Локус саду В Новій Елоїзі, Страждання молодого Вертера, Кандіді

Юлія

Лотман вживає термін локус, і в його статтях звучить думка про тверду приуроченість героя твору до певного місця, локусу. По відношенню до героя ці місця являються функціональними полями, попадання в які дорівнює входу у конфліктну ситуацію.

Якщо зануритись у етимологію слова, то на санскриті „loka“ означає світ, усесвіт, усе, тотальність, а з грецької перекладається як місце, куток, локальність. Локус виступає як обмежений простір у складі необмеженості.

Простір саду в Просвітництві поєднує в собі 2 антонімічні хар-ки – природність і штучність, працю та відпочинок, фізичне й духовне. Сад Юлії в кожному куточку промовляє недоторканістю, ніжність природи. Вона намагалась зробити його якомога диким, а не симетричнм, штучним.

«К дому Вольмаров примыкает прекрасный сад, который Юлия называет своим "Елисейским полем" - Элизиумом. Все тут организвовано так, чтобы придать больше всего прелести уединению: беседки из живой листвы, темные гроты, извилистые дорожки, чащи, скрывающие линии горизонта и созданное впечатление полной изолированности от "большого шумного мира". В таком саду в часы досуга можно вообразить себя счастливым Робинзоном, уехавшим далеко-далеко от центров цивилизации.»

Юлія стала управляти сама цим садом, вона сама будувала цей маленький світ за допомогою природи, в чому виявляється єдність людини і природи, також Сен-Пре не помітив жодної тропічної рослини, лише притаманні їх країні. Певна патріотичність. ЇЇ доброчинність до рослинної природи не обмежується, щовесни Юлія приносить ворс, сіно аби пташкам було з чого робить гніздо. Сад для Юлії як один із кроків розвитку, еволюції. Вона його плекає, лише в ньому знаходить гармонію. Вона пізнає внутрішнє через зовнішнє.