Вступний інструктаж, екскурсія до відділу природи краєзнавчого музею

№	Тематика і зміст	Годи-ни	Література: А) основна; Б) додаткова	Обладнання, ресурси
	Інструктаж з техніки безпеки. Ознайомлення з метою, завданнями, обладнанням і загальною методикою проведення практики		А) Полевая практика по географии растений и животных//Полевые практики по географическим дисциплинам. Под ред. В.А.Исаченкова. – М., 1980. – С. 154-189. Булава Л.Н., Мащенко О.М. Инструкция по составлению комплексного ландшафтного профиля и описанию бланков фаций. – Кривой Рог, 1991. Б) Булава Л.М. Біогеографія з основами екології. Навчальний посібник. - Полтава: ПДПУ, 2005. Костриця М.Ю. Практикум з географічного краєзнавства. – К., 1979, - С. 86-96. Второв П.П, Дроздов Н.Н. Биогеография. – М., 2001 – 304 с. (К., 1982.). Биогеография/Абдурахманов Г.М. и др. – М., 2003. – 480 с. Кукурудза С.І. Біогеографія. – Львів: Вид. центр ЛНУ, 2006. – 504 с.	Карти – фізична України та Полтавщини, рослинності світу. Програма, методичні рекомендації. Визначники рослин і тварин. Відеофільм про біоценози Полтавщини

Навчальна екскурсія до відділу природи краєзнавчого музею (1 година). Ознайомлення з географією природної рослинності й тваринного світу області. Перегляд відеофільму.

Самостійна робота (1 година). О знайомлення зі змістом інструкцій, бланків, методичних рекомендацій.

Індивідуальна робота (4 години). Підготовка індивідуальних завдань про один із біогеоценозів. Уточнення змісту подальшої індивідуальної роботи.

Форми контролю:

1) Перевірка засвоєння матеріалів вступних лекцій, інструктажів (до 2-х балів).

2) Перевірка стану виконання попередніх індивідуальних завдань та засвоєння матеріалу під час екскурсії. Оцінка – до 7 балів.

Основні поняття біогеоценології (екології угруповань організмів)

Біогеоценоз - мезоекосистема, яка є результатом пристосування біологічної системи (біоценозу) до більш-менш однорідних умов невеликої ділянки абіотичного середовища (екотопу), зв‘язаних між собою потоками речовини й енергії у єдине ціле. Отже, біо гео ценоз = біоценоз + екотоп. Біогеоценоз є основною ланкою диференціації біосфери.

Біоценоз - це сукупність популяцій різних видів рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, які розташовані в межах екотопу. Отже: біоценоз = фітоценоз + мікоценоз + мікробоценоз. Найважливішою ланкою біоценозу є фітоценоз; він визначає межі біоценозу.

Екотоп (синонім: місцезростання) - більш-менш однорідні умови неживої природи: кліматопу (освітлення, температури й вологості повітря), гігротопу (умов зволоження), едафотопу (властивостей ґрунту, забезпеченості елементами мінерального живлення).

Структура біогеоценозу:

- видова (кількість видів організмів на 1м² або 100м²); особливість видової структури визначають види-домінанти (складають до 4/5 частини фітомаси) й види-едифікатори (ті, що визначають середовище існування інших організмів);

- життєві форми рослин (дерева, кущі, кущики, напівкущі, напівкущики, багаторічні наземні трави, однорічні наземні трави, земноводні трави, плаваючі й підводні трави, позаярусна рослинність: ліани, епіфіти, мохи);

- життєві форми тварин (плаваючі: водні й напівводяні; риючі: абсолютні й відносні; наземні і ті що, не роблять нір, роблять нори, тварини скель; деревні лазячі форми; повітряні форми);

- просторова структура (розташування складових частин біогеоценозу): вертикальна й горизонтальна.

Вертикальна структура проявляється у ярусності надземної й підземної частин біогеоценозів (наприклад, у біогеоценозах лісів виділяють деревний ярус із кількома під’ярусами; ярус підліску - кущів і молодих дерев, трав’янистий ярус; мохово-лишайниковий ярус).

Горизонтальна структура біогеоценозу полягає у його поділі на парцели (мікробіогеоценози, або “плями”). Як межі біогеоценозу визначають межі фітоценозу, так і межі парцели визначають синузії (екологічно, просторово, або в часі відособлені частини фітоценозу, що складаються із рослин однієї або кількох близьких життєвих форм, пов’язаних загальними вимогами до умов навколишнього середовища: синузії дуба; синузії осоки тощо).

Функціональні блоки біогеоценозу:

а) продуценти – автотрофні (фото- чи хемосинтезуючі) організми, здатні виробляти складні органічні речовини з простих неорганічних;

б ) консументи - гетеротрофні організми, що споживають уже готові органічні речовини (тварини, деякі мікроорганізми, частково – рослини з числа паразитичних і комахоїдних). Виділяють консументи I, II, III порядків.

в) редуценти – гетеротрофні організми-деструктори, які розкладають мертву органічну речовину й перетворюють її в неорганічні речовини, що споживаються продуцентами. До редуцентів належать бактерії, більшість видів грибів, а також тварини-сапрофаги, некрофаги, детритофаги (споживачі подрібненої органічної маси).

Поняття, пов’язані з функціонуванням біогеоценозів:

Харчові ланцюги (трофічні зв’язки) - ряд популяцій видів, у якому кожна попередня ланка слугує їжею для наступної ланки. Типи ланцюгів: пасовищні (зелені рослини → консументи), детритні (детрит → мікроорганізми-детритофаги → хижаки). Якщо вид живиться багатьма видами ресурсів, то говорять про харчову мережу.

Екологічні піраміди - графічні моделі, які відображають число особин (піраміда чисел), кількість їх біомаси (піраміда біомас) або вміщеної в них енергії (піраміда енергії) на кожному трофічному рівні. Вона показує зниження (на порядок) усіх показників з підвищенням трофічного рівня. Іноді виділяють також трофічні піраміди – співвідношення різних трофічних рівнів (продуценти → консументи I... III порядків → редуценти).

Консорції - поєднання популяцій різних видів організмів, пов’язаних у своїй життєдіяльності з певною рослиною або її частиною (листя → комахи → комахоїдні птахи → хижі птахи). Консорції мають характер хижацтва, симбіозу, протокооперації тощо.

Гільдії - групи видів, які використовують один і той же клас ресурсів середовища, в однаковий спосіб (наприклад, гільдія птахів, що живляться членистоногими, які поширені у кронах дубового лісу).

Екологічні ніші - комплексна характеристика елементарних умов, до яких пристосовуються організми. Так, виділяють екологічну нішу освітлення; температури існування; температури розмноження; нішу харчування тощо. Організми по багатьох параметрах навколишнього середовища займають різні екологічні ніші, що дозволяє їм використовувати різні ресурси для успішного існування. Деякі екологічні ніші організмів можуть перекриватися, деякі - ніколи.

Динаміка біогеоценозів - зміни угруповань рослинності у межах одного екотопу, які відбуваються з різною періодичністю (сезонні, річні, вікові тощо). Сезонна динаміка проявляється у зміні аспектів (зовнішнього вигляду рослинності). Динаміка упродовж ряду років проявляється у флуктуаціях рослинності (у залежності від неперіодичних змін кліматичних умов).

Послідовні незворотні зміни біогеоценозів у межах одного й того ж екотопу унаслідок впливу внутрішніх або зовнішніх чинників називаються сукцесіями. Послідовні серії біогеоценозів у межах одного екотопу, які вони проходять, називають сукцесійним рядом. При досягненні стійкої рівноваги між екотопом і біоценозом говорять про екологічний клімакс (зрілість) біогеоценозу.

Рослинність - сукупність фітоценозів Землі чи її окремих регіонів. Сукупність морфологічно схожих угруповань рослинності, які належать до однієї життєвої форми, об’єднують в тип рослинності. Різні автори виділяють від 17 до 22 типів рослинності (гілеї, жорстколисті ліси; савани; ліси помірного поясу; хвойні ліси, тундра тощо).

Закономірності поширення біогеоценозів:

а) широтна зональність зумовлена пристосуванням рослинності до зміни у співвідношенні тепла й вологи;

б) висотна поясність зумовлена зміною клімату з підняттям по схилах гір, та різною експозицією схилів;

в) секторність, зумовлена зміною континентальності клімату в межах однієї природної зони;

г) інтразональність – поширення рослинності у межах зони в залежності не від атмосферного зволоження, а від достатнього ґрунтового зволоження (болота, заплавні луки тощо), або від поширення певних гірських порід (рослинність пісків, карбонатних відкладів, кам’янистих ділянок).

д) екстразональна рослинність поширена на невеликих ділянках у межах “чужої” природної зони, на яких існують для неї сприятливі умови (ділянки мішаних лісів на надзаплавних терасах лісостепової й степової зон тощо).

Тема 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІСОВОГО БІОГЕОЦЕНОЗУ