіка особистості, педоцентризм, ідея «абсолютної свободи» учнів, концепція педагогічного прагматизму, інструменталізм, рух нового виховання, вальдорфська педагогіка, антропософія, евритмія.
1. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка)
На рубежі XIX—XX століть з'являється цілий ряд нових концепцій освіти і виховання, що склали у своїй сукупності якісно нову теоретичну базу розвитку шкільництва у Західній Європі та США. Провідними причинами розвитку педагогічної думки у цей період стали такі чинники: а) невідповідність школи вимогам часу, перш за все, потребам промислового виробництва у кваліфікованих робітниках та науково-технічних кадрах, що стала не тільки освітньою, а державною проблемою; б) розвиток науково-технічного прогресу, який вимагав надання учням у школі значно більшого обсягу знань, умінь та навичок; в) накопичення педагогікою та психологією достатньої для побудови нових концепцій кількості знань про природу дитинства та пізнавальні процеси.
|
|
Педагогічні орієнтири попередньої епохи — гербартіанство, спенсеріанство, клерикальна педагогіка, — базувались на жорстких авторитарних методах управління процесом формування особистості, обмежували самостійність дитини, її ініціативу в рамках глобальної регламентації всіх аспектів навчально-виховного процесу. Ці орієнтири не відповідали вимогам нового часу, що призвело до кризи традиційної педагогіки, появи цілого ряду нових концепцій і цілих течій. Всі вони взяті у сукупності отримали назву реформаторської педагогіки (або нового виховання).