Надходження запасів: документування та облік

Визнання запасів та їх оцінка

Методологічні засади щодо обліку запасів та відображення їх у фінансовій звітності визначені у Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Згідно П(С)БО 9 Запаси» запаси - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно принципу єдиного грошового вимірника запаси, повинні бути оцінені у грошовому вимірнику. За П(С)БО 9 «Запаси» до видів оцінки запасів в згідно П(С)БО 9 «Запаси» належать:

оцінка надходження запасів;

оцінка вибуття запасів;

оцінка на дату складання звітності.

Запаси, що надходять на підприємство оцінюються за первісною вартістю.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» є декілька способів надходження запасів, на підприємство, що відображено на рисунку 1.

Рис.1. Джерела надходження виробничих запасів на підприємство

При надходженні запасів від постачальника, тобто за плату, первісна вартість виробничих запасів, при їх надходженні на підприємство за плату оцінюються за їх собівартістю, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням суми непрямих податків, суми ввізного мита, у зв’язку з придбанням матеріалів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів,оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування матеріалів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інших витрат, пов'язаних із придбанням матеріалів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю виробничих запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Надходження запасів відбувається також в результаті бартерних операцій, тобто в результаті обміну на надані послуги. Первісна вартість одиниці виробничих запасів, придбаних у результаті обміну на подібні виробничі запаси, дорівнює балансовій вартості переданих виробничих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих виробничих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані в обмін на неподібні виробничі запаси, визнається справедлива вартість отриманих виробничих запасів.

Надходження запасів як внесок до статутного капіталу та безоплатно не відбувається. Але в таких випадках первісною вартістю виробничих запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, а в результаті безоплатного одержання первісною вартістю виробничих запасів визнається їх справедлива вартість.

До витрат, які не включаються до первісної вартості виробничих запасів, належать: понаднормові втрати і нестачі матеріалів, витрати на збут, відсотки за користування позиками, адміністративні та інші подібні витрати.

При відпуску виробничих запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно П(С)БО 9 «Запаси» їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу (рис.2).

		Оцінка виробничих запасів при їх вибутті
Ідентифікована собівартість		Передбачає особливе маркування кожної одиниці матеріалів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість а також встановити дату витрачання кожної одиниці матеріалу певного виду, собівартість витраченого матеріалу і вартість матеріалів, що залишилися
Середньозважена собівартість		Проводиться по кожній одиниці матеріалів діленням сумарної вартості залишку таких матеріалів не початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці матеріалів на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця (п. 18)
ФІФО		Базується на припущенні, що матеріали використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто матеріали, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюється за собівартістю перших за часом надходження матеріалів (п.19)
Нормативні затрати		Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановленні підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання матеріалів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм витрат та ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися (п. 21)
За цінами продажу		Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів.

Рис.2. Оцінка виробничих запасів при їх вибутті

Не виключається одночасне застосування одразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Тобто, допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні матеріали оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці виробничих запасів може застосовуватися у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при невеликій номенклатурі товарів. Він передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Даний метод доцільно застосовувати до виробничих запасів, які мають значну вартість.

Метод ідентифікованої собівартості застосовується при наявності наступних обставин:

відпуску належать виробничі запаси, які не підлягають заміні іншими виробничими запасами, що є на підприємстві;

виробничі запаси відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості виробничих запасів співпадає з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу базується на використанні комп'ютеризованих технологій обліку виробничих запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів, коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових матеріалів.

При використанні методу ідентифікованої собівартості, вартість відпущених виробничих запасів і залишків виробничих запасів обліковуються за їх фактичною вартістю. Але в результаті використання цього методу однакові виробничі запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових виробничих запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного виду виробничих запасів.

Відповідно до формули середньозваженої собівартості собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких виробничих запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці виробничих запасів на сумарну кількість виробничих запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці виробничих запасів.

Розрахунок середньої вартості одиниці виробничих запасів протягом періоду визначається в залежності від методу, що застосовується для обліку виробничих запасів. Середня вартість одиниці виробничих запасів може розглядатися як за звітній період (при періодичному обліку виробничих запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання виробничих запасів).

При розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані по надходженню виробничих запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття виробничих запасів.

Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних виробничих запасів, коли для списання виробничих запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію. Проблема даного методу полягає, головним чином, в складності вистежування за середньою ціною в умовах, коли виробничих запасів витрачаються щоденно, а також надходять досить часто.

Метод ФІФО застосовується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці виробничих запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною.

Оцінка виробничих запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання виробничих запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Ринкова вартість матеріальних запасів може зменшуватись під впливом науково-технічного прогресу і фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання матеріалів і їх вартістю на даний момент.

З метою збереження об'єктивності оцінки виробничих запасів в умовах цінової нестабільності згідно П(С)БО 9 «Запаси» вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Уцінка виробничих запасів здійснюється на індивідуальній основі у випадку, коли чиста вартість їх реалізації стає меншою за собівартість або балансову вартість, тоді, коли виробничих запасів подешевшали, застаріли, зіпсувались або втратили свою первісну цінність. Сума часткового списання вартості виробничих запасів до чистої вартості реалізації визнається як витрати того періоду, коли була здійснена їх переоцінка (стаття «Інші операційні затрати» Звіту про фінансові результати).

Надходження запасів: документування та облік

Запаси надходять на склади підприємства з різних джерел: від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку, в яких зазначено найменування матеріальних ресурсів, обсяги й строки поставок, ціни, способи доставки та інші дані; від оприбуткування запасів, виготовлених у своїх виробничих підрозділах; у повернення запасів із виробничих підрозділів на склади; оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації; оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів; надходження через підзвітних осіб. Кожна господарська операція щодо надходження запасів повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми. Документи можуть бути однорядковими чи багаторядковими, що залежить від способу обробки даних про рух матеріалів. Однорядкові документи фіксують лише одну операцію; при ручній обробці їх зручно групувати за номенклатурними номерами оприбуткованих запасів. Багаторядкові документи фіксують багато номенклатурних номерів запасів, що зручно для введення даних оператором у комп'ютер. Із метою зменшення документообороту доцільно застосовувати багаторядкові документи. Відсутність обов'язкових реквізитів робить документи недійсними, а при ревізії вони вважаються такими, що не мають юридичної сили.

Матеріальні цінності надходять від постачальників разом із супровідними документами, з яких видно коли, в якому обсязі, якої якості, за якою ціною вони відправлені. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію та порівнюють її з умовами договору. Якщо між даними договору та фактичними даними постачальника немає розходжень, то матеріальні цінності приймаються завідувачем складу, який кожний номенклатурний номер цінностей записує в прибутковий ордер (ф. М-4).

При доставці запасів автотранспортом приймання може здійснюватись на підставі товарно-транспортної накладної, в якій завідувач складу проставляє штамп і зазначає, що всі цінності ним прийняті на склад. Ця накладна є підставою для подальшого відображення факту надходжень цінностей у відповідності картки складського обліку. При цьому прибуткові ордери можуть не вестися (за бажанням завскладу). Відповідно до Податкового кодексу України постачальник повинен видати покупцю, крім загальноприйнятих документів (рахунки, фактури, накладні), податкову накладну, форму і порядок якої затвердила Головна податкова адміністрація України. В цій накладній, крім вартості матеріальних цінностей, відображається ставка та сума податку на додану вартість. Лише ця накладна дає право покупцю, як зареєстрованому платнику податку, отримати податковий кредит зі сплати податку на додану вартість постачальнику при придбанні матеріальних цінностей, робіт чи послуг.

В обліку надходження запасів від постачальника відображається записом:

Дт

Кт

податковий кредит з ПДВ:

Дт

Кт

Надходження матеріальних цінностей від власних виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних (ф. М-13). Так само оформляється продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв, матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, відходи від браку, невикористані у виробництво матеріали, металобрухт тощо.

Дт

Кт