2015-06-05
274
На шийному рівні (на відміну від поперекового) компресії можуть піддаватися не лише|не тільки| корінці і їх артерії, але і спинний мозок (з|із| його судинами|посудинами|), а також хребцева|хребцева| артерія.
Синдроми компресії спинного мозку і його судин|посудин|
Компресія спинного мозку можлива за рахунок задньої грижі міжхребцевого диску або задніх остеофітів|, особливо в|у| осіб|лиць| з|із| вузьким хребтовим|хребцевим| каналом.
Клінічні прояви - спастичний параліч ніг, провідникові розлади чутливості, біль і слабкість в руках. Інколи|іноді| клінічна картина свідчить на користь не простого здавлення спинного мозку, а поєднання його з|із| ішемією за рахунок здавлення корінцевих судин|посудин| або передньої спинномозкової артерії.
Роль судинної патології яскраво демонструється при вертеброгенних| спінальних| інсультах. Так, можуть гостро розвинутися симптоми ураження|поразки| вентральних відділів спинного мозку з|із| ураженням|поразкою| пірамідних шляхів|доріг| і передніх рогів даного рівня. Це відповідає зоні кровопостачання передньої спинномозкової артерії. Розвивається передній спінальний| синдром: спастичний парез ніг з|із| периферичним|в'ялим| парезом рук та сфінктерними| порушеннями. Інколи|іноді| инсультоподібно| виникають симптоми ураження задніх стовпів спинного мозку (переважно пучків Бурдаха) із|із| грубими порушеннями глибокої чутливості в руках. Симптоми спінального| інсульту через 2—3 тижні| починають|починають| регресувати. Вираженість|виказувати| залишкових явищ залежить від обсягу вогнища|осередку|, наявності супутнього атеросклерозу.
Спонділогенна шийна мієлопатія.
Як і при церебральній судинній патології, можлива не лише|не тільки| гостра, але і хронічна ішемізація |спинного мозку — мієлопатія, в генезі| якої має значення і компресійний чинник|фактор|. При цьому найчастіше страждають передні роги і вентральні відділи бокових|бокових| стовпів із|із| пірамідними шляхами. Периферичний парез рук і спастичний парез ніг при спондилогенній| шийній мієлопатії зазвичай|звично| доповнюються розладами глибокої чутливості в ногах.
Може виникати і симптом Лермітта: відчуття проходження електричного струму|току| увздовж хребта з|із| іррадіацією в руки і (або) в ноги при згинанні або розгинанні шиї. Вирішальну|ухвальну| роль у верифікації мієлопатії відіграють КТ і МРТ, які виявляють здавлення дурального| мішку задніми остеофітами| і гіпертрофованою жовтою зв'язкою|в'язкою|.
Синдроми корінцевої компресії.
Оскільки часто ранньому зношуванню піддаються |диски в нижньому шийному відділі, у відповідних хребтових|хребцевих| сегментах розвиваються супутні спондилоартроз| і, що особливо важливо - унковертебральный| артроз. Відповідні кісткові розростання звужують міжхребетний отвір, тому на шийному рівні корінці частіше здавлюються не за рахунок грижі диска в епідуральному| просторі як це має місце в поперековому відділі, а в самому міжхребетному отворі. При рухах в шиї унковертебральні| розростання травмують корінець і його оболонки, а набряк, що розвивається в них перетворює відносну вузькість міжхребетного отвору (каналу) на абсолютну. Виникає набряк здавленого корінця, в ньому розвиваються реактивні асептичні запальні явища.
Клінічна картина ураження|поразки| шийних корінців.
Клінічні прояви шийних корінцевих синдромів принципово не відрізняються від відповідних поперекових: корінцеві болі, що ірадіюють в руку (С6 – зовнішня поверхня плеча та передпліччя, до великого пальця, С7 – віддача болю в II-IV пальці кисті, С8 – ірадіація болю в мізинець), гіпестезія в зонах інервації відповідних корінців та слабкість м’язів (С6 – m. biceps & brachio-radialis, C7 – m. triceps, C8 – м’язи кисті та мізинця), зниження рефлексів (С6 – згинально-ліктьовий, С7 – розгинально-ліктьовий). Характерним для компресії корінця є посилення болі при вертикальному короткому натисканні на голову, зверху вниз – біль типово поширюється в руку по ходу корінця.
Але найбільш часто в ділянці плеча, лопатки та руки розвиваються рефлекторні м’язово-тонічні больові синдроми, які мають в основі патогенезу так звану «міо-фасціальну дисфункцію». Джерелом болю є так звані «тригерні точки», які утворюються безпосередньо в м’язах, фасціях та сухожилках внаслідок травматизації або перевантаження м’язу і призводять до тривалого больового спазму. Спазм, що виникає в одному м’язі, поступово охоплює сусідні, функційно пов’язані з ним, «заморожує» м’язову манжету навколо суглобів, обмежуючи їх рухомість (синдром «замороженого плеча», фіксованої лопатки тощо). Будь-який рух в суглобі викликає біль, що може віддавати в різні ділянки руки, нагадуючи корінцеві болі (насправді поширення болі йде по міотомних сегментах тіла). Пальпація м’язів різко болюча, особливо якщо дослідник попадає на «тригерну точку». Впродовж часу можуть спостерігатись і атрофії відповідних м’язів, порушення рефлексів, контрактури в суглобах.
Лікування полягає в специфічних прийомах розтягнення м’язів, їх мобілізації і застосуванні місцевих блокад тригерних точок анестетиками з додаванням гормонів (гідрокортизон). Слід бути обережним в застосуванні останніх, зважаючи на системну побічну дію (остеопороз, шлункові кровотечі). Але ефект від лікування може бути вражаючим – зникнення хронічного болю та вивільнення рухів за один-два сеанси терапії. Таку терапію повинен проводити тільки досвідчений фахівець.
