Облік запасів на дату балансу

Вплив обраного методу на оцінку витрачених запасів і тих, що залашились в системах періодичного і постійного обліку наступний:

Дані оцінки при одній системі часто можуть відрізнятися від оцінки, отриманої при застосуванні іншої системи. Ця відмінність виникає через різницю у часі проведення оцінки вартості залишків запасів. Валові витрати в частині запасів, що використовуються у виробництві, залежить від методу списання запасів на витрати.

Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення валового чи операційного прибутку особливо в умовах інфляції.

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприятиме збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства. Підприємство повинно використовувати обраний метод постійно.

При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін, запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об”єктивної картини їх реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу.

Згідно з П(С)БО 9 з метою збереження об”єтивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

На практиці первісна вартість не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації.:

1) первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;

2) первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.

В першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних в недостачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і до складу доходу звітного періоду.

Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визначається витратами того періоду, коли була здійснена їх переоцінка (стаття „ Інші операційні витрати” звіту про фінансові результати).

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх до оцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації робиться запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому до оцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

Ситуації, які можуть виникати внаслідок виникнення різниці між первісною вартістю запасів та чистою вартістю їх реалізації наведено нижче:

1. Первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації.

Різниця списується на витрати звітного періоду (Д-т 946,947 К-т 20, 28)

2. Запаси повністю втрачені (зіпсовані).

Вартість таких запасів списується на витрати звітного періоду (Д-т 946,947 К-т 20,28).

3. По сумах недостач і втрат від псування запасів рішення по конкретних винуватцях не прийняте.

Такі суми відображаються на позабалансових рахунках (Д-т 947 К-т 20-28; Д-т 072).

4. Осіб, які повинні відшкодувати втрати, встановлено.

Належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду (Д-т 375 К-т 716 719, К-т 072).

5. Чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів (які є активами) збільшується.

На суму такого збільшення, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. (Д-т 946 947 К-т 20,28 – сторно).