Кузня морських ракетників

(1956 - 1992 рр.)

Науково-технічна революція і, як наслідок, революція у військовій справі, висунули нові підвищені вимоги до вдосконалення навчального процесу, підвищення якості підгото­вки фахівців для флоту.

У зв'язку з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу було прийняте рішення про зміну системи підготовки офіцерських кадрів. У грудні 1955 р. це рішення торкнулось конкретно нашого училища. Тепер потрібно було готувати не просто командира-фахівця, а морського офіцера-ракетника з інженерною підготовкою, здатного і командувати, і вирішувати задачі грамотного обслуговування новітньої, як на той час, техніки.

Для вирішення нових задач необхідно було цілком переробити навчальні плани і розробити нові програми. Цей процес відбувався, значною мірою, під впливом досвіду такої підготовки на факультеті реактивної зброї (шостому факультеті) військово-морської академії кораблебудування й озброєння ім. А.М.Крилова. Обумовлено це було тим, що такого профілю підготовки у військово-морських училищах не було, а ВМАКВ ім. А.М.Крилова готувала інженерів-ракетників з кінця 40-х років, мала відпрацьовані навчальні програми, навчальні посібники. Деякі офіцери училища пройшли навчання в академії з ракетних спеціальностей. Природно, що це позначилося на формуванні структури спецкафедр училища, складі і змісті навчальних спеціальних дисциплін, напрямках підготовки. Здебільшого навчальні плани і програми для молодших курсів, що навчалися за основними (неперехідними) програмами, були орієнтовані на навчальні плани і програми МВТУ ім. М. Баумана для фахівців-ракетників. До речі, терміни «ракетник», «ракетна зброя», «крилата ракета» застосовувалися тільки з 1960 р. До того використовувалися терміни «реактивна зброя», «крилатий літак-снаряд» і та. ін.

Підготовка випускників училища інженерного профілю забезпечувалася за двома спеціальностями:

- матеріальна частини ракетної зброї («матеріальщики»);

- системи керування ракетною зброєю («прибористи»).

Такий поділ профілю підготовки виявився дуже вдалим і плідним у роки освоєння ракетної зброї першого і другого покоління в місцях служби випускників. Справа в тім, що багато елементів ракетної зброї перших поколінь при експлуатації потребували численних складних перевірок, регулювань, налагоджень. Виконувати якісно ці роботи могли тільки

	фахівці з інженерною підготовкою вузького профілю. Для викладацької роботи в училище були переведені офіцери-викладачі з ВМАКВ ім. А.М.Крилова і Військово-морського училища інженерів зброї (м. Ленінград). У цей період в училище прибули такі досвідчені й грамотні педагоги: капітан 1 рангу – інженер Н. В. Богуславський, капітан 1 рангу інженер А.Г. Гольдберг, капітан 1 рангу інженер С. П. Чурилов, капітан 2 рангу – інженер
Капитан 1 рангу – інженер Н.В.Богуславський	Капитан 1 рангу С.П.Чурилов

	В. Ф. Бакланов, капітан 2 рангу - інженер С.Р. Гродницький, капітан 2 рангу інженер М.С. Коваленко, капітан 2 рангу - інженер В.А. Красильников, капітан 2 рангу Н.І. Рибакін, капітан 3 рангу – інженер А. І. Кочедиков, капітан 3 рангу - інженер М. Н. Максимов, капітан 2 рангу - інженер В. Н. Мохін-Блінов, майор - інженер Б.А. Топор й інші. Багато викладачів повинні були пройти перепідготовку. До 1 вересня 1956 р. в училищі вже було 22 кандидати наук і п'ять доцентів. Тоді ж прибув в училище й очолив одну з провідних кафедр вихованець ЧВВМУ (набору 1939 р.) капітан 2 рангу - інженер Г.І. Трусеньов. Згодом він, як і В. А. Красильников, С.Р. Гродницький, А.К. Нерсесов, за успіхи в навчанні і вихованні курсантів був удостоєний державної нагороди. Влітку 1956 р. в училище були переведені всі курсанти-раке-тники Ленінградського військово-морського училища інженерів зброї, а також курсанти випускного курсу Кронштадтського середнього технічного військово-морського училища (вони були зараховані на другий курс ЧВВМУ). Керував цією роботою начальник управління ВМУЗ адмірал С.Г. Кучеров, а безпосередньо в училищі - начальник училища контр-адмірал Н.Г. Богданов і призначений 11 серпня 1956 р. заступник начальника училища з навчальної і наукової роботи капітан 1 рангу інженер Н.В. Сілін.
Капитан 1 рангу В.Ф.Бакланов	Капитан 2 рангу С.Р.Гродницький
Капитан 1 рангу В.А.Красильников	Капитан 1 рангу Г.І.Трусеньов
Адмірал П.С.Октябрський, Начальник училища 1957-1960 р.р.	Капитан 2 рангу Н. В. Силин
Начальник ВМУЗ, що перевіряв влітку 1956 р. роботу з перебудови системи підготовки кадрів училища, дав високу оцінку всій роботі. У травні 1957 р. начальником училища був призначений адмірал Пилип Сергійович Октябрський, що займав до цього високу посаду першого заступника ГК ВМФ СРСР і був переведений в училище за станом здоров'я. Діяльність адмірала П. С. Октябрського на посаді начальника училища продовжувалася до червня 1960 р.

До 1960 р. навчання курсантів-ракетників здійснювалося за перехідними програмами. Термін навчання на інженерному факультеті змінився від п'яти з половиною років у 1957 р. (п'ять років і три місяці - в 1959 р.) до п'яти років у 1960 р. На командному факультеті до 1960 р. термін навчання був 4 роки.

	Лабораторна база, створена протягом усіх десяти років післявоєнного існування училища, підлягала також корінній перебудові. Спочатку підготовка ракетників велася переважно теоретично, тому що конкретні зразки ракетних комплексів ще тільки розроблялися і проходили іспит, кораблі для них будувалися. На 1956-1957 навчальний рік планувався початок будівництва ще одного лабораторного корпусу.
Капитан 1 рангу А.І.Кочедиков	Капитан 1 рангу В.Н. Мохин-Блинов

Уже в 1958 році в училище стали надходити навчальні ракети 8Ж38, Р-110М, КСЩ, З-2, У-600, їхні вузли й агрегати, прилади систем керування. Підготовка фахівців стала носити здебільшого прикладний характер.

На кожній спецкафедрі училища в роки його становлення створювалася дуже серйозна й ефективна лабораторна база, здатна забезпечити не тільки навчальний процес, але й виконання науково-дослідних робіт. Зокрема, на кафедрі аеродинаміки і динаміки польоту ракет була створена аеродинамічна труба малих дозвукових швидкостей з відкритою робочою частиною діаметром 0,5 м і високоточною аеродинамічною вагою. У той час навчальних закладів у СРСР, де були подібні пристрої, було дуже мало.

	У 1959 р. вступив у лад лабораторний корпус ЛК-3, де були змонтовані три стенди з діючими турбореактивними і прямоточними повітряно-реакти-вними двигунами. В окремому приміщенні був діючий вогневий стенд малорозмірного рідинного ракетного двигуна. Масштаб робіт, що виконувались, може характеризувати і розміщений у спеціальному сховищі запас палива - 40 т авіаційного гасу.
Занятття в лабораторії ракетных двигунів

На кафедрі матеріальної частини ракет і пускових установок була побудована й оснащена необхідним штатним устаткуванням навчальна технічна позиція, де можна виконувати на ракеті весь комплекс робіт перед видачею її на корабель. У цеху УТП, обладнаному кран-балкою, розміщалися навчально-діючі зразки КР і ЗУР, прийняті на озброєння ВМФ.

У ЛК-1 провідні випускні кафедри училища створили лабораторії-тренажери основних ракетних і артилерійських комплексів, що знаходились в той час на озброєнні. Як тренажери в цих лабораторіях, в основному, використовувалися реальні навчально-діючі зразки військової техніки й озброєння, тому що на них було зручно відпрацьовувати питання повсякденної експлуатації, в тому числі, й ремонтної підготовки. Такі тренажери були на кафедрах РОНК, РОПЛ, БРАВ і деяких інших. Але були й тренажери іншо- го типу, що застосовувалися, в

Робота в лабораторії систем керування

основному, для відпрацьовування питань бойового застосування зброї, у яких імітувалися елементи системи керування і її робота. Зовнішній вигляд передніх панелей керування повністю відповідав реальному.

Робота органів керування й індикації на цих панелях візуально повністю відповідала роботі реальної матчасті, органи індикації адекватно реагували на роботу органів керування. Такі тренажери, в основному, створювалися училищними вмільцями, були дешеві, але при цьому ефективні при відпрацьовуванні порядку й правильності дій бойової обслуги при стрільбі. Кілька тренажерів такого типу було на кафедрі бойового застосування, а також тренажер "Атака" - на кафедрі БЗФ.

В лабораторії штурманського обладнання

Як важко все це створювалося, і як легко було зруйновано в дев'яності роки!

Приведені приклади характеризують масштаби робіт, виконані в училищі на етапі становлення ракетного профілю підготовки не тільки на зазначених кафедрах, але і на інших спецкафедрах, що забезпечували інженерну підготовку випускників за фахом "Системи керування ракетною зброєю".

Створена лабораторна база, що продовжувала удосконалюватися раціоналізаторами, цілком забезпечувала навчальний процес, розробку наукових тем викладачів і ад'юнктів, а також поповнення наукових досліджень за договорами із зовнішніми організаціями, у тому числі, з провідними науковими організаціями країни.

Зокрема, в 1979-1980 рр. начальником кафедри крилатих і зенітних керованих ракет і викладачами кафедри була виконана НІР за договором з підприємством п/я А-1586 м. Москви. У 1976-1983 рр. кафедра виконувала на установках діючих ракетних двигунів спільні роботи з інститутом високих температур (ІВТАН), Академії наук СРСР, у 1983-1987 рр. - з підприємством п/я Х-5498 м. Москви й інститутом фізики Академії наук Білоруської РСР. Результати НІР впроваджувалися в розробках зразків військової техніки.

Незважаючи на складності пережитого періоду, будівництво училища хоча і повільно, але продовжувалося. 29 березня 1958 р. від будівельників був прийнятий двоповерховий адміністративний корпус. Це створило додаткові можливості використання частини раніше зайнятих адміністрацією приміщень у навчальному корпусі, забезпечило більш сприятливі умови для роботи управлінського апарата училища.

Так, зокрема, з 11 по 13 червня 1958 р. пройшла 1-а науково-технічна конференція викладачів училища. У чотирьох її секціях було заслухано й обговорено 25 доповідей. Викладачі одержали значну за обсягом і глибиною інформацію, зв'язану з революцією у військовій справі, і у своїй подальшій роботі широко використовували її. У вересні 1958 р. на посаду заступника начальника училища з навчальної і наукової роботи був призначений капітан 1 рангу інженер В. П. Мазуркевич, що продовжував справу свого попередника. Була проведена конференція наукового товариства курсантів. На ній було заслухано 30 доповідей. І хоч доповіді ще і не відрізнялися глибиною розробки, але за актуальністю, злободенністю вони заслуговували похвали.

Капітан 1 рангу В.П.Мазуркевич

Ця конференція поклала початок і донині суворо дотримуваному правилу - щорічно підводити підсумки чергового року роботи курсантів у гуртках НТК (нині військово-наукового товариства) при кафедрах.

Характерною тенденцією було зростання участі курсантів у науковій роботі.

У 1959 р. було представлено 69 доповідей, у 1960 - 1976, у 1965 - 1981, а в 1966 - 1996. До початку 70-х років їхнє число перевищило 100.

	Багато праць членів НТК були пов'язані з темами дипломних проектів, а деякими з них зацікавилися флот і промисловість. На НТК з військової історії було заслухано кілька робіт, які опублікувались на «Страницах боевой славы» - короткої історії училища. Курсанти НТК склали повну бібліографію журналу «Морской сборник» за 120 років його існування. На цій конференції з доповіддю виступив курсант 1 курсу П.Чабаненко. За рішення задач з геометрії наказом начальника училища він був заохочений 10 добами відпустки (особлива форма заохочення). Пройдуть роки і П.П.Чабаненко стане капітаном 1 рангу, заступником начальника училища з наукової роботи.
Курсант П.П.Чабаненко	Капітан 1 рангу П.П.Чабаненко
Судномодельна секція НОК створила більше двох десятків моделей-макетів кораблів різних епох, призначених для устаткування кабінету військової історії. У 1972 – 1973 р.р. ця серія моделей демонструвалася на всефлотському конкурсі-огляді в Центральному військово-морському музеї. Її творці - курсанти були нагороджені грамотами ГК ВМФ, а дві з цих моделей, на прохання ЦВММ, були надані для експонування.
Учасник НТК курсант О. Сухоп’яткін виконав роботу, яка на Всесоюзному конкурсі студентських робіт зайняла перше місце, а її автор - преміальну туристичну путівку в Польщу. Нині О. Сухоп’яткін - професор кафедри училища, кандидат технічних наук. Починаючи з 1957/58 навчального року, з метою підвищення якості і подальшого зміцнення військової дисципліни, за підсумками року в наказах начальника училища почали відзначатися кращі класи і курсанти-відмінники. 20 вересня 1958 р. в урочистій обстановці наказом начальника училища кращим класом був оголошений 242-й. Він був нагороджений Похвальною грамотою і на дверях його приміщення була прикріплена дошка з надписом: «Кращий клас училища». 108 курсантів - передовиків навчання і дисципліни були визнані відмінниками. Найкращі курсанти рекомендувалися командуванням училища до нагородження коштовними подарунками і грамотами.
Капітан 1 рангу О.Г.Сухоп’яткін

4 жовтня 1958 р. в училищі була відкрита кімната історії ЧВВМУ. Вона була ще досить скромно обладнана, мала мінімальний фонд матеріалів і експонатів з історії училища, але з перших днів стала використовуватися для виховання молодих курсантів на прикладах подвигів випускників училища - Героїв Радянського Союзу, на традиціях училища, закладених ще в довоєнні роки, під час Великої Вітчизняної війни і знову відродженних з відтворенням училища в 1946 р.

	Особливо активізувалася ця робота, як і багато інших ділянок навчально-виховного процесу, і вступом на посаду начальника ЧБВМУ ім. П.С. Нахімова контр-адмірала Олександра Васильовича Кузьміна (призначеного наказом від 30 червня 1960 р.). Понад п'яти років, до 13 листопада 1965 р., - дня своєї смерті керувала училищем ця надзвичайна людина. Він прекрасно поєднував якості адміністративного керівника великого масштабу, вдумливого ученого-дослідника, працьовитого вихователя-викладача.
Війе-адмірал А.В.Кузьмін Начальник училища 1960-1965 р.р.	Контр-адмирал М.З.Чинчарадзе

В 1959 році був уведений новий порядок набору в училище. Військовослужбовці (в тому числі, колишні нахімовці й суворовці), цивільна молодь із дворічним стажем роботи, що успішно здали вступні іспити, зараховувались на перший курс, а для тих, у кого не було стажу, установлювався річний кандидатський термін служби на кораблях.

З 1959 року курсанти стали проходити навчальну практику на тих ракетних кораблях і катерах, які були введені до ладу. Але таких кораблів у складі флоту було ще мало і посад для випускників училища не вистачало, тому частина випускників 1959-60 рр. була призначена на посади в науково-дослідні організації, на ракетні полігони. А в 1960-62 рр. близько половини випускників училища були призначені в частини організованих РВСП.

До 1959 р. в училищі було два факультети: командний зі строком навчання 4 роки й інженерний - зі строком навчання 5 років. З 1959 р. на командному факультеті донавчалися два курси (дві роти) - 3 і 4-й, а інженерний факультет розділили на два факультети: 1-й - «Матеріальна частина ракетної зброї ВМФ» і 2-й - «Прилади керування ракетної зброї ВМФ». (Останній випуск «командників» був проведений у 1961р.).

З метою забезпечення інженерної підготовки фахівців "матеріальщиків" і "прибористів" в училищі наприкінці 50-х років були створені кафедри:

- аеродинаміки і динаміки польоту ракет;

- ракетних двигунів і спецпального;

- радіотехнічних засобів ракетної зброї;

- засобів автопілотування ракет;

- матеріальної частини ракет і пускових установок;

- систем керування ракетної зброї.

Перші чотири кафедри були загальними для училища, тобто брали участь у підготовці всіх курсантів училища, а останні дві – після 1960 р. займалися підготовкою курсантів тільки першого корабельного факультету.

На цих кафедрах працювали викладачі, які вели однакові курси, з вузьким профілем наукової підготовки, що дозволяло вдосконалювати навчальні курси, методику їхнього викладання не поодинці, а колективом, сприяло підвищенню ефективності навчального процесу і професійної підготовки викладачів. Курсанти слухали лекції в потоках (70-80 чоловік), на практичних і лабораторних заняттях працювали в кабінетах і лабораторіях кафедр. Навчальних посібників, розроблених і виданих в училищі, для самостійних занять з спецкурсів ще не вистачало, але в бібліотеці училища було вже достатньо підручників і навчальних посібників, розроблених і виданих для студентів вузів з ракетним і авіаційним профілем підготовки. У той час курсанти ЧВВМУ могли вчитися за цими книгами, рівень їхніх знань із спецдисциплін забезпечував таку можливість.

Лекцію викладає професор Є.П.Котіков

Щодо практичного навчання, то необхідно зазначити, що із шістдесятих років жодна стрільба на флоті (на кораблях і в частинах «БРАВ») не проходила без участі курсантів. Практичні артилерійські стрільби курсантів 4-го курсу були включені в навчальний план і виконувалися до 1992 р., тобто до останніх днів існування ЧВВМУ.

Уже в 60 - х роках науково-методичний рівень навчання курсантів, інженерна підготовка випускників високо оцінювалися командуванням ВМФ.

У період становлення навчального процесу з ракетної зброї не було визначеності з базовими ракетними комплексами. Держава мала можливість вести одночасно розробку, виробництво, іспити декількох ракетних комплексів, які служили для переозброєння надводних кораблів, підводних човнів, берегових частин авіації ВМФ. Доступ до розробок суворо обмежувався.

Це спонукало в навчальному процесі багато часу відводити на вивчення, освоєння загальних принципів будови, дії, бойового застосування й експлуатації ракетної зброї. Таким чином, реально навчальний процес будувався не за традиційним принципом військового училища (головне - матчастина та її тактико-технічні дані), а за принципом військового інституту – головне – це знання і розуміння теоретичних основ, принципів будови і дії зброї, його бойового застосування й експлуатації.

Така структура навчального плану, програм навчальних дисциплін, забезпечення необхідної підготовки викладачів була складною, трудомісткою, але вірною у головному - забезпеченні достатнього рівня професійної підготовки випускників до освоєння нових зразків ракетної зброї. Випускники ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова швидко освоювали нові зразки ракетної зброї, які "не вивчали" в училищі.

До 1952 р. в училищі було два факультети: командний - з терміном навчання 4 роки й інженерний - з терміном навчання 5 років.

У 1960 р. у ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова був створений береговий факультет, на якому були сформовані кафедри “Системи керування берегових і авіаційних крилатих ракет” для підготовки «прибористів» і “Матеріальна частина берегових і авіаційних крилатих ракет і артилерії” для підготовки «матеріальщиків». Начальниками кафедр були призначені капітан 1 рангу Богуславський Н.В. і капітан 1 рангу Гольдберг А.Г. З 1966 року кафедру “Систем керування берегових і авіаційних крилатих ракет” очолив полковник Топор Б.А. На цій кафедрі служили підполковники М.А. Кузьмін, Н.Т.Жеребний, В.И. Тонеєв, капітан В.С. Агеев. У 1966 г. посля закінчення Військово-морської академії на кафедру викладачами були призначені капітан 3 рангу Кряжевських О.П. і Савельєв В.А.
Капитан 2 рангу А.Г.Гольдберг
До 1970 р. на кафедрі було створено 4 лабораторії, що дозволило повністю забезпечити практичну частину навчального процесу. З надходженням на озброєння нових берегових ракетних комплексів для «БРАВ» ВМФ виникла необхідність збільшити кількість фахівців для їхньої експлуатації. Тому на базі цих кафедр у 1973 році була створена окрема кафедра “Берегового ракетно-артилерійського озброєння”, яку очолив полковник– інженер Жеребний Н.Т.

Кафедрою керували з 1978 року полковник Ткачов В.Н., з 1981 року - капітан 1 рангу Сиротінін В.В., з 1985 - полковник Потапов В.А. (заступником начальника кафедри став полковник Гордієнко В.П.), з 1991 року - капітан 1 рангу Павленко І.М.

Значний внесок у підготовку курсантів для «БРАВ» ВМФ СРСР внесли викладачі кафедри - полковники: Чеботько Е.Т., Гордієнко В. П., Долгін В.П., Гоцко А.Н., Казанський В.С., Абакумкін Г.Г., Ликов Ю.Г., Остапенко Ю.І., Тимофєєв С.В.; капітани 1 рангу: Кочедиков А.І., Здорик Ю.А., Кисельов А.А., Гапєєв А.В., Кобзар Ф.С., Савельєв В.А., Попов А.А.; підполковники: Сокун М.Г., Володін А.Н., Кузнєцов І.А., Волотович Н.С., Козлов В.Ю., Полторак А. М., Ратушний С.І., Черепанов В.І; капітан 3 рангу Ткаченко Г.А.

	Основна частина посад у «БРАВ» ВМФ СРСР була укомплектована випускниками кафедри. Високий рівень підготовки випускників кафедри відзначався командуванням з'єднань «БРАВ». Вони готували ракети до проведення навчальних стрільбищ не тільки для «БРАВ», але і для надводних кораблів ВМФ СРСР на своїх технічних позиціях. Кафедра пишається своїми випускниками
Кафедра БРАВ, 1976 рік.

Випускники кафедри розподілялися по усіх флотах СРСР «від Москви до самих її окраїн», де командували підрозділами і з'єднаннями частин «БРАВ», а генерал-полковник Скуратов І.С. командував береговими військами ВМФ СРСР, а потім – РФ.

Кафедра БРАВ підготувала більше 1200 офіцерів - ракетників і артилеристів для «БРАВ» ВМФ СРСР, «БРАВ» ВМФ Росії і «БРАВ» ВМС України і здійснила значний внесок у зміцнення обороноздатності Радянського Союзу.

У листопаді 1961 р. училищу знову випала честь брати участь у параді на Червоній площі.

	22 січня 1966 р. начальником училища став Герой Радянського Союзу контр-адмірал Ілля Олексійович Хворостянов, а 26 лютого 1966 р. - заступник начальника училища контр-адмірал Г.Ф. Степанов. 1967 р. був пам'ятним для всього особового складу училища тим, що за успіхи в бойовій і політичній підготовці на честь 50-річчя Радянської влади училище було нагороджено 26 жовтня в урочистій обстановці пам'ятним Прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР і Ради Міністрів СРСР.
Віце-адмірал І.О.Хворостянов, Начальник училища 1966-1971 р.р.	Контр-адмірал Г.Ф.Степанов

Пам'ятний прапор училищу вручив член Військової ради - начальник політичного управління Військово-Морського Флоту адмірал В. М. Гришанов

У 1968 році в училищі вже було 3 факультети: відкрили другий ракетний протичовновий факультет, а колишній другий береговий факультет – став третім. Новий факультет очолив капітан 1 рангу Журавльов.

Начальник 1-го факультету капитан 1 рангу С.С.Сорокін	Начальник 2-го факультетау капитан 1 рангу І.П.Журавльов	Начальник 3-го факультету полковник Д.А.Гнененко

Необхідність створення нового факультету обумовлена тим, що на той час здійснювалось інтенсивне будівництво великих серій протичовневих кораблів нового покоління. Ці кораблі оснащувалися найсучаснішими для того часу комплексами протичовнової зброї. У цьому зв'язку з'явилася необхідність у підготовці кваліфікованих офіцерів фахівців з експлуатації нового озброєння.

	Командування ВМФ доручило підготовку таких офіцерів ЧВВМУ. Курсантські роти нового факультету комплектувались із числа курсантів першого й другого факультетів. На факультеті були створені дві нові кафедри: протичовнового озброєння (перший начальник кафедри капітан 1 рангу В.В. Марченко) і спеціальних (ядерних) боєприпасів (перший начальник кафедри капітан 1 рангу П.Г.Ключкін).
Капитан 1 рангу В.В.Марченко	Капитан 1 рангу П.Г.Ключкін

У 1968 році для підготовки офіцерів-фахівців з комплексів крилатих ракет підводних човнів була сформована кафедра ракетного озброєння підводних човнів. Це був період створення і розвитку нових зразків ракетних комплексів підводних човнів, нових проектів атомних підводних човнів, озброєних комплексами КР і здатних вести бойові дії проти авіації й ударних з'єднань, уражати надводні кораблі і берегові об'єкти противника.

Першим начальником кафедри був призначений капітан 1 рангу Мілюк Б.П. Під його керівництвом були розроблені і впроваджені навчальні плани і програми, розвивалася навчально-матеріальна база зі спрямованістю на освоєння курсантами базових ракетних комплексів пч «П-6» і «Аметист».

Професорсько-викладацький склад кафедри був укомплектований офіцерами, яки мали досвід служби на ракетних пч або іспитових ракетних полігонах ВМФ, серед них – доцент, к.т.н. капітан 2 рангу Чабаненко П.П., доцент, к.т.н. капітан 1 рангу Мошкович І.В. Перші роки кафедра випускала по одному класу курсантів, а надалі, після переходу в 1979 році в училище декількох класів із ВВМУПП ім. Ленінського комсомолу, кількість випускних класів збільшилася до двох-трьох класів у рік. Усього за профілем кафедри було випущено близько тисячі офіцерів-підводників ракетної спеціальності. Поступово на кафедрі була створена сучасна навчально-матеріальна база, комплексні навчальні тренажери «Мираж», за системами керування (СУ) РК «П-6», «Аметист», «Малахит», «Базальт», а також навчально-тренувальне устаткування по СУ РК «Гранит» і «Гранат».

Капитан 1 рангу І.В.Мошкович

Це забезпечило високий рівень практичної підготовки випускників з повсякденного і бойового обслуговування СУ РК, відновлення боєздатності і бойового застосування базових ракетних комплексів пч.

Значний внесок в удосконалення навчального процесу, розробку і видання навчально-методичних матеріалів, удосконалення УМБ внесли начальники кафедри: капітан 1 рангу, доцент, к.т.н. Мошкович І.В.; капітан 1 рангу, доцент, к.т.н. Долгов В.П.; капітан 1 рангу, доцент Попов А.А.; професорсько-викладацький склад – капітан 1 рангу, професор, доктор військово-морських наук, к.т.н. Чабаненко П.П.; капітан 1 рангу Касьянов В.Г.; капітан 1 рангу, к.т.н. Аветисян І.П.; капітан 1 рангу Касько С.Р., а також начальники лабораторій: офіцери Рензаєв О.П., Соколан О.С., Ананьєв Ю.П. і техніки лабораторій - мічмани: Просяник І.А., Лазарєв М.А., Фіногенов Г.О., Базарний В.А.

Кафедра завжди співпрацювала з командуванням і флагманськими фахівцями з'єднань ракетних пч ВМФ, коригувала навчальний процес з урахуванням відгуків на випускників, пропозицій і рекомендацій фахівців флоту.

Останній випуск офіцерів-підводників на кафедрі був проведений у червні 1994 року для ВМФ Росії.

	У грудні 1971 р. начальником ЧВВМУ став контр-адмірал (з 5 листопада 1973 р. - віце-адмірал) Степан Степанович Соколан. У 1972 році сформована кафедра для підготовки офіцерів-експлу-атаційників ядерної зброї - кафедра ядерних боєприпасів (спеціального озброєння). Першим начальником кафедри був призначений капітан 1 рангу Ключкін П.Г. Під його керівництвом була розроблена вся нормативно-
Віце-адмірал С.С.Соколан Начальник училища 1971-1981г.г.	навчальна документація і розпочате навчання курсантів.	Капитан 1 рангу В.П. Комаров

Професорсько-викладацький склад кафедри був укомплектований офіцерами, які мали досвід роботи з ядерними боєприпасами. Це капітан 2 рангу Кудрявцев Г.Н., капітан 2 рангу Мальцев Г.М., капітан 3 рангу Руденко В.С., капітан 3 рану Яіцьких І.Г. Лабораторію кафедри очолив капітан-лейтенант Шабалін О.М. Під його керівництвом була створена сучасна лабораторна база, а згодом він став останнім начальником кафедри. З роками на кафедрі був створений навчально-лабораторний комплекс, що дозволив готувати фахівців для всіх видів ЗС СРСР. Усього за профілем кафедри було випущено більше тисячі офіцерів-інженерів з експлуатації ядерної зброї. Вагомий внесок у справу підготовки фахівців з ядерної зброї внесли капітан 1 рангу Лаховський А.І., капітан 1 рангу Архангельський С.В., капітан 1 рангу Михайлов В.О., капітан

Капитан 1 рангу О.М. Шабалін

1 рангу Котасонов Ю.І., капітан 2 рангу Дігтєрєв А.С., капітан 2 рангу Кузнєцов А.Н., капітан 2 рангу Мірошников М.І., капітан 3 рангу Матковський В.І. і ін.

Особовий склад кафедри постійно займався науковими дослідженнями в галузі ядерної зброї, які очолив Руденко В.С. Під його керівництвом були вирішені багато наукових проблем, які знайшли конструктивне рішення в сучасних ЯБП.

У листопаді 1972 р. училищу було знову надано право участі у військовому параді в Москві. Парадний полк очолив начальник училища контр-адмірал С.С.Соколан і начальник політичного відділу капітан 1 рангу В.С.Беспальчук. Парад на Червоній площі був сотим, ювілейним, тому готувалися до нього з особливою відповідальністю. Всі учасники параду були нагороджені Міністром оборони СРСР ювілейними нагрудними знаками й іменними посвідченнями учасника ювілейного сотого параду.

Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР і Ради Міністрів СРСР від 13 грудня 1972 р. за високі показники в бойовій і політичній підготовці, досягнуті в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя СРСР, ЧВВМУ ім. П. С. Нахімова нагороджено Ювілейним почесним знаком ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР і Ради Міністрів СРСР.

28 грудня 1972 р. в урочистій обстановці Ювілейний почесний знак був вручений училищу командуючим Чорноморським флотом адміралом В.С.Сисоєвим.

60 і 70-і роки були роками, коли країна, залікувавши рани Великої Вітчизняної війни, зміцніла і приступила до створення могутнього Військово-Морського Флоту гідного великої морської держави.

У 1975 р. заступник начальника училища з навчальної і наукової роботи став В.П.Комаров - перший в училищі доктор технічних наук.

Виробленню в курсантів високих морських якостей багато в чому сприяла практика обов'язкової участі курсантів у далеких походах, введена Головнокомандуючим ВМФ Адміралом Флоту Радянського Союзу С.Г. Горшковим.

Курсанти одержали гарну штурманську практику, а також практику у виконанні обов'язків вахтового офіцера на первинній офіцерській посаді.

У 1975 році відбулася серйозна зміна в системі підготовки фахівців – ракетників. За вимогою ГШ ВМФ в училищі відмовилися від підготовки «матеріальщиків» і «прибористів» і почалася підготовка «єдиних фахівців ракетників».

Ця зміна вимагала повної зміни навчальних планів і програм. За основу при підготовці нової навчальної документації були прийняті програми «прибористів» з невеликим збільшенням часу на вивчення «матчастини» ракет.

Цей перехід і тоді і зараз не усіма був сприйнятий однозначно. Викладачі, фахівці з «матчастини» ракет серйозно й аргументовано критикували такий підхід до підготовки єдиного фахівця – ракетника.

30 квітня 1975 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за великі заслуги в підготовці офіцерських кадрів для Збройних Сил і в зв'язку з 30-річчям перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років Чорноморське вище військово-морське училище ім. П.С. Нахімова було нагороджено орденом Червоної Зірки.

19 червня 1975р. в училище прибув Головнокомандуючий ВМФ Адмірал Флоту Радянського Союзу С.Г. Горшков. В урочистій обстановці, у присутності численних гостей, представників з'єднань, командування Чорноморського флоту, партійних і радянських організацій Севастополя, перед строєм всього особового складу Головнокомандуючий прикріпив до Прапора училища орден Червоної Зірки і вручив Грамоту Президії Верховної Ради СРСР про нагородження училища. Головнокомандуючий відзначив заслуги особового складу училища як під час Великої Вітчизняної війни, так і в мирний час. Він розповів про перспективи розвитку флоту і служби випускників училища, а також побажав нових успіхів у підготовці офіцерських кадрів для Військово-Морського Флоту.

У 1972-1980 рр. поповнилися ряди викладачів училища вченими. Використовуючи очну і заочну ад'юнктуру, ряд викладачів успішно захистили кандидатські дисертації, їм були присвоєні наукові ступені кандидатів наук. Це В.Н. Сім'янинов (1972 р.), В. Б. Калмиков (1972 р.), Ю.В. Богословський (1973 р.), Є.В. Охотін, П.П. Чабаненко, А.А. Очеретяний, А.С. Денисов (1974 р.), В.Б. Подимський, А.В. Юрковський, Р.А. Лукаушкін (1975 р.), В.С. Агєєв, У.Ф. Сітов (1976 р.), І.А, Косіков, Є.В. Сушко (1977 р.), М.3. Самчик, М.В. Преображенський, В.С. Руденко (1979 р.), А.А. Плошинський (1980 р.).

Вчене звання «доцент» було присвоєно Ю.Ф Кануннікову (1972 р.), С.С. Соколану, В.С. Прудникову, В.А. Кузьміну (1973 р.), Ю.В. Зінченко (1974 р.), Г.Г. Абакумкіну (1976 р.).

Визначені успіхи були досягнуті й у видавничій діяльності. Так, якщо в 1978 р. в училищі було видано 12 навчальних посібників, то в 1980 р. - більше 20. Крім того, були підготовлені і видані підручники В.М. Мохіна-Блінова (1978 р.), Ю. М. Миронова (1980 р.), Б.П. Млюка (1978 р.). У 1979 р. у воєнвидавництві була видана монографія Г.І. Ванєєва «Чорноморці у Великій Вітчизняній війні», що демонструвалася на Виставці досягнень народного господарства й одержала високу оцінку.

У 70-ті роки значно покращилася методична робота на кафедрах, видавнича діяльність. Досить сказати, що було видано 20 навчальних посібників, 2 збірники праць і 62 інших найменувань загальним обсягом 281 друкований аркуш.

Не можна не відзначити, що для поліпшення науково- дослідницької і видавничої діяльності чимало потрудився начальник науково-дослідного і редакційно-видавничого відділу кандидат технічних наук, доцент капітан 1 рангу В.Б. Калмиков.

У масовості й успіхах спортивної роботи в училищі говорить і такий факт, що тільки за 1978 р. було підготовлено: майстрів спорту – 21, спортсменів-першорозрядників – 798, другого, третього розряду – 552 чоловіки, значківців ВСК 1 ст. – 1030 чоловік. У досягнення цих успіхів чимало зусиль доклав колектив кафедри фізичного виховання і спорту (начальник полковник Є.В. Виноградов, а потім полковник С.В.Земський), тренери Б.А.Макєєв, Б.П. Цвигун, Л.В. Грудок, А.А. Бойко.

У 1975-1980 рр. начальниками кафедр були призначені досвідчені і грамотні офіцери Ю.В. Зінченко, Я.А. Ковальов, І.А. Косіков, Є.П. Котиков, Ю.Л. Кручинін, О.П. Кряжевських, І.В. Мошкович, А.А. Очеретяний, В.С. Руденко, Герой Радянського Союзу З.П. Самсонов, Л.А. Стрекач, М.І. Чівільов і ін.

У цей же час змінилися три заступники начальника училища. Першим заступником був призначений капітан 1 рангу Л.А. Макаров. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1978 р. за успіхи в бойовій і політичній підготовці, підтримці високої боєздатності військ, освоєнні нової техніки й у зв'язку з 60-річчям РА і ВМФ орденом Червоної Зірки були нагороджені офіцери П.П. Головаш, І.Г. Касьянов, орденом, «Знак Пошани» В.П. Швець, орденом «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня В.Ф. Кірічов, Н.Д. Солдатов. Наказами Міністра оборони від 16 лютого 1978 р. і 14 лютого 1979 р. ряд мічманів училища були нагороджені медаллю «За відмінність у військовій службі» II ступеня.

Капитан 1 рангу Л.А.Макаров

У серпні 1981 р. на посаду начальника училища був призначений контр-адмірал (з жовтня 1984 р. - віце-адмірал) Георгій Миколайович Авраамов, виходець з потомственої династії військових моряків. В 15 років зв'язав він свою долю з флотом. В училище він прибув з посади заступника командуючого Балтійським флотом. З кожним роком росло число вчених в училищі. Якщо в 1981 р. їх було 48, то в 1985 р. - 56. За багаторічну педагогічну діяльність, особливі успіхи в навчально-виховній роботі з курсантами, за розробку і створення великих навчально-методичних посібників ряд начальників (завідувачів) кафедр були представлені до присвоєння ученого звання професора.

У 1981 р. учене звання професора присвоєне завідувачу кафедри вищої математики, кандидатові технічних наук В.Н. Мохіну-Блінову. У цьому ж році викладач кафедри марксизму-ленінізму Г.І. Ванєєв успішно захистив докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.

Віце-адмірал Г.Н.Авраамов Начальник училища 1981-1987 рр.

У 1975 році відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР нагороджена орденами Вітчизняної війни I і II ступеня велика група (близько 60 чоловік) робітників та службовців училища, ветеранів Великої Вітчизняної.

	У 1979 році наказом Головнокомандуючого ВМФ СРСР другий протичовневий факультет був переведений у ВВМУ ім. Фрунзе, а крилатчики підводники із ВВМУПП ім. Ленінського комсомолу - в наше училище. Кількість курсантів, що навчалися на кафедрі РОПЧ збільшилось в кілька разів. На базі кафедр РОПЧ (№21) і спецозброєння (№22) був створений новий факультет ракетного озброєння підводних човнів, якому був присвоєно №2. У керівництво «новим» другим факультетом вступив начальник «старого»
Полковник Ю.В.Петров	капітан 1 рангу Ю.А. Гарамов

другого факультету капітан 1 рангу Ю.А. Гарамов. Третим береговим факультетом у 80 – ти роки керував досвідчений ракетчик, грамотний командир-педагог полковник Ю.В.Петров. У 1988 р. за досягнуті успіхи він нагороджений почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

У 1983 р. учене звання професора було присвоєно начальнику кафедри кандидату технічних наук капітану 1 рангу Є.П. Котікову. У 1984 р. професору кафедри марксизму-ленінізму Г.І. Ванєєву також було присвоєно учене звання професора. А в 1986 р. учене звання професора було присвоєно начальнику кафедри кандидату технічних наук капітану 1 рангу О.П. Кряжевських.

У 1981 – 1986 рр. захистили дисертації і були присвоєні наукові ступені кандидатів наук викладачам В.П. Долгову, С.Т. Аксентьєву, В.В. Пирху, О.Г. Сатизі, С.В. Тумаковій, В.О. Михайлову, Л.В. Сізову, Ю.П. Бушме, В.К. Русінову, В.М. Козаренко, М.І. Умріхіну, Ю.П. Ушакову, А.М. Шабаліну, О.Г. Сухоп’яткіну. У 1987 р. доктором воєних наук став капітан 1 рангу П.П.Чабаненко.

За успіхи в бойовій і політичній підготовці Указом Президії Верховної Ради СРСР були нагороджені: орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах» III ступеня офіцери Ю.А. Гарамов, І.В. Мошкович; медаллю «За бойові заслуги», офіцери В.В. Савченко, М.Ф. Геч. Наказом Міністра оборони СРСР мічман В.І. Палій був нагороджений медаллю «За відмінність у військовій службі» II ступеня.

Самотужки в училищі був споруджений Меморіал загиблим випускникам червонофлотцям і старшинам, викладачам і офіцерам. Стіна пам'яті, на якій золотом вибиті прізвища 458 загиблих. Велику розшукову роботу провели члени Ради ветеранів училища А.Д. Скрипниченко, Ф.В. Биков, В.М. Торопков, Г.П. Бондар разом з начальником музею училища капітаном 1 рангу запасу Б.К. Устиновим.

У 1984 - 1985 р.р. відбулися зміни в керівних кадрах училища. Заступником начальника училища з навчальної і наукової роботи замість капітана 1 рангу В.П. Комарова був призначений доцент, кандидат технічних наук капітан I рангу Є.В. Охотін – випускник нашого училища. Заступником начальника училища по озброєнню й техніці замість капітана 1 рангу В.Д. Салтикова був призначений капітан 1 рангу В.В. Савченко. Начальником науково-дослідного і редакційно-видавничого відділу призначений доцент, кандидат військово-морських наук, капітан 1 рангу Ю.М. Сичов. Начальниками кафедр були призначені капітани 1 рангу Ю.В. Богословський, А.М. Васильєв, В.П. Колесник, С.І. Радзієвський, Г.К. Філатов, полковник В.А. Потапов.

капітан I рангу Є.В. Охотін

У серпні 1986 р. в училищі був введений до ладу будинок побуту. Він був побудований господарським способом.

Керівництво всіма роботами здійснював заступник начальника училища з матеріального забезпечення капітан 1 рангу Б.Є. Харицький. У чудово обладнаних приміщеннях будинку побуту були розміщені магазини "Воєнна книга", промтоварний, ательє, фото-лабораторія, пошта, перукарня, ремонтна майстерня.

У 1986 р. з метою посилення військово-патріотичного виховання молоді в училищі була створена дворічна юнацька військово-патріотична школа. Програма передбачала вивчення історії і традицій Військово-Морського Флоту, морської практики, проведення загальновійськової і фізичної підготовки. Заняття з молоддю міста проводили доценти, кандидати історичних наук капітани 1 рангу М.3. Самчик і Ю.П. Ушаков, капітан 1 рангу А.П. Скиба, полковник С.В. Земський, капітани 2 рангу С.Г. Сазонов і В.А. Умнов і інші. Загальне керівництво школою було покладено на капітана 2 рангу В. І. Романько.

У серпні 1987 р. в командування училищем вступив відповідно до наказу Міністра оборони СРСР контр-адмірал Денисенков Володимир Андрійович – останній начальник ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова. Відзначаючи важливі віхи в історії училища, його заслуги перед Батьківщиною в підготовці офіцерських кадрів, не можна не сказати про значний внесок колективу робітників та службовців у справу навчання і виховання курсантів – майбутніх офіцерів флоту. В усіх відділах і службах, на кафедрах, на різних посадах і званнях вони чесно і сумлінно виконують свій громадянський обов'язок. І цілком закономірно, що на урочистих зборах

Контр-адмірал В. А.Денисенков, Начальник училища 1987-1992 рр.

кожного чергового випуску молодих офіцерів на їх адресу відносяться слова подяки за роботу, турботу й увагу. Багато хто з робітників та службовців пропрацювали в училищі по 30 і більше років.

Зовсім молодими вони вперше прийшли на роботу в училище і «прикипіли» до нього на все трудове життя. У багатьох у трудовій книжці один єдиний запис – «прийнятий на роботу». І цілком понятно, що такі люди користуються загальною повагою і визнанням. Це дійсно «золотий фонд» кваліфікованих фахівців, майстрів своєї справи.

Ось декількі з них: Аксентьєва Л.К., Бирюков М.В., Бочарник Т.П., Булигіна Г.І., Галичий Л.О., Гімпель В.О., Григоренко Н.Д., Гулак Н.Ф., Данилова І., Дворяненко Н.П., Денисов О.С., Долгополов В.Г., Козямикін Л.К., Комяков Л.К., Кубань М.О., Купріянова С.О., Леонідова В.М., Любімов В.І., Макушева С.П., Михайлецький М.К., Святий Ф.П., Сергієнко Ф.І., Сізонов В.М., Старовойтова Л.М., Срощенко О.А., Пепорик Г.О., Плохотнюк Л.І., Приходько Ф.І., Тонких В. І., Устинов Б.К., Філіпенко Ю.В., Чернова Т.О.

Роки, у які довелось служити випускникам училища, були роками протистояння флотів НАТО і СРСР, вимушеної підтримки військового паритету у світовому океані, високої напруги при несенні бойових служб і бойових чергувань різнобічних сил флоту.

За відносно короткий період існування Чорноморського вищого військово-морського училища в його стінах підготовлений численний загін офіцерських кадрів для Військово-Морського Флоту, РВСН, морських частин прикордонних військ, НДІ й установ інших відомств. Досвід їхньої служби підтверджує, що абсолютна більшість випускників ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова з великою відповідальністю відносилися до дорученої справи і виросли на флотах у прекрасних фахівців і командирів.

В даний час випускники тих років закінчили свою службу і є можливість оцінювати результати роботи ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова. Результати не тільки в успішному освоєнні обов'язків на первинних посадах у ВМФ, але й у досягненнях їхньої подальшої служби. Вони забезпечували розробку, випробування, прийняття на озброєння нових ракетних комплексів ВМФ, плідно працювали в системі підготовки фахівців у військово-морських училищах і академії, ставали великими вченими з ракетної зброї.

Усе сказане підтверджується тим, що імена багатьох наших випускників зазначені в енциклопедичному виданні: «Ракетна техніка, космонавтика й артилерія». Біографії вчених і фахівців. Видавництво "Гуманістика". Москва – Санкт-Петербург, 2005. Тут в одному алфавітному списку з першовідкривачами космосу, основоположниками ракетної науки і техніки імена ракетників із ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова.

Тільки за післявоєнні роки багато випускників училища стали адміралами і генералами: маршал І.Д. Сергеєв; адмірали: Г.А. Бондаренко, М.Б. Єжель, І.В. Касатонов, Л. Кузьмин, В.В. Масорін, Л.В. Мизін, А.А. Татаринов; генерал-полковники: В.А. Михтюк, І.С. Скуратов; віце-адмірали: В.В. Висоцький, В.Г. Доброскоченко, Р.Л. Димов, В.С. Калашников, М.В. Моцак, І.В.Князь, В.Г. Кондаков, В.Л. Максимов, Ю.Ф. Нуждін, Е.В. Орлов, В.В. Пепеляєв, Ю.М. Расказов, А.А. Римашевський, Н.І. Рябинський, А.В. Троян, В.В. Фомін, А. Шевченко; генерал-лейтенант: А.Ю. Савін; контр-адмірали: К.К. Абрамов, Ю.В. Авдейчик, В.І. Анисимов, Н.Д. Аринокін, А.В. Безмельцев, В.Л. Березовський, В. М. Бешкарьов, В.І. Богдашин, О.Ю. Гарамов, В.В. Горонцов, Г.К. Єремеєв, М. Ерьомін, А. Ерьоменко, К.І. Жилін, Н.Н. Жуковський, А.Н. Заставський, І.В. Кабаненко, В.П. Касаткін, Н.І. Коваленко, А.В. Ковшар, В.А. Корнейчук, Ю. Костирко, А.Г.Кубарев, В.М. Ладир, В.Т. Мартиненко, А. Мельников, Н.Г. Михальченко, Н.Б. Мясоєдов, А.Ф. Нигреєв, Э.М. Осадчий, В.В. Пархиєвич, С.Ф. Перцев, А.І..Петров, І.П. Півненко, М.Ф. Пінчук, Ф. Погорелов, С.Э. Покровський, В.А. Пустовойтов, А.А. Ремез, А.А. Риженко, В.І. Савичев, В.П.Свіридов, Н.Н. Сердюк, А.К. Смирнов, Ю.А. Стадніченко, Г.Ф. Ткачов, Д.С. Українець, Л.А. Хавронов, Е.Г. Халаічев, П. Хоменко, І.М. Чалий, Е.М. Чухраєв, В.А. Шевардин, Г.П Ясницький, А.В. Яровий; генерал-майори: А.Г. Кубарев, В.М. Клочков, Н.Ф. Лукьянчук, І. Мельничук, Г.А. Ревін, В.І. Романенко, В.І. Тарасов, В.С. Томжевський, Г.М. Хлоп’ячий.

Чимало випускників училища стали професорами і докторами наук: Ю.С. Антонов, В.Т. Мартиненко, Б.І. Марченко, Б.А. Нерсесов, В. Новіков, С.Ф. Перцев, А.Б. Петреліус, Н.С. Ребченко, А.Ю. Савін, І.С. Скуратов, С.А. Тарасенко, В.П. Толмачов А.І. Харін, В.А. Ходаковский, Е.В.Хохлов, П.П. Чабаненко, А.П. Чаусов, В.Т.Чемодуров, В.Д. Шинков.

Вони викладають у військових академіях, працюють у різних науково-дослідних інститутах.

До початку 80-х років близько 75% командирів бойових кораблів ВМФ СРСР (крім тральщиків) були випускниками ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова.

Випускники училища виконували свій інтернаціональний і військовий обов’язок у ході бойових дій і військових конфліктів на Кубі, у Китаї, у В'єтнамі, у Ємені, Афганістані, у країнах Центральної і Східної Європи, в Азії й Африці, на Північному Кавказі.

Сотні випускників училища нагороджені орденами і медалями за службу Батьківщині в мирний час.

Випускники училища справно платили свою данину морю – безсонними нічними вахтами, перерваними відпустками, не доведеними до кінця домашніми справами. Чим вимірити цю тяжку працю? Пройденими милями? Ракетними стрільбищами? Постійним чеканням сигналу тривоги? Так, усе це йде в рахунок, але не тільки це. Є в беззмінній командирській вахті величезна відповідальність і велике щастя – служити Батьківщині, своєму народові.

27 червня 1992 року відбувся останній випуск ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова.

15 липня 1992 року виданий наказ Міністра оборони України №153 про перепідпорядкування ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова Міністерству оборони України.

14 січня 1993 року директивою Генерального штабу ЗС Російської Федерації ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова розформоване і виключено зі складу ВМФ РФ у зв'язку з підпорядкуванням його Військово-Морським Силам Збройних Сил України.