Внутрігалузева конкуренція та утворення ринкової вартості

Конкуренція - означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупці товарів.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства.

конкуренція здійснюється в багатьох формах, які з розвитком суспільства стають дедалі різноманітнішими. Історично найстарішими формами конкуренції є внутрігалузева і міжгалузева, але э ще міжнародна конкуренція.

Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, підприємцями) даної галузі й виробниками інших галузей.

Міжнародна конкуренція являє собою конкуренцію виробників на світовому ринку і включає в себе як внутрігалузеву, так і міжгалузеву форми конкуренції.

Внутрішньогалузева - це конкуренція між виробниками певної галузі. Об'єктами такої конкуренції є умови виробництва, ринки збуту, "портфелі" замовлень, затрати виробництва, якість продукції та послуг. Вона зумовлює зростання ефективності всієї галузі, кількісних і якісних показників, її подальший розвиток.

Ринкова вартість -це сума ринкової капіталізації і чистого боргу компанії.

Как и капиталистическая конкуренция, вообще, В. к. представляет собой борьбу предпринимателей ради прибыли, за место на рынке. В. к. возникает раньше остальных форм конкурентной борьбы; она ускоряет дифференциацию мелких товаропроизводителей, усиливает анархию экономического развития, а затем, в условиях капитализма, приводит к бесчисленным банкротствам мелких, средних и даже крупных капиталистических фирм. В эпоху империализма резко усиливается, принимает иные формы (между монополиями, монополиями и аутсайдерами и др.) и носит насильственный и затяжной характер. В результате В. к. индивидуальные стоимости товара превращаются в единую общественную или рыночную стоимость. внутриотраслевое соперничество вынуждает всех бизнесменов продавать однородные изделия по одной и той же рыночной цене. В наихудшем положении оказываются владельцы технически стегальных предприятий, выпускающих дорогостоящие товары с высоким уровнем себестоимости единицы продукции. При общей равновесной цене они не могут полностью реализовать заключенную" в товаре стоимость и теряют часть прибыли. Многие из них начинают испытывать большие финансовые затруднения или разоряются. Напротив, предприятия, работающие в лучших условиях и имеющие самую низкую себестоимость, получают сверхприбыль, которая равна разнице между общей рыночной ценой и наименьшей себестоимостью изделия. Именно здесь предприниматели получают максимальную норму прибыли, превышающую среднюю для отрасли. Но они обладают такой прибылью не постоянно.