3.2.1 Мета і завдання роботи
Метою роботи є дослідження зв`язку мiж джерелами (об`єктами) найпростiшої форми i магнiтними ефектами, якi вони зумовлюють, та рiшення обернених задач.
Завдання роботи: 1 - рішення прямої задачі магнітометрії для тіл правильної геометричної форми; 2 - рішення оберненої задачі методом характерних точок.
У результатi виконання роботи студент повинен знати загальні вирази визначення магнiтних полiв за заданим розподiлом джерела, знати формули визначення аномалiй для елементарних об`єктiв та вмiти користуватись ними, отримати навики рішення оберненої задачі.
3.2.2 Короткi теоретичнi відомості
Рiшенням прямої задачi для тіл правильної геометричної форми є визначення магнiтного ефекту вiд аномальних об’єктів заданої форми та мiсця розташування вiдносно площини, що ототожнюється з площиною денної поверхнi i є одним з iнструментів кількісних методiв геологiчної iнтерпретацiї магнiтних аномальних полiв.
Пряма задача - знаходження (або розрахунок) аномалії від тіла з відомими формою, розмірами, глибиною залягання та магнітними властивостями. Суть методу полягає у використаннi встановленого зв`язку мiж координатою по профiлю (початок координат в точцi максимального значення аномалiї), що вiдповiдає характерним долям вiд максимального значення аномалiї i координатою глибини залягання центра збурюючого тiла. Пiсля визначення можна оцінити магнітний момент збурюючого тiла через максимальне значення виділеної аномалiї.
|
|
Обернена задача - за даними розподілу магнітного поля необхідно знайти розміри збурюючого тіла, форму та глибину залягання.
В даній роботі розглянемо розв`язок прямої та оберненої задачі для вертикального стержня (магнітний однополюс) і однорідної вертикально намагніченої кулі.
Вертикальний стержень. Пряма задача. Розглянемо вертикальний тонкий стержень, що безкінечно простягається на глибину, тобто один магнітний полюс знаходиться у верхній частині стержня, а нижній залягає настільки глибоко, що його впливом можна знехтувати. Магнітний потенціал в довільній точці P(x,z) (див. рис. 3.3) буде мати вигляд:
, (3.6)
де ; h - глибина залягання магнітного полюса;
m - магнітна маса.
Рисунок 3.3 - Графіки Z і H над вертикальним стержнем.
Модуль повного вектора напруженості магнітного поля буде
. (3.7)
Вертикальна складова Z магнітного поля запишеться у вигляді
. (3.8)
Горизонтальна складова H
. (3.9)
При x=0 T і Z приймають максимальне значення, тобто
. (3.10)
Якщо то T і Z прямують до нуля з різних сторін.
Горизонтальна складова змінюється зовсім по іншому. При x=0 складова H=0. При H прямує до нуля. Щоб знайти екстремальні точки, необхідно похідну прирівняти до нуля:
|
|
(3.11)
Після деяких перетворень одержимо
. (3.12)
Звідси
. (3.13)
Підставивши (3.13) в (3.9) одержимо:
. (3.14)
Відношення
. (3.15)
Обернена задача. Для розв`язання оберненої задачі використаємо два рівняння:
та . (3.16)
Підставивши одне рівняння в друге, одержимо:
. (3.17)
звідси
h = 1,305x . (3.18)
Масу полюса можна знайти за формулою:
. (3.19)
Використовуючи горизонтальну складову, глибину можна визначити за формулою:
h= 1,4x , (3.20)
а масу полюса за виразом:
. (3.21)
Вертикально намагнічена куля (диполь). Диполь складається з двох точкових магнiтних полюсiв, якi розташованi близько один вiд одного (рис. 3.4).
Розмістимо центр кулі на вісі z на глибині h. Тоді в довільній точці P на поверхні потенціал вертикальної і горизонтальної складової аналогічно з гравітаційним буде:
, , (3.22)
де V - потенціал притягання; G - гравітаційна стала; - щільність порід.
Рисунок 3.4 - Графіки Z і H над вертикально намагніченою кулею.
Для гравітаційного притягання однорідної кулі
. (3.23)
З врахуванням (3.23), формулу (3.22) можна записати у вигляді
(3.24)
де M - магнітний момент кулі: M=JV; J - інтенсивність намагнічування; V - об`єм кулі: ; R - радіус кулі.
Виконавши диференціювання (3.24) і деякі перетворення, одержимо:
(3.25)
Максимальне значення буде в точці при x=0, тобто
(3.26)
Вертикальна складова Z=0 в точках, коли , тобто
. (3.27)
Z екстремальне знаходиться з виразу . В цьому випадку
. (3.28)
Горизонтальна складова H в точці x=0 також дорівнює нулю. При H прямує до нуля. H і H в точках, коли , тобто
. (3.29)
Після нескладних перетворень, одержимо: .
Звідси
. (3.30)
Підставивши (3.30) в другу рівність (3.24), одержимо екстремальні значення:
. (3.31)
З формул (3.26) та (3.31) .
Обернена задача для кулі. По графіку Z глибину залягання кулі знаходять по абсцисі точок x , де Z=0. З формули (3.27)
. (3.32)
При відомій глибині h не важко знайти магнітний момент кулі:
. (3.33)
Задача знаходження радіуса кулі має неоднозначне рішення, оскільки R зв`язано з магнітним моментом і інтенсивністю намагнічування одним рівнянням. Радіус кулі можна знайти, знаючи повне значення вертикальної складової Z і магнітну сприйнятливість для кулі:
. (3.34)
По графіку H глибина кулі визначається з формули (3.30)
. (3.35)
Знаючи глибину, з формули (3.31) знаходять магнітний момент:
. (3.36)
3.2.3 Завдання роботи
Розрахувати магнітне поле над кулею та вертикальним стержнем.
Розрахунки провести по профiлю (x =0) в точках (в м.), де n = 0, 1, 2, 4, 8, 10, 20, 40, 50, 100.
1) параметри вертикального стержня:
h = 200 м;
m = ;
кг/м;
2) параметри кулi:
м; n - задає викладач.
h = 250 м;
A/м;
3.2.4 Запитання для самоперевірки
1. У чому суть прямої задачі магніторозвідки?
2. У чому суть оберненої задачі магніторозвідки?
3. Запишіть формулу визначення вертикальної складової Z для вертикального стержня.
4. За якою формулою можна визначити глибину залягання вертикального стержня?
5. Чим відрізняються графіки вертикальної складової для кулі і вертикального стержня?
6. Перечисліть характерні точки для складових Z і H над кулею.
7. За якою формулою можна визначити глибину залягання центра кулі.
3.2.5 Форма звітності
1. Навести графіки Z і H.
2. Проаналізувати графіки шляхом їх порівняння між собою.
3. Привести дані рішення оберненої задачі.
4. Оцінити точність рішення оберненої задачі.
Література
Основы геофизических методов разведки \ Толстой М.И. и др. – К.: Вища школа. Главное издательство, 1985. – 327 с.