Репертуарні мітриці

Перш ніж перейти до опису способів заповнення решіток даних, ми вважаємо за необхідне підкреслити, що ТРР орієнтовано на роботу з компютером. Існують і ручні методи, але навіть у простих випадках досить трудомісткі. Дослідник, що думає працювати з решітками без компютера, може зіштовхнутися з труднощами, які повязані з чясовими витратами на обчислення. Репертуарні решітки ефективні тоді, коли є можливість швидко проводити аналіз, висувати гіпотези і перевіряти їх, обговорюючи з обстежуваним результати попередньої роботи. За­раз лабораторії всюди оснащені персональними комп'ютерами.

Рангові решітки — найбільш популярна і найпростіша з проце­дур. Обрані елементи виписуються на картки, після чого обстежу­ваного просять проранжувати елементи по кожному конструкту від одного полюса до іншого. У матриці на перетині рядків (конструктів) і стовпців (елементів) стоять ранги кожного елемента по кожнім конструкті. Рангова процедура може бути удосконалена. П.Боксер запропонував з'єднати ранжування з графічною шкалою (Boxer P., 1980). Ця процедура зручна, коли виконується безпосередньо за ек­раном дисплея (за допомогою діалогової програми), але може бути проведена і за допомогою звичайного олівця і паперу. Обстежуваному пропонують градуйовану графічну шкалу (градацій набагато більше, ніж елементів) і просять на ній проранжувати (проставити олівцем номера) елементи. Ця процедура, за нашим досвідом, є най­більш зручною для репертуарних решіток, сполучаючи переваги рангових процедур (простота і зрозумілість процедури для обстежу­ваного) і оціночних (можливість одержувати шкали більш високих рівнів).

Оціночні решітки. У цій процедурі обстежуваний повинний оці­нити окремо кожен елемент по кожнім конструкті. Дрібність оцінної шкали може бути різною, однак більш семи градацій шкал застосо­вувати не рекомендується, тому що у обстежуваного відбувається укрупнення одиниць і якість оцінки знижується.

Цікавий варіант оцінних решіток - решітки типу «позначок і пробілів». Обстежуваного просять у матриці поставити «позначку», якщо елемент належить до лівого полюса конструкта, і залишити пробіл, якщо до правого. Мірою зв'язку між конструктами для таких решіток може служити простий чотирьохклітинний р-коефіцієнт, значимість якого можна оцінювати за допомогою критерію стан­дартних таблиць.

Для аналізу рангових і оцінних решіток можна застосовувати різні види багатомірного аналізу даних. Найбільш розповсюдженими є різні варіанти кластер-аналізу (ієрархічні і неієрархічні) і фактор­ного аналізу (параметричні і непараметричні). Програми такого типу є практично в кожному сучасному стандартному пакеті прикладних статистичних програм.

Важливо підкреслити, що думка про те, що начебто решітки не дають нової інформації в порівнянні з тією, котру можна почерпнути зі звичайної розмови, — помилкова. Структури, отримані дослідни­ком, не завжди усвідомлюються самим обстежуваним і не завжди очевидні для нього. Більш того, навіть просте заповнення решіток і вивчення первинних оцінок не дозволяють побачити багато чого, що стає зрозумілим після побудови багатомірної моделі системи кон­структів і елементів.

Рангові й оціночні решітки надають нові можливості для вив­чення сприймання і розуміння людьми один одного.

Когнітивна диференційованість. Поняття когнітивної диференці­йованості (КД) у застосуванні до ТРР замінило поняття когнітивної складності. Когнітивна диференційованість - це міра того, наскіль­ки складним і багатомірним є сприйняття людиною даної області досвіду. Останнє обмеження не випадкове, оскільки людина може бути когнітивно диференційованою в одній області і недиференційова-ною в іншій. Існуючі на сьогоднішній день міри КД, будучи викори­стані ізольовано, не можуть розрізняти істинну КД від безладності системи конструктів. Так, Д.Банністер показав, що найбільш когні­тивно диференційованими (у змісті операціональних мір) є хворі на шизофренію. Однак за умови відсутності патології мислення, міра КД надає важливу інформацію про організацію системи конструктів.

Імплікативні решітки. Запропоновані Хінклом. Викликані на попередньому етапі конструкти організуються в квадратну матрицю ^{ез ел}ементів). Обстежуваному дається приблизно така інструкція: «Уявіть собі, що Ви змінилися за даним конструктом (перейшли з одного полюса на іншій). За якими ще з якостей, що залишилися, Ви при цьому змінетесь теж?» Інструкція може бути і довільною.

Ми використовуємо зручний спосіб заповнення імплікативних матриць. Імплікації кожного конструкта проставляються в матриц, двічі: по рядку (горизонтальною рисою) і по стовпцю (вертикальною рисою). Матриця зчитується по рядках. Горизонтальна риса озна­чає, що конструкт-рядок імплікує конструкт-стовпець; вертикальна риса означає, що конструкт-стовпець імплікує конструкт-рядок-«хрест» означає, що обидва конструкти імплікують один одного.

Аналіз імплікативних матриць. Для кожного конструкта підрахо­вується кількість конструктів, що він задіює (імплікує), і кількість конструктів, що імплікують даний конструкт.

Конструкти, що дають максимальну кількість імплікацій, а самі імплікуються окремими конструктами, - домінантні, суперординатні.

Решітки опору змінам. Це ще один тип решіток на виявлення ієрархічних відносин між конструктами. Кожний з конструктів ви­писують на окремі картки. Потім картки попарно пред'являють об­стежуваному. Його просять надати перевагу полюсу по кожному кон-структу. Після чого обстежуваному дається приблизно така інструк­ція: «Уявіть собі, що Вам обов'язково прийдеться змінитися (перейти на полюс, якому віддаєте перевагу) по одному з цих конструктів. Який з них Ви б вибрали?». Обстежуваний відповідає, і результат зано­ситься в таку ж матрицю, як і при імплікативних решітках (за тим виключенням, що в решітках опору змінам кожен конструкт зустрі­чається з іншим один раз і в матриці не буде «хрестів»). Обробка решіток опору змінам цілком аналогічна імплікативній процедурі.

Багато корисної інформації може дати порівняння імплікативних ієрархограм із ієрархограмами, отриманими в результаті решіток опору змінам. Часто рівень конструкта в обох решітках збігається. Однак зустрічаються і сильні неузгодженості. Так, наприклад, кон­структи можуть бути найслабшими в імплікативній решітці і най-сильнішими в решітках опору змінам. Аналіз таких неузгодженос-тей дозволяє виявити найбільш особистісно значимі конструкти.

Динаміка решіток. Дж.Келлі говорив, що людина - це форма руху. Дійсно, решітки міняються, міняються конструкти, змінюють­ся зв'язки і відносини між ними. Оцінити ці зміни дозволяє знову ж таки техніка репертуарних матриць.

Існують два принципи організації лонгітюдних досліджень.

Перший, котрий ми називаємо лонгітюдною матрицею, полягає в тім, що складається набір конструктів (викликаних чи заданих), по яких обстежуваний оцінює себе кілька разів протягом деякого часу (наприклад, у ході терапії чи тренінгу двічі в день - вранці і вве­чері). Історично першим цей спосіб (не в застосуванні до решіток, а в застосуванні до опитувальників) запропонував Р.Кеттелл (1975). У застосуванні до решіток і до аналізу змін стану в ході терапії цей спосіб був використаний П.Слейтером (1970).

У результаті такої процедури виходить матриця, де по рядках стоять конструкти, а по стовпцях - дні заповнення

Другий принцип - це заповнення цілої матриці кілька разів (наприклад, до початку тренінгу, всередині і після закінчення). Якісний аналіз структурних трансформацій просторів конструктів і елементів дозволяє психологу оцінити, наскільки і як саме вплинула групова робота на систему смислових параметрів, оцінок і самооці­нок людини.

Рекомендації.. Техніка репертуарних ма­триць гарна не в масових обстеженнях, а при індивідуальній і гру­повій роботі, коли є живий контакт із людиною, що заповнює ре­шітки. Не слід залишати обстежуваного «наодинці з решітками»: заповнення матриці може перетворитися в одноманітну сумовиту роботу і обстежуваний буде відповідати формально, з єдиним ба­жанням — швидше закінчити роботу. Але і не слід заважати йому, нав'язувати своє розуміння, формулювати за нього конструкти, ос­кільки в результаті такої «допомоги» ви можете одержати решітки не обстежуваного, а свої власні.

Решітки важко фальсифікувати, особливо оціночні решітки й особливо в тих випадках, коли обстежуваний не бачить результатів своїх попередніх оцінок (наприклад, коли решітки заповнює психолог, запитуючи обстежуваному). Однак навіть при наявності установки на фальсифікацію система конструктів відтворюється, оскільки об­стежуваний, намагаючись фальсифікувати оцінки людей, чи об'єктів ситуацій, робить це на основі власної системи смислових опозицій, а в напрямку найбільш значимих смислових параметрів. Найкращий же результат решіток дають у тих випадках, коли між психологом і обстежуваним установлюються відносини співробітництва. В усіх випадках необхідно прагнути зробити обстежуваного дослідником власної системи конструктів. Техніка репертуарних матриць - гар­ний для цього засіб.

Отже, розглянувши проблему психодіагностики індивідуальної свідомості, необхідно зазначити, що зараз це питання ще далеке від свого розв'язання. Те, що пропонує більшість дослідників, є не більше ніж опис того, що ми часто називаємо змістом свідомості, який з певною мірою ясності може усвідомлюватися. Будучи базовою ка­тегорією психології, безумовно, свідомість необхідно розглядати як продукт філо- і онтогенетичного розвитку індивіда. Ті підходи, які сьогодні пропонуються для діагностики індивідуальної свідомості, здебільшого ґрунтуються на застосуванні різного роду особистісних опитувальників, передбачаючи, що свідомість будь-якого індивіда унікальна і зумовлена зовнішніми по відношенню до свідомості факторами, перш за все структурами соціальної системи, де існує індивід, і носить суспільно-історичний характер. Техніки реперту­арних решіток (ідеографічні методики), які використовуються для діагностики індивідуальної свідомості, доповнюють існуючі методи і спрямовані в першу чергу на діагностику особистості як унікальної цілісності.

Визначаючи переваги останніх, необхідно зазначити, що ТРР надають можливість не менш строго, ніж інші психометричні методи, «працювати» на рівні індивідуальної свідомості, тобто на тому рівні, на якому розгортаються основні події психічного життя людини. Ре­пертуарні тести не вимагають звертання до групових норм і великих вибірок, дозволяють застосовувати весь арсенал багатомірних статис­тичних методів для аналізу індивідуальної свідомості, охоплюють не тільки статику, але і динаміку смислових утворень особистості.

Використана і рекомендована література

1. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагкностике - СПб.: Питер, 2000. - 589 с.

2. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К: Здоров'я, 1980. - 165 с

3. Задачи й методьі профессиональной психодиагностики / Под ред. В.И.Войтко, Ю.З.Гильбуха. - К., 1981. - 88 с.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат 1975. - 304 с.

5.МаксименкоС.Д.Загальна психологія:Підручник.-К.:Либідь,1999.-514с.

6. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. Зкспериментальная педагогическая психология й Психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995. - 508 с.

7. Общая Психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столика В.В.- М.: Речь, 2001. - 440 с.

8. Петренко В.Ф. Введение в зкспериментальную психосемантику: Ис-следование формьі репрезентации в обьіденном сознании. - М.: Зна-ние, 1983. - 127 с.

9. Похилько В.И., Федотова Е.О. Техника репертуарних решеток в зкс-периментальной психологии личности // Вопр. психологии. - 1984. -№ 3. - С. 151-157.

10. Реан А.А. Личность: От рождения до смерти.-СПб.:Питер,2000.-657 с.

11.Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики. Стандартизован­ими многофакторньш метод исследования личности. — М., 1990. - 74 с.

12. Столин В.В. Самосознание личности. - М., 1983. - 286 с.

13. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов..-Л.: ЛГУ, 1972. - 432 с.

14. Фрейджер P., Фейдимен Дж. Личность: Теории, експерименты, уп-ражнения. - СПб.: Еврознак, 2001. - 864 с.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення свідомості. В чому проявляються труднощі вивчення свідомості?

2. В чому полягає суть підходу Дж.Келлі до опису особистості?

3. Дайте визначення репертуарним решіткам. В чому проявля­ються особливості застосування ідеографічного методу?

4. Яких принципів необхідно дотримуватися при складанні ре­шіток?

5. Назвіть і дайте характеристику основним методикам засто­сування репертуарних решіток.