Характеристика валютно–фінансових та платіжних умов зовнішньоекономічних угод

Першочерговою і необхідною умовою здійснення міжнародної торговельної операції є зовнішньоторговельний контракт, який визначає права та обов'язки сторін, їх відповідальність за проведення операції. При визначенні валютно-фінансових і платіжних умов дуже часто виявляється протилежність інтересів сторін.

Валютно-фінансові та платіжні умови охоплюють такі основні елементи:

— валюту ціни і спосіб визначення ціни;

— валюту платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, якщо вони не збігаються;

— умови розрахунків;

— форми розрахунків та банки, через які ці розрахунки бу­дуть здійснюватись.

Від вибору валюти ціни та валюти платежу залежить значною мірою валютна ефективність угоди.

Волюта ціни — це валюта, в якій визначається ціна контрак­ту. При виборі валюти ціни враховуються міжнародні традиції торгівлі даним товаром, умови міждержавних угод. При укладен­ні зовнішньоторговельного контракту ціна товару може бути за­фіксована в будь-якій вільно конвертованій валюті: країни про­давця, країни покупця або третьої країни.

Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зобов'я­зання покупця (імпортера). Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж — у ва­люті країни-імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в контракті вказується курс перерахунку першої на другу (або за паритетом, який фіксується МВФ на базі СДР, або за ринковим курсом валют).

У контракті встановлюються умови перерахунку:

1) курс відповідного виду платіжного засобу — телеграфного або банківського переказу за платежами векселями чи без них;

2) час коригування (наприклад, напередодні або в день плате­жу) на відповідному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни);

3) обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: як правило, це середній курс дня, іноді курс продавця або покупця На час відкриття або закриття валютного ринку.

Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару, який зазначений у зовнішньоторговельному контракті. Вони установлюються індивідуально. Вибір умов платежу зале­жить від сили партнерів на ринку. При обговоренні сторонами умов платежу дуже важливим є погодження таких питань:

— коли належить робити платіж (наприклад, до, у момент чи лише після поставки товару);

— у який спосіб має бути здійснено платіж (форма розрахунків);

— де він повинен бути здійснений

Ефективність виконання зовнішньоторговельних контрактів залежить від правильного вибору форми розрахунків.

Під формою розрахунків у зовнішній торгівлі розуміють способи оформ­лення, передання й оплати товаророзпорядчих і платіжних доку­ментів, які використовуються в міжнародній комерційній і бан­ківській практиці.

Основними формами розрахунків, які викорис­товуються в міжнародній торгівлі, є документарний акредитив та документарне інкасо, банківський переказ, платіж на відкритий рахунок та авансові платежі.