Структурна організація нерва

СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ НЕРВА

 

  

 

 В залежності від того, які нервові волокна входять до складу перифе-рійного нерва, останній буває: а* чутливим, коли нервові волокна представлені дендритами псевдоуніполярних клітин; б* руховим, коли нервові волокна представлені аксонами нервових клітин; в* змішаним, коли в складі нерва пред-ставлені як аксони, так і дендрити, або відростки нервових клітин вегетативної нервової системи. Нервові волокна можуть бути як мієлінові, так і безмієлінові. В процесі формування нерва важлива роль належить пухкій волокнистій спо-лучній тканині, яка утворює ендоневрій, периневрій та епіневрій.

 

 Епіневрій – зовнішня сполучно-тканинна оболонка, яка сформована кола-геновими волокнами, орієнтованими вздовж нерва, фібробластами, макро-фагами, ліпоцитами. Епіневрій можна розглядати як варіант щільної офор-мленної сполучної тканини, що захищає нервові волокна від можливих меха-нічних ушкоджень.

 

 Периневрій – сполучнотканинні перегородки, які відходять в середину нерва і ділять його на окремі пучки нервових волокон. Кожен такий пучок пок-ритий компонентами сполучної тканини (колагенові волокна, фіброцити, фібробласти, ліпоцити* і має назву ендоневрія. В ендоневрії та периневрії розташовані кровоносні та лімфатичні судини.

 

 В практиці лікаря мають місце випадки ушкодження периферичних нервів. При цьому та частина нервових відростків, яка відокремлюється від перикаріону як правило піддається дегенеративному переродженню (Уоллеров-ська дегенерація*. Waller Augustus Volney (1816-1870*, англійський фізіолог, який вперше показав, що при перерізці нервів язика дистальний відрізок аксона піддається дегенеративним змінам. Факт був використаний нейрофізіологами для вивчення інервації окремих структур.

 

 Нейрохірурги з метою відновлення іннервації намагаються з’єднати хірур-гічними швами дистальну та проксимальну частини перерізаного нерва. При оптимальному співставленні проксимальні частини нервових волокон можуть, регенеруючи, потрапити в канали, утворені мієліновою оболонкою шванівських клітин, в результаті чого швидкість регенерації нерва може зрости в кілька разів. При незадовільній репозиції регенерація уповільнюється. Швидкість регенарації осьових циліндрів для різних нервів, органів, віку – коливається в значних межах, але як правило дорівнює 0,5-1 мм за 24 години. Важливим є той факт, що в периферійній, дегенерованій частині нерва, утворюються біологічно активні речовини, можливо за рахунок функціонування шванівських клітин, що залишились. І ця біологічна субстанція активно стимулює процес регенерації. З метою оптимізації явища репозиції центральної і переферичної ділянок нерва на кафедрі гістології Чернівецького медінституту була запропонована і впроваджена В.А.Полатай методика фіксації шва на нерві муфтою, утвореною відрізком вени. При цьому ре-генерація нерва покращувалась, а вірогідність утворення неврином проксимального кінця нерва різко зменшувалась. Багато цікавих фактів про механізми регенерації нервів були отримані відомим київським гістологом М.І.Зазибіним. Не втратили свого значення і до сьогоднішнього дня висновки про те, що стимуляція активної функції дене-рвованого органа теж значно прискорює явища регенерації відповідного нерва. Масаж та інші фізіотерапевтичні процедури давно використовуються в медицині в подібних випадках.

 

Ганглії соматичної нервової системи представлені парними спінальними гангліями: структура, яка утворена нервовими клітинами в місці об’єднання задніх та передніх корінців спинного мозку. Спінальні ганглії захищені кіст-ковими структурами (відростками хребців* від можливого механічного пошкод-ження.

 

 На гістологічних зрізах в спінальному ганглії чітко розміщені по периферії перикаріони псевдоуніполярних нейронів, які оточені клітинами олігоденд-роглії (клітини сателіти*. Відростки псевдоуніполярних клітин відходять в нап-рямку до центра ганглія і після відділення аксона від дендрита, аксони у складі задніх корінців направляються до спинного мозку, а дендрити між попереч-ними відростками хребців виходять за межі хребетного стовпа, формуючи спи-нномозкові нерви. До цих відростків приєднуються нервові волокна передніх корінців, в результаті чого спиномозкові нерви стають змішаними.

 

 Псевдоуніполярні нейрони округлої форми, з великим ядром та ядерцем. В перикаріоні чітко виявляється гранулярна ендоплазматична сітка, мітохондрії та комплекс Гольджі. Спеціальними гістологічними методами виявляються нейрофібрили та нейротубули. Один відросток, що відходить від перикаріона – насправді це аксон і дендрит, які об’єднані олігодендрогліоцитами. Після від-ходження данного спільного відростка в межах ганглію він Т-подібно ділиться окремо на аксон і окремо – дендрит. Розміри дендритів гігантські – сягають до 1 метра і тому для збереження морфологічної і функціональної стабільності ве-лика роль відводиться дендритному транспорту та репаративній діяльності шва-нівських клітин. Псевдоуніполярні клітини є аферентними нейронами, які че-рез свої рецепторні структури отримують інформацію про зміни як в навко-лишньому, так і внутрішньому середовищах. Нервові імпульси псевдоуніпо-лярні нейрони передають клітинам спинного та головного мозку для аналізу та забезпечення відповіді за участю як нейрогенних так і гуморальних механізмів.

 

 

 

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВІДДІЛ СОМАТИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ:

 

 

 

Спинний мозок – структура, яка ззовні являє собою округлий тяж довжиною біля 40-45 см, діаметром 1-1,5 см, що розміщується в хребетному каналі в проміжку між великим потиличним отвором черепа, продовжуючись в шийному, грудному відділах хребетного стовпа і до рівня І-ІІ хребців попереко-вого відділу. Спинний мозок має два потовщення: шийне (на рівні ІІІ шийного – ІІ грудного хребців*, яке в поперечнику сягає 13-14 мм та поперековий (на рівні Х грудного і до І-ІІ поперекових хребців*. Діаметр поперекового потов-щення до 12 мм. Шийне та поперекове потовщення спинного мозку – це та час-тина даного органа, де формуються нерви, які іннервують верхні та нижні кінцівки. Шийне потовщення – це V-VII шийні та І грудний сегменти, попере-кове потовщення – це ІІ-V поперекові та І-ІІ крижові сегменти спинного мозку.

 

 При гістологічному дослідженні спинного мозку розрізняють білу та сіру речовину. Сіра речовина займає центральне положення, утворюючи структуру, яка нагадує контури метелика, або букву “Н”. Сіра речовина утворена перика-ріонами мультиполярних нейронів. Розрізняють в сірій речовині передні (ко-роткі і широкі*, задні (тонші і довші* та бокові (виражені слабо* роги. Сіра речовина правої та лівої половини спинного мозку з’єднана між собою тонкою спайкою в центрі спинного мозку, в середині якої є центральний спинно-мозковий канал заповнений ліквором і вистелений епендімоцитами.

 

 Біла речовина спинного мозку займає периферичне положення в спинному мозку і представлена відростками нервових клітин, які розміщені:

в сірій речовині спинного мозку;

в різних відділах головного мозку;

в спінальних гангліях.

 

 Біла речовина розділена сірою речовиною спинного мозку на окремі кана-тики, зокрема:

 

 1. задні канатики, що розташовані між задніми рогами;

 

 2. бокові канатики, що розташовані між переднім, заднім та боковим рогами правої та лівої половини спинного мозку;

 

 3. передні канатики, які розташовані між передніми рогами спинного мозку.

 

 В білій речовині, точніше в окремих канатиках, локалізовані проводящі шляхи спинного мозку, структура яких буде описана нижче.

 

 Спинний мозок має сегментарну будову; кількість сегментів відповідає кількості хребців, хоча є свої особливості. Так у шийному відділі є 8 сегментів, враховуючи, що перший сегмент розташований між великим потиличним отво-ром та першим шийним хребцем. В грудному відділі є 12 сегментів, попе-рековому – 5, крижовому – 5 і куприковому – 2-3 сегменти. Кожен сегмент дає початок двом парам корінців спинного мозку: два передніх і два задніх (правий і лівий відповідно*. У зв’язку з тим, що спинний мозок закінчуєтьяс на рівні ІІ-го поперекового хребця, то передні і задні корінці сегментів ІІІ, ІV, V поперекових; всіх крижових і куприкових формують спиномозкові нерви, які розміщуються в хребетному каналі в проєкції від ІІІ поперекового хребця та крижової кістки у вигляді окремих нервів (так званий “кінський хвіст”*. Кожні 3-4 сегменти сірої речовини мозку зв’язані між собою відростками (аксонами і дендритами* нервових клітин, які дифузно розсіяних в межах кожного сегменту в сірій речовині. Для цього відростки цих клітин виходять із сірої речовини свого сегменту в проекції передніх, бокових і задніх рогів і тут же їх аксони і дендрити піднімаються, або опускаються на 2 – 3 сегменти вверх або вниз, віддаючи колатералі в сіру речовину даних 2 – 3 сегментів. Аксони і дендрити встановлюють сипантитні зв’язки з перикаріонами  клітин, які формують сіру речовину спинного мозку. Це дає можливість об’єднати в єдине ціле всі сегменти спинного мозку. Таке структурне об’єднання має свої клінічні прояви. Так, коли має місце локальне, в межах одного сегменту спинного мозку, пошкодження структур сірої речовини переденіх або задніх чи бокових рогів, то виявити явище денервації майже неможливо, через адаптивне перекриття клітинами сусідніх (вище і нижче від пошкодження* двох сегментів. Слід пам’ятати і те, що коли невропатолог проводить топічну діагностику локалізації ураження спинного мозку, вивчаючи втрату іннервації певних сегментів (втрати чутливості на шкірі, чи явище параліча м’язів*, то діапазон денервації на периферії завжди вужчий від діапазону пошкодження того, чи іншого відділу спинного мозку. Як уже було сказано вище, відростки нервових клітин, які виконують дану інтегративну функцію на рівні сегментів спинного мозку, локалізуються в безпосередній близькості від сірої речовини спинного мозку утворюючи так звані основні пучки спинного мозку, зокрема:

 

 1* передній основний пучок – покриває передньо-медіальний край спинного мозку, справа і зліва; 2* боковий основний пучок покриває латеральну по-верхню передніх, бокових і задніх рогів спинного мозку справа і зліва і 3* задній основний пучок – покриває медіальні поверхні задніх рогів спинного мозку справа і зліва. Нейрони та їх відростки, що забезпечують інтеграцію сегментів спинного мозку між собою отримали назву пучкових нейронів і є структурами, які сформували так званий власний апарат спинного мозку.

 

 Основну масу нейронів, що сформували сіру речовину спинного мозку представляють мультиполярні нейрони, які формують передні корінці (ко-рінцеві нейрони* локалізовані в передніх і бокових рогах та пучкові нейрони, які формують частину висхідних проводящих шляхів спинного мозку і які локалізовані в задніх рогах спинного мозку.