Завдання роботи.
Характеристика позаурочних форм навчання.
Характеристика уроку.
Поняття про форми навчання.
План.
1.Сформувати поняття про форми навчання (сутність, історичний характер, класифікації, види).
2. Виявити сутність класно-урочної системи.
3.З’ясувати сучасні підходи до визначення й характеристики уроку як основної форми навчання (сутність, основні ознаки, типи, структури, вимоги, недоліки сформованої практики уроку в школі, ознаки сучасного уроку).
4.Сформувати поняття про позаурочні форми навчання (види, сутність, особливості організації, вимоги до проведення).
5.Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати внутріпредметні зв’язки, активно слухати, формулювати питання.
Основні поняття. Форми навчання, класно-урочна система, урок, екскурсія, предметний гурток, факультатив, домашня робота.
Список літератури.
Аналіз уроку / Упоряд. Н.Мурашко. – К.: Шк. Світ, 2008. – 128 с.
|
|
Векслер С.И. Современные требования к уроку: пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1985. – 128 с.
Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С. 374-406.
Дидактика современной школы: пособие для учителей / под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. шк., 1987. – 351 с.
Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.
Онищук В.А. Урок в современной школе. — М., 1980.
Пермяков О. А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.71–80.
Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.126–146.
Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підручн. / – К.: Грамота, 2012. – 504 с.
Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-S, 1997. – 256 с.
Савченко О.Я. Сучасний урок: суб’єктність навчання і варіативність / О.Я. Савченко // Початк. шк. – 2011. – № 9. – С. 11–15.
Фіцула М. М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К.: Академія, 2001. – С.155–187.
Фоппель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: практ. пособие: в 4 т. / Пер. с нем. – М.: Генезис, 1998. – Т. 1–4.
Фридман Л.М. Как предотвратить неуспеваемость учащихся? // Завуч. – 1999. – № 7. – С. 54–85.
Хуторской А.В. Современная дидактика: учеб. для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.
Латинське слово "forma" означає зовнішній вигляд.
Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Види форм навчання
Урок, екскурсія, семінар, факультатив, предметний гурток, консультація, домашня навчальна робота, практикум тощо.
Класифікація форм навчання
|
|
Дидакти І. Купісевич, І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін, В.О. Онищук та інші вважають, що організаційні форми навчання можна класифікувати за такими ознаками:
За кількістю учнів: - індивідуальне; групове; фронтальне.
За місцем навчання: - шкільне (клас, кабінет, майстерня); позашкільне (екскурсії, домашні завдання, робота в бібліотеці); екстернат, домашнє навчання.
За тривалістю: час регламентується педагогами; батьками; самими учнями.
З історії питання. До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Так, у школах давнього світу панувала система індивідуального навчання — вчитель навчав кожного учня окремо. У середньовічних школах домінувала індивідуально- групова система навчання: в одній групі збирали учнів з різним рівнем підготовки, заняття проводили без усталеного розкладу, дітей приймали до школи впродовж року.
У XVI—XVII ст. у братських школах України й Білорусі виникла нова форма організації навчальних занять, яка передбачала певні елементи класно-урочної системи навчання. Учитель працював фронтально з усім класом за певним розкладом. На заняттях використовувалися різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Учням давали домашнє завдання, виконання якого перевірялося під час занять, що мали назву «уроки».
Доцільність класно-урочної системи навчання та шляхи її впровадження обґрунтував у XVII ст. Я.-А. Коменський. Ця система давала можливість учителеві водночас навчати багатьох учнів. Вона передбачала комплектування навчальних груп (класів) дітьми одного віку і з однаковою підготовкою та навчання їх за однією програмою. Її ефективність була настільки очевидною, що незабаром урок став провідною організаційною формою навчання у школах багатьох країн світу.
У XVIII ст. у Західній Європі, Америці робилися спроби відмовитися від класно-урочної системи, стала розвиватися белл-ланкастерська система навчання, розроблена англійськими педагогами А. Беллом та Дж. Ланкастером. Суть її полягала у взаємному навчанні, коли старші учні початкової школи й ті, що добре вчилися, були помічниками вчителя і під його керівництвом навчали решту учнів. Це давало змогу одному вчителеві організувати навчання кількох сотень учнів. Однак ця система не забезпечувала належної якості навчання, тому проіснувала недовго.
Висновок: існує багато форм навчання, основна – урок. Вчителю необхідно володіти методикою їх організації.