Складні випадки відмінювання прізвищ

1. ОДИНИЦІ МОВИ

Наше мовлення (розповідь, опис, листи, документи тощо) складається з окремих частин, які передають якийсь зміст, поняття чи назву. Ці частини — слова, словосполучення і речення. Вони можуть вживатися самостійно і бути пов'язані між собою в конкретному висловлюванні. Наприклад: Роз­мови, розмови, розмови. Скільки їх тільки сьогодні не ведеться!

або:

Як тобі ведеться там, Василю? Під землею, під ріллею — там... По якому цвинтарному стилю Нам ростити крила з телеграм.

Як бачимо, слово ведеться в обох випадках вживається з різним значенням, бо в контексті набуває нового змісту.

Слова можуть змінюватись за допомогою додавання або віднімання певних частин: префіксів, суфіксів, закінчень, які вносять нові якості в зміст самого слова. Наприклад: ведеться, поведеться, переведеться, розведеться, доведеться, наведеться. Тут ми вже маємо справу з новими словами.

Отже, основними одиницями мови є слово, словосполу­чення і речення.

Слово — основна одиниця, що складається зі звукін на позначення конкретних предметів, явищ, дій та їхніх ознак. Слово являє собою єдність звукової форми і значення.

Словосполучення — синтаксична одиниця, яка складається з двох і більше граматично пов'язаних пов­нозначних слів, що служать для вираження єдиного, але складного поняття. Наприклад: праця — творча праця; влада — влада на місцях, мудра влада.

Речення — це мовна одиниця, що складається з пов'язаних між собою слів і виражає закінчену думку.

Наведемо для прикладу текст, розчленований на речення.

Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благород­ство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне й що негідне. Гідне повинно стати самою суттю твоєї духовної культури, негідне нехай викликає у тебе презирство й огиду (В. Сухомлинський).

У цьому тексті три речення й кожне з них передає певну думку.

2. В українській мові м'якість приголосних передається м'я­ким знаком (ь).

М'який знак пишеться: після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, якщо -вони передають м'які звуки: тінь, молодь, ґедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;

після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

у суфіксах: -зьк, -ськ, -цыц -зьюсть, -ськість, -цьюсть; -зько, -сько, -цько,- -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи: київський, український, близький, близькість, людськість, військо, козацький, по-українському, по-українськи;

у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: ма­ленький, корівонька, тихесенький, виднісінько, баюсіньки, то­нюсінький;

після м'якого звука л перед наступним м'яким: їдальня, ковальський, спільність;

у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень;

у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, на­пишіть, накресліть.

М'який знак не пишеться:

після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секре­тар, тепер, Харків (виняток: Горький);

між подовженими м'якими приголосними: життя, ка­міння, ллється, буття, знаряддя;

у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин;

після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц;

після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший, камінчик та ін.

3.

Апостроф (') вживається для позначення на письмі вимови звука й у звукосполученнях, що передаються го­лосними я, ю, є, ї. Апостроф не входить до алфавіту і на розміщення слів у словниках не впливає.

Апостроф ставиться:

а) після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї, наприклад: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ясо, зв'язок, сім'я, бур'ян, кур'єр, подвір'я;

б) після к у власних назвах тилу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янівка тощо;

в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний перед я, ю, є, "і, на­приклад: від'їзд, під'їхати, з'єднати, з'їхати, роз'яснити, об'єд­нати, трьох'ярусний, пів'яблука.

В українських словах апостроф не ставиться:

а) після губних приголосних б, п, в, м, ф, коли перед ними

стоїть інший приголосний (крім р), який належить до кореня слова: свято, дзвякнути, цвях (за винятком: верб'я,торф'яний). Якщо попередній приголосний належить до префікса, то апостроф ставиться: зв'язок, розв'язка, зв'ялити;

б) після р у деяких словах: ряд, рясно, буря, крюк, гарячий;

в) після префіксів із кінцевим приголосним перед на­ступним і, є, а, о, у: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

4. ОГОЛОШЕННЯ -Це документ, в якому подається потрібна інформація, адресо­вана певному колу зацікавлених осіб.

За змістом оголошення поділяються на два види:

— оголошення про майбутню подію;

— оголошення про потребу в послугах або можливість їх на­дання.

Оголошення про майбутню подію має такі реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Текст, який містить:

— дату;

— місце;

— організатора;

— зміст (порядок денний) події;

— коло осіб, які запрошуються на подію;

— умови входу (платний чи вільний);

3. Підпис (назва установи або колегіального органу, прізвище або посада особи, яка дає оголошення) — якщо треба.

Оголошення про потребу в послугах або можливість їх на­дання містить такі реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок.

3. Текст.

4. Адреса автора оголошення.

Часто в оголошеннях цього виду на місці назви документа ("Оголошення") розміщують (для економії місця, стислості та інформаційної насиченості) заголовок, функцію якого виконує ключове слово чи словосполучення з тексту: "Найму", "Продам", "Потрібні", "Робота за кордоном" та ін. Обсяг адреси визначає автор оголошення (поштова, телефакс, маршрут проїзду).

Текст оголошень обох видів може бути різним за обсягом: від максимально стислого до розгорнутого, який наближається до проспекту. Сучасні економічні відносини створюють переду­мови того, що часто оголошення наближаються до реклами за стилем викладу: в них використовуються риторичні звертання та запитання, оцінні, емоційно насичені слова, прикметники у формі ступенів порівняння, неповні речення та.ін.

Зразок:

До уваги акціонерів ВАТ "Київелектромонтаж"

10 липня 1996 року о 15-й годині

за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 67

відбудуться загальні збори акціонерів.

На порядку денному зборів:

1. Затвердження основних напрямків діяльності на 1996 рік.

2. Затвердження статуту.

1. Вибори голови правління і правління. Початок реєстрації о 12-й годині. Організаційна комісія працює з 9.00 до 18.00 год. тел. 220-16-89

5. Пароніми — слова, досить близькі за звуковим скла­дом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до не­правильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова. Порівняймо значення паронімів." Адрес. Адреса.

Адрес — письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса —напис на конверті, бандеролі, поштовому пере­казі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Виборний. Виборчий. Виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду.

Виборчий — пов'язаний з виборами, з місцем, де Підсуваються вибори, з правовими нормами виборів. Наприклад: виборча кампанія, виборче право, виборчий бюле­тені, та ін.