Методи активізації пошуку та вирішення творчих завдань в організації

Існує ряд евристичних способів активізації та стимуляції творчої діяльності суб’єкта: методи розширення поля пошуку інтуїтивних аналогій, наочних образів і так далі, які можуть допомогти “навести на осяяння”, і методи, що дозволяють звузити поле пошуку вирішення проблем і відкинути безліч “порожніх варіантів”.

Метод аналогії. Ґрунтується на наслідуванні всіляким структурам. Одним з варіантів такого методу є особиста аналогія − емпатія (здатність поставити себе на місце іншої людини (або предмету), здібність до співпереживання. Емпатія також включає здатність точно визначити емоційний стан іншої людини на основі мімічних реакцій, вчинків, жестів і так далі).При використанні даного методу необхідно, щоб дослідник, зайнятий пошуком ідей, ставив себе на місце даної речі, і, відповідаючи на власні питання, уявляв собі, що він почав би робити в цьому випадку. Даний метод можна використовувати як індивідуально, так і у складі групи. Проте даний метод має недолік: ототожнюючи себе з тим або іншим об’єктом, дослідник відбирає ті зміни, які прийнятні для людини, і відкидає ті, які неприйнятні для людського організму (дроблення, розчинення і тому подібне).

Метод прецендента. Вказує на вже наявні в науковій практиці випадки.

Метод реінтеграції. Будується на створенні складних структур з простіших.

Метод організмічної імітації. Був з успіхом використаний А. Тойнбі при побудові ним теорії локальних цивілізацій^[1].

Метод інверсії шкідливих сил в корисні. Був використаний І. Локатосом за ситуації, коли через певний проміжок часу “аномалії” ставали полем захисту наукової теорії.

Метод антитезиса. Означає використання теорій, прийомів і методів, діаметрально протилежних традиційним.

Метод антропотехніки. Даний метод широко застосовується в техніці. І припускає створення нових конструкцій шляхом пристосування до можливостей людини.

Метод фокальних об’єктів. Полягає в тому, що ознаки декількох випадково вибраних об’єктів переносять на удосконалюваний об’єкт, внаслідок чого виходять незвичайні поєднання, що дозволяють долати психологічну інерцію.

Проблемний метод навчання. Цей метод дозволяє формувати творчі здібності вже на етапі навчання. Теоретичною підставою цього методу є концепція поетапного формування розумових дій, в якій питання про механізм творчості вирішується через його формування на етапі навчання. Творча дія формується ззовні, через засвоєння суб’єктом зовнішніх дій з предметами і соціальних форм спілкування і шляхом переходу зовнішній дій у внутрішній план свідомості, тобто “ззовні-всередину”. При цьому психологічним корелятом творчих дій виступає система интериоризированных розумових дій, за допомогою яких суб’єкт і веде дослідницький пошук в проблемних ситуаціях. Даний метод використовується при вирішенні невеликих творчих завдань, коли викладачеві заздалегідь відомі вирішення даних завдань.

Необхідними складовими евристичного мислення є інтуїція і уява. Інтуїція допомагає справитися із сталими поглядами на об’єкт, психологічними бар’єрами наявного на даний момент часу знання, яке часто неусвідомлено для самого суб’єкта блокують можливість іншого погляду на вже пізнані властивості, зв’язки, методи пошуку рішень, затінюючи безліч інших властивостей і методів, деякі з яких можуть мати вирішальне значення для шуканого вирішення

Для відкриття нових ідей, рішень на основі інтуїтивного мислення були створені методи активізації творчих здібностей суб’єкта. Всі методи володіють великим потенціалом. Проте при роботі з ними необхідно враховувати той факт, що разом з плідними ідеями вони дають і безліч абсурдних, тривіальних або невідповідних варіантів.

Одним з найбільш відомих на сьогоднішній день методів є метод мозкового штурму, розроблений А. Осборном. Він запропонував розділити етапи генерування ідеї. Група “генераторів ідей” висуває різні ідеї, у тому числі і найпарадоксальніші. При використанні даного методу для зменшення “психологічної інерції” на час проведення сесії колективної генерації ідей (КГІ) вводяться наступні правила: критика не допускається, оцінка пропозицій здійснюється пізніше, вітається незвичність ідей. Чим більше висувається ідей, тим краще, оскільки при цьому зростає вірогідність появи цінних ідей. Бажаними є комбінації та удосконалення ідей.

Найбільш високі результати даний метод дає при використанні його в групі. Було виявлено, що групове мислення, здійснюване методом мозкових штурмів, продукує на 70% більше нових ідей, ніж проста сума індивідуальних мислень^[2].

Метод мозкового штурму дозволяє виявити альтернативний розвиток процесу або події, наприклад, стрибкоподібні етапи в розвитку процесу; вибирати інструментарій для виробництва конкретного прогнозу в умовах великої невизначеності вихідних даних; складати сценарій, особливо якісних сторін розвитку об’єкту. Окрім цього, даний метод може бути успішно використаний при вирішенні питань, пов’язаних з синтезом прогнозу, що передбачає складання багатопараметричної моделі об’єкту, і при рішенні питання про можливість модельної інтерпретації прогнозованого процесу.

Даний метод в класичному вигляді володіє рядом недоліків: низький коефіцієнт використання часу “мозкового штурму”, спонтанний і стихійний характер генерації ідей. Саме для подолання цих недоліків В.А. Лісічкіним була розроблена керована система генерації ідей. Управління генерацією відбувається шляхом інтелектуальної дії на генераторів в певні моменти часу заздалегідь сформованими керуючими сигналами. Ця система складається з чотирьох підсистем:

1) підсистема вироблення технічного завдання;

2) підсистема формування програми генерації ідей;

3) підсистема генерації ідей;

4) підсистема формування таблиць експертних оцінок і дерева цілей.

Для інтелектуальної дії на генераторів в певні моменти часу заздалегідь сформованими керуючими сигналами керівником колективної генерації ідей формуються дві групи експертів:

1) група підсилювачів − фахівців з досліджуваної проблеми, що володіють розвиненим дедуктивним мисленням;

2) група пригнічувачів − фахівців з досліджуваної проблеми, що володіють розвиненим асоціативним мисленням.

Ідея генератора ідей (фахівця прямої і суміжної професії з досліджуваної проблеми) надходить до підсилювачів, якщо ідея за оцінкою селекторів (фахівців з досліджуваної проблеми, які мають право вибірково оцінювати пропозиції і гіпотези) оригінальна або перспективна або до пригнічувачів, якщо ідея за оцінкою селекторів абсурдна або тривіальна. При цьому підсилювачі виробляють для генератора висловлювання, що логічно розвивають або доповнюють оригінальну або перспективну інтуїтивну ідею генератора, пригнічувачі ж виробляють пригнітюючі висловлювання для того, щоб заглушити інтуїтивний розвиток абсурдної або тривіальної ідеї.

Велика роль в активізації і стимуляції творчих можливостей дослідника належить методам прогнозування.

Інтуїтивний метод прогнозування − метод Дельфі, розроблений співробітниками науково-дослідної корпорації США “Rand Corporation” О. Хелмером і Т. Гордоном, дозволяє виключити вплив психологічних чинників (навіюваність, нав’язування, пристосування до думки більшості та ін.) на процес вирішення завдання, використовуючи багатократне повторення циклів мозкового штурму. Цей метод реалізується за допомогою спеціально розробленої програми послідовних індивідуальних письмових опитувань (із застосуванням особливих анкет-опитувальників), по черзі із зворотним зв’язком у вигляді інформації і думок, що отримуються шляхом обробки на комп’ютерах узгодженої точки зору експертів за більш ранніми частинами програми.

Метод евристичного прогнозування. Служить для виявлення об’єктивізованого уявлення про перспективи розвитку галузі науки або техніки на основі систематизованої обробки прогнозних оцінок репрезентативної групи експертів. Разроблений В.А. Лісічкіним. Він схожий з методом Дельфі та методом мозкового штурму в тому, що одним з елементів методу є збір і обробка професійного досвіду й інтуїції. Проте на відміну від останніх, він відрізняється вищим рівнем наукового обґрунтування основних принципів і техніки дослідження. Сферою застосування даного методу можуть бути науково-технічні об’єкти і проблеми, аналіз розвитку яких або повністю, або частково не піддається формалізації, тобто для яких важко розробляти адекватну модель. У основу методу покладено три теоретичні припущення:

1) здійснення у експерта психологічної установки на майбутнє, сформульованої на основі професійного досвіду, інтуїції і можливості її екстериоризації;

2) тотожність процесу евристичного прогнозування і процесу вирішення наукової проблеми і однотипність отримуваних знань у формі евристичних правдоподібних висновків, що вимагають верифікації;

3) можливість адекватного відображення тенденції розвитку об’єкту у вигляді системи прогнозних моделей, що синтезуються з прогнозних експертних оцінок.

Даний метод передбачає виконання наступних робіт: зображення прогнозованого об’єкту у вигляді графа; утворення експертних груп (включаючи оцінку за особливою анкетою компетентності кожного експерта); формулювання основних питань і створення таблиць експертних оцінок; процедура роботи з експертами; техніка обробки експертних оцінок; верифікація отриманих прогнозів; узагальнення прогнозних оцінок.

Синектика. Запропонований У. Гордоном. Він запропонував використовувати метод мозкового штурму в спеціально сформованих постійних професійних групах, в яких поступово, від штурму до штурму, накопичується досвід вирішення завдань. Гордон упорядкував процес вирішення завдання, зберігши стихійність, властиву мозковому штурму. Керівник синектичної групи спрямовує процес рішення, закликаючи до почергового використання аналогій. Це стимулює генерування ідей і не утрудняє свободи пошуку. На думку У. Гордона, творчий процес пізнаваний і піддається удосконаленню. Для цього необхідно вивчати записи вирішення завдань, а також регулярно тренуватися на різноманітних завданнях. У. Гордон також робить акцент на необхідності попереднього навчання, на використанні спеціальних прийомів і на певній організації процесу рішення, і в цьому принципова відмінність його методики від методики Осборна. Для творчого процесу, як вважає У. Гордон, дуже важливо вміти перетворювати незвичне в звичне і навпаки. Це вміння за новою (тобто незвичною) проблемою побачити щось знайоме і, відповідно, таке, що вирішується певними засобами. З іншого боку, дуже важливий свіжий погляд на те, що вже стало звичним. Для вироблення свіжого погляду на проблему або завдання використовуються спеціальні прийоми, засновані на аналогіях:

– прямій − як вирішуються завдання, схожі на дане завдання;

– особистій − спробуйте поглянути на завдання, ототожнивши себе з об’єктом даного завдання або проблеми, увійдіть до образу цього об’єкту і спробуйте міркувати з цієї точки зору;

– символічній − знайдіть короткий символічний опис завдання або об’єкту;

– фантастичній − викладете завдання в термінах казок, міфів, легенд − як це завдання вирішили б казкові персонажі.

На думку У. Гордона, необхідно навчати застосуванню різного виду аналогій, оскільки це забезпечить підвищення ефективності пошуку і створить сприятливі можливості для прояву творчого потенціалу суб’єкта.

Всі розглянуті вище методи активізації пошуку рішень дають значно більше ідей, чим звичайний метод проб і помилок. Проте при цьому “пошукове поле” залишається достатньо широким, і дослідник керується тільки особистим (власним) досвідом. Звузити “пошукове поле” і відкинути неробочі варіанти дозволяє теорія вирішення винахідницьких завдань, розроблена російським дослідником Г.С. Альтшуллєром. Дана теорія принципово змінює підхід до виробництва ідей. Вона пропонує планомірні розумові дії, засновані на знанні законів розвитку досліджуваних явищ і врахуванні ухвалень рішення завдань іншими дослідниками. Виходячи із законів розвитку технічних систем і відібравши найбільш ефективні прийоми усунення технічних і фізичних суперечностей, Г.С. Альтшуллєр запропонував алгоритм вирішення винахідницьких завдань (АВВЗ), що дозволяє без перебору варіантів зводити “складні” завдання до більш “простих”. Дана програма містить:

– спеціальні оператори, що дозволяють за певними правилами виявляти фізичну суперечність (за Альтшуллєром, фізична суперечність − це коли до однієї і тієї ж частини системи пред’являють взаємнопротилежні вимоги.);

– інформаційний фонд, що включає винахідницькі прийоми, що використовуються для вирішення певного типу завдання або для подолання фізичної суперечності, що міститься в ньому;

– засоби управління психологічними чинниками, перш за все засоби активізації інтуїтивного потенціалу, уяви і засоби подолання психічної інерції.

АВВЗ організовує мислення суб’єкта так, як ніби у розпорядженні однієї людини є досвід багатьох винахідників. У АВВЗе Г.С. Альтшуллєр також усунув недолік методу емпатії за допомогою методу моделювання за допомогою “маленьких чоловічків” (ММЧ). Суть його в тому, щоб підготувати об’єкт у вигляді безлічі (“натовпу”) маленьких чоловічків. Така модель зберігає достоїнства емпатії (простота і наглядність) і не має властивих їй недоліків. Крім цього, він ввів спеціальних операторів в АВВЗ з метою зламати старий образ технічної системи − операторів, що включають декілька уявних експериментів, що перебудовують умови завдання (розміри, час і так далі) і вийшла ТВВЗ (теорія вирішення винахідницьких завдань, ТРИЗ − теория решения изобретательских задач). Таким чином, ТВВЗ і АВВЗ спрямовують процес мислення, активізують пошук рішення, запобігаючи помилок, і дають робочу тактику вирішення винахідницьких завдань.

Всі вищеперелічені способи і методи допомагають суб’єктові народжувати нові ідеї на основі творчого мислення в процесі розгляду окремих явищ з різних точок зору. У кожному з розглянутих методів суб’єкт вирішує проблему або завдання, спираючись як на досвід, так і на інтуїцію. Всі вони містять суб’єктивні моменти, їх ефективність залежить від майстерності суб’єкта. З іншого боку, при правильному використанні вони організовують схему, за якою можуть ефективніше використовуватися творчі здібності.

Окрім цього ряд авторів^[3] виділяють наступні методи.

Зміна точки зору на проблему. Вирішуючи проблему, необхідно перевірити початкові посилання, оскільки якщо вони будуть невірні, це обов’язково приведе до помилкового результату. Як відомо, у кожного суб’єкта існує маса стереотипів − це спрощене, схемне уявлення про який-небудь об’єкт або подію, що склалося в умовах дефіциту інформації як результат узагальнення особистого досвіду людини і упереджених установок. Стереотипи направляють мислення знову і знову по замкнутому колу. Усвідомлення власних обмежень дозволяє побачити проблему під іншим кутом зору, дозволяє побачити її нові сторони і, отже, розширює можливості мислення. Це дає можливість виробити новий підхід до проблеми, знайти абсолютно нове рішення, нарешті, отримати нову інформацію про предмет, що вивчається.

Це можна зробити у декілька етапів:

1) сформулювати виниклу проблему;

2) проаналізувати вихідні установки і записати їх на аркуші паперу, а потім спробувати їх заперечити, знайти альтернативу і обов’язково її записати. Список інших точок зору на цю ж проблему також може бути корисний. Потім можна проаналізувати, чи можливо реалізувати на практиці кожну висунуту альтернативну установку, і якщо можна, то як;

3) записати нові ідеї і погляди щодо поставленого завдання.

Існує декілька різних підходів.