Т-2.: Суспільство та релігія: аспекти взаємодії

Мета: розрити характер взаємозв’язків та взаємовідносин між суспільством та церквою. Дати концептуальне визначення свободи совісті.

Основні поняття: релігійна громада, право на свободу совісті, віросповідання, віротерпимість, толерантність, релігійне управління /центр/, духовні навчальні заклади, статути /положення/ релігійних організацій, релігійна організація - юридична особа, реорганізація і ліквідація релігій­них організацій, релігійне майно, власність релігійних організа­цій, предмети релігійного призначення, секуляризація правових відносин, релігійна дискримінація, релігійно-конфесійні меншини, громадянські та політичні права, конвенція, пакт, резолю­ція, конфесійно-етнічні групи, релігійні права і звичаї.

План лекції:

1. Релігія як чинник суспільних відносин.

2. Сучасні моделі державно-церковних відносин.

Семінар: Релігія та її роль в суспільстві

1. Основні сфери суспільного вияву релігії.

2. Свобода совісті: її сутність, філософський та морально-правовий зміст.

3. Законодавче забезпечення принципу свободи совісті в Україні.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Відповідь на перше питання передбачає констатацію тісного зв’язку релігії з різними сферами суспільного життя: політикою, мораллю, правом, економікою, наукою та мистецтвом. Духовні засади мають бути провідними в усіх сферах діяльності. Сфера політики пов’язана, перш за все, з боротьбою за державну владу та її використанням. І хоча релігія, будучи духовним процесом, до того не повинна б мати відношення, все ж в реальності не так. Релігійні об’єднання живуть у суспільствах - певних державах, країнах, тому, щоб відстояти свій інтерес, вони змушені вступати в політичні стосунки. Наш час характеризується певним піднесенням суспільної активності. Певні релігійні догмати стають засадами політичної діяльності (наприклад, ісламський фундаменталізм, релігійні протистояння в колишній Югославії, між Англією та Ірландією, Індією та Пакистаном). Релігійні організації також висловлюють своє відношення до певних політичних подій та процесів, беруть участь у політичних заходах. Релігія має зберігати свій нейтралітет, тобто оцінка політичних подій має даватись з критеріями духовності.

В суспільного процесах існує два основних розряди норм, що визначають поведінку людини: моральні та юридичні. Моральні норми тримаються на силі та авторитеті громадської думки, традиціях, вихованні та людському сумлінні. Вони визначають людські дії згідно духовного та душевного станів. Релігія з давніх часів претендувала на роль моральної наставниці. Юридичні норми запроваджуються відповідними владними органами, так само ними ж і контролюються. У сучасних розвинених суспільствах юридичні норми пронизують усі сфери людської життєдіяльності.

Особливими є стосунки релігії з економічною діяльністю. І хоча догматично переважна більшість релігійних культів негативно ставиться до питання матеріального збагачення людини, все ж сьогодення вносить істотні корективи. Оскільки економічні стосунки є основою суспільного розвитку, то економічні процеси мають відбуватися за певних умов.

Ставлення релігії до науки історично змінювалось. У наш час у різних регіонах Землі та в різних релігіях відношення до науки виглядає по-різному. Католицизм, спираючись на доктрину «симфонії розуму та віри», розроблену Т. Аквінським, досить активно використовує наукові досягнення та підтримує прагнення людини до пізнання. Православна церква намагається зберігати нейтралітет. Протестантизм залишає питання про пізнання на розсуд самих науковців, іслам зберігає інтерес до співпраці з передовими загонами науки. Традиційні східні релігії (брахманізм, буддизм, даосизм, синтоїзм, зороастризм) вважають поступ науки відхиленням від найперших та виправданих людських справ і зацікавлень. Загалам же сучасні науковці і теологи доходять висновку, що сучасна наука значною мірою деталізує, прояснює та конкретизує ті істини, які були дані людям через об’явлення.

Релігія завжди була пов’язана з мистецтвом, починаючи з первісного суспільства, коли певні зображення тварин (рослин) зумовлювались магічними діями. Відправлення релігійного культу теж тісно переплетено з мистецтвом. Наприклад, християнський храм є синтезом мистецтв, а сама Літургія включає різні види та жанри мистецтва. У світовому ж мистецтві дуже часто відображуються релігійні мотиви.

2. Підговка до даного питання потребує наступних знань. У філософській інтерпретації свобода совісті постає як специфічна узгоджена активність свідомості, совісті та волі індивідуума, спрямованих на його самовизначення в духовній реальності щодо граничних життєво смислових засад свого буття. Свобода совісті є цілковитою свободою світогляду. Її складовим елементом може бути свобода релігійних переконань. Визнання свободи совісті означає разом з тим визнання цінності вільної особистості, її духовного суверенітету, яка у своєму самовизначенні підзвітна лише своїй совісті, а для віруючої людини - Богу, зв’язок з яким є для неї сенсом та метою життя.

У релігієзнавстві свобода совісті розглядається як право, що гарантує недоторканність людини у питаннях ставлення до релігії. Свобода совісті базується на ряді важливих принципів: відокремлення церкви від держави, школи від церкви. Оскільки релігійні відносини − складовий елемент суспільних відносин, суб’єктом яких є релігійне та нерелігійне населення, держава зобов’язана регулювати їх за допомогою законодавства.

3. При підготовці до третього питання потрібно пригадати, що в Україні-Русі толерантно ставилися до релігійних вірувань інших народів. Але після втрати державної незалежності в Україні, особливо після підписання Люблінської унії 1569р., коли значна частина православної України ввійшла до складу католицької Польщі, почалася релігійна дискримінація. Не сталося особливих правових зрушень у релігійному статусі після приєднання України до складу Російської держави. Не реалізовувалися конституційні гарантії свободи совісті і за радянських часів. І лише після здобуття незалежності Українська держава заявила про свою прихильність до принципів демократії та правової держави, які ґрунтуються на демократичних принципах міжнародного права. Особливе значення в цьому плані має Закон України «Про свободу совісті і релігійні організації», прийнятий 23 квітня 1991 р. Основа ж законодавчої бази свободи совісті в Україні закладена в статті 35 Конституції України.

Питання для самостійної роботи:

1. Вільнодумство та його історичні форми.

2. Проблема державно-церковних відносин: історичний аспект.

3. Основні соціальні функції релігії.

4. Проблема співвідношення релігії та науки, релігії та культури.

Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:

1. По першому питанню перш за все потрібно з’ясувати, що світогляд – це система узагальнених уявлень (поглядів) людини на світ та її місце в ньому. Світогляд визначає духовність людини та є основою мотивів її діяльності та поведінки. Релігія та вільнодумство – різновиди світоглядів. Вільнодумство формувалось упродовж віків. Внаслідок цього склались різні форми вільнодумства, як системи світоглядних концепцій. Серед них, в першу чергу, можна виокремити наступні. Скептицизм, як недовіра до істинності релігійних тверджень; агностицизм – визнання неможливості знати без сумніву, є Бог чи немає; деїзм – учення, яке визначає Бога, як творця світу, але заперечує його втручання в існуючий світ і тому позбавляє сенсу релігійних вірувань; пантеїзм – система уявлень, що Бог розчиняється в природі, ототожнюється з природою, що позбавляє його особистісності. Філософським вільнодумством було вчення давньогрецького філософа Епікура, римського філософа Лукреція Кара, китайського філософа Ван Чуна, іранського Авіценни, українських демократів Т.Шевченка, І Франка, Л.Українки.

2.Готуючись до другого питання, потрібно знати, що в первісному суспільстві політичні структури, які перебували в зародковому стані, були проникнуті релігійними віруваннями у зв’язку з ритуалами. Держава, у період свого становлення, та релігія існують вже як два самостійних інститути. Кожний з них розробляє свою систему цінностей та вірувань. Релігія легітимізує політичний лад, освячує його законність. Владні особи стародавніх держав (Стародавній Схід) виступали як представники Бога на землі. Політичне життя було пронизано релігійними ритуалами. В період виникнення світових релігій спостерігалось домінування церкви над державою.

Не менш важливою й актуальною є проблема релігія та держава в сучасних умовах. Це висвітлюється в питанні «Сучасні моделі державно-церковних відносин» лекції з означеної теми.

3.Релігія, як і будь-яка інша форма суспільної свідомості, задовольняє певні потреби особи та суспільства, виконує відповідні соціальні функції. Компенсаторна функція релігії надає віруючому того, чого йому бракує в реальному житті та захищає від різного роду негараздів. Світоглядна − формує релігійний світогляд людини, який формує релігійне тлумачення природи, людини та суспільства. Інтегративна − є засобом об’єднання єдиновірців навколо цінностей та принципів свого віровчення. Регулятивна − через систему своїх духовних цінностей, норм та правил впливає на приватне та громадське життя людини, визначаючи її поведінку та життєву позицію.

Питання індивідуальної роботи:

1. Охарактеризуйте місце та роль церкви в суспільстві.

2. Яку роль відіграє релігія у формуванні моральних та правових принципів людини та суспільства.

3. Відмінності релігії від інших форм суспільної свідомості (міф, філософія, мораль, право, політика).

4. Поясніть дію релігійних принципів в економічній сфері.

Проблемні ситуації:

1. Ф. Енгельс в свій час зауважив, що “…без античного рабства не було б сучасної цивілізації”. Чи можна те ж саме сказати про релігію?

2. Як релігія взаємодіяла з наукою в історичному аспекті? Як взаємодіє тепер? Чи можна говорити про їх взаємне зближення?

3. Яку роль відіграє релігія в житті сучасного суспільства? Чи можна говорити про зникнення релігії в недалекому майбутньому?

4. Як відомо, релігія виконує в суспільстві інтегративну функцію. Чи може вона виступати дезінтегратором суспільних процесів?

Теми творчих робіт:

1. Релігія як геополітичний чинник розвитку суспільства.

2. Релігія і проблеми національно-етнічного становлення.

3. Релігія та наука: проблема коадаптації.

4. Церква і бізнес: актуальні аспекти взаємодії.

5. Роль релігії у формуванні мистецтва.

Реферати:

6. Становлення ідеї свободи совісті в історії вітчизняної культури.

7. Свобода совісті та її законодавче забезпечення.

8. Міжнародні документи і свобода віросповідання в Украї­ні.

9. Проблема свободи віросповідання в зарубіжних країнах.

Першоджерела:

1. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації". /Відомості ВР України. № 25 /Доповнення і зміни: Відомості ВР України 1992. № 20 ст.22. № ЗО. ст.418, 1993. № 26. ст.277, 1994. № ІЗ ст.66, 67/. Кн.: Нове законодавство України. Вип.4. К., 1992.

2. Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", (зміни та доповнення від 23.12.1994 р.) - Відомості ВР України. 1994. № ІЗ ст.67.

3. Конституція Україні. К., 2010.

4. Закон України "Про свободу совісті те релігійні організації". - Відомості ВР України. 1991. № 25 /доповнення і зміни: Відомості ВР України. 1992. №10 ст.277, №ЗО ст.4І8,''499. № 25. ст.22.. 1994. № ІЗ. ст.66-67/. Кн.: Нове законодавство України. Вип.4 К., 1992.

5. Сборник документов и материалов о религии и церкви. К., 1983.

6. Декларація про ліквідація всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань. Резолюція 36/55 ГА 00Н. 25 листопада 1981 року. Кн.: СССР и международное сотрудничество в области прав человека: документи и материалы. М., 1989.

7. Декларація про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних, мовних меншин. ГА 00Н. 1992. Кн.: Рабінович П.М, Основи загальної теорії права і держави. К., 1994.

Додаткова література:

1. Морозова Л.А. Государство и церковь: особенности взаимоотношений // Госуд. и право. 1995. № 3.

2. Довинюков А.С. Свобода совести (анализ. практика, выводы) // Гос. и право. − 1995. − № 1.

3. На пути к свободе совести. М,, 1990.

4. Савельев В.Н. Свобода совести: история и теория. М., 1991.

5. Клочков В,В. Религия, государство, право.М., 1979.

6. Права человека в истории человечества и в современнои мире. М., 1989.

7. Мюллерсон Р.А, Права человека: идея, норми, реальность,М., 1991.