Поняття, класифікація та оцінка матеріальних цінностей бюджетних установ

. Тобто матеріальні запаси — це частина майна, що:а) використовується у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг;б) призначається для продажу безпосередньо або після відповідної обробки;в) використовується для управлінських потреб організації. На відміну від виробничої сфери, де всі виробничі запаси у процесі використання переносять свою вартість на собівартість виготовленої готової продукції, вартість спожитих матеріалів у бюджетних установах здебільшого відноситься на їх фактичні видатки.

У бюджетних установах основним є групування матеріалів за функціональним призначенням, яке покладено в основу організації обліку матеріальних цінностей:— матеріали для навчальних, наукових та інших цілей;— продукти харчування;— медикаменти й перев'язувальні засоби;— господарчі матеріали і канцелярське приладдя;— пальне, паливо та мастильні (змащувальні) матеріали;— тара;— матеріали в дорозі;— корми і фураж;— заласні частини до машин і обладнання;— будівельні матеріали;— інші матеріали;— малоцінні та швидкозношувані предмети;— вироби виробничих (навчальних) майстерень;— продукція підсобних (навчальних) сільських господарств.

Кожному найменуванню матеріалів у цьому переліку надається постійний номенклатурний номер, визначається облікова одиниця вимірювання, інколи й облікова ціна. У такому вигляді цей перелік (реєстр) матеріальних цінностей набуває значення номенклатури-цінника. Він тиражується в необхідній кількості примірників з таким розрахунком, щоб ним могли користуватися усі відділи установи, служби, підрозділи та матеріально відповідальні особи.

Номенклатурний номер — це скорочене постійно діюче умовне позначення відповідної групи або виду матеріалів, яке використовується для полегшення внутрішньогосподарського обліку. Номенклатурний номер проставляють на всіх первинних документах з обліку руху та витрачання матеріальних цінностей.У бюджетних установах матеріали всіх видів, продукти харчування, малоцінні та швидкозношувані предмети в обліку та звітності відображають за купівельною ціною. Транспортні витрати, суми податку на додану вартість за придбані цінності зараховуються прямо на фактичні видатки установи і не впливають на оцінку придбаних цінностей.

Матеріально-виробничі запаси, виготовлені силами організації у власній майстерні, підсобному господарстві тощо, приймаються на облік за фактичною собівартістю. Вартість цінностей, одержаних безоплатно, визначають виходячи з їхньої ринкової ціни на дату оприбуткування.

Прод. 1

Періодично, як правило у періоди інфляції, бюджетні установи можуть проводити до оцінку матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів. В умовах стабільного економічного розвитку такі до оцінки запасів проводити недоцільно.