Морфологія та морфометрія річок

Річки – це постійно діючі водні потоки. Вони виникають по-різному, найчастіше з малих струмочків, що утворюються внаслідок прорізання ними водоносних горизонтів. Крім того, річки можуть брати початок з талих вод гірських льодовиків, з озер, боліт, карстових вод тощо. Відповідно річки живляться підземними, атмосферними або озерними водами.

Головна річка із впадаючими в неї притоками – це річкова система, а площа, яку охоплює річкова система, - річковий басейн. Басейни обмежені вододілами, які є найбільш піднятими ділянками місцевості.

Виділяють головний вододіл земної кулі, який розділяє басейни річок, які впадають в Тихий та Індійський океани, з одного боку, та басейни річок, які впадають в Атлантичний та Північний Льодовитий океани, з іншого. Крім того, виділяють безстічні області земної кулі, звідки ріки, що там знаходяться, не доносять воду до Світового океану. До безстічних областей відносять басейни Каспійського та Аральського морів, які включають басейни таких крупних річок, як Волга, Терек, Кура, Амудар”я, Сирдар”я.

Основними морфометричними характеристиками річкового басейну є:

- площа річкового басейну;

- довжина басейна, пряма, яка з”єднує гирло (устье) та витік річки (исток);

- максимальна та середня ширина басейна;

- середня висота басейна;

- середній уклін поверхні басейна.

До числа найголовніших фізико-географічних та геологічних характеристик басейна річки відносять:

1) географічне положення басейна на континенті (віддаленість від океану в км, широту та довготу центра та крайніх точок басейна).

2) географічна зона (зони) та висотні пояси.

3) геологічна будова, тектоніка, фізичні та водні властивості підстилаючих грунтів, гідрогеологічні умови.

4) рельєф (середня висота басейна та середній нахил).

5) клімат (характер циркуляції атмосфери, режим температури та вологості повітря, кількість та режим опадів, випаровування).

6) грунтово-рослинний покрив (частка площі басейна (в %) зайнятої лісами та грунтами того чи іншого типу).

7) характер річкової сітки.

8) наявність та особливості інших водних об”єктів – озер, боліт, льодовиків.

Найважливішою особливістю будь-якого річкового басейну є ступінь його перетворення господарською діяльністю. Розрізняють штучне перетворення поверхні басейна (зведення лісів, розорювання земель та інші меліоративні заходи та штучне перетворення гідрографічної сітки басейна та режиму самих річок (спорудження гребель (плотин) та водосховищ, каналів, шлюзів та інші гідротехнічні заходи).

Сукупність водотоків (річок, струмків, тимчасових водотоків, каналів), водойм (зер, водосховищ) та особливих водних об”єктів (боліт, льодовиків) в межах річкового басейну складає гідрографічну сітку басейна.

Витік(исток) - місце початку річки (вихід з озера, болота, льодовика, джерела і т.д.).

Гирло(устье) - місце безпосереднього впадання річки в приймальну водойму (океан, море, озеро) або іншу річку.

Річкова сітка – це складний результат тектонічних та ерозійно – акумулятивних процесів, руху льодовиків та ін. Багато річок на окремих ділянках успадкували свій напрямок від крупних розломів земної кори (Ніл, Місісіпі, Амазонка, Лєна та ін.), інші – змінювали свій напрямок в результаті власної ерозійно – акумулятивної діяльності (пониззя Хуанхе, Амудар”ї, Терека, Місісіпі та ін.).

Долини – найбільш повно розроблена діяльністю води ланка гідрографічної сітки, що характеризується великою протяжністю, вимірюваною десятками, сотнями та тисячами кіломет­рів та наявністю постійного потоку. Річкова система включає в себе одну головну річку, ряд притоків головної річки, притоки цих притоків і т. д. Річки, які безпосередньо впадають в головну річку називаються притоками першого порядку. Притоками другого порядку по відношенню до головної річки називаються річки, які впадають в притоки першого порядку і т. д.

Річкові долини за походженням можуть бути тектонічними, льодовиковими та ерозійними. Ерозія –це руйнування гірських порід текучими водами.

У поперечному профілі долини виділяють схили долини (разом з виступом (уступом) долини та надзаплавними (надпойменными) терасами ідно долини. У межах дна (ложа) долини знаходиться русло річки та заплава (пойма).

Русло річки – це найбільш низька частина долини, зайнята водним потоком у межень (низький рівень води в річці).

Заплава – частина річкової долини, що заливається водами паводків та повені. Високий рівень води в річці - повінь, низький рівень – межень. Паводки – короткочасні підвищення рівня води в річках під час довготривалих дощів та інтенсивного сніготанення.

Русла річок по формі в плані поділяються на прямолінійні, звивисті (извилистые) – меандруючі, поділені на рукави, розкидані (блукаючі) та ін.

Основні морфологічні елементи русла слідуючі:

- закрути (излучины) – меандри – петлеподібні вигини навколо власних наносів;

- мілина (банка) – неглибоке місце в річці, озері, морі, небезпечне для судноплавства;

- осередки – затоплювані рухливі підвищення дна;

- острови – більш високі, на відміну від осередків, більш стабільні та закріплені рослинністю ділянки;

- плесо (плес) – глибока ділянка русла;

- перекат – мілкі ділянки русла;

- фарватер – полоса в руслі річки з глибинами, найбільш сприятливі для судноплавства;

- рукав – частина русла ррічки, відділена островом;

- пляж - широка рівна берегова полоса, що прими­кає до русла, складена річковими наносами (найчастіше піщаними).

Лінії на дні річкового русла, які з”єднують точки з однаковими глибинами, називають ізобатами.