Міжбанківські кореспондентські відносини та система міжбанківських комунікацій. Система СВІФТ

У широкому розумінні кореспондентські відносини являють собою весь комплекс можливих форм співробітництва між банками.

. Основними з них є:

• здійснення операцій іншим банком, який може надавати по­слуги дешевше і швидше;

• відсутність самостійності в реалізації деяких видів послуг (можливості виходу на ринок для купівлі валюти тощо);

• зниження ризику власних операцій.

На практиці існують дві можливості оформлення кореспонде­нтських відносин банків:

• із взаємним відкриттям рахунків (А-кореспонденти);

• без відкриття рахунків (Б-кореспонденти).

У разі А-кореспондента зв'язок між банками здійснюється через кореспондентський рахунок. За українським законодавством, кореспондентський рахунок — це рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору (угоди).

Банки відкривають один одному рахунки, які поділяються на рахунок «Ностро» і рахунок «Лоро».

«Ностро» — це кореспон­дентський рахунок, відкритий на ім'я банку в кореспондента (ра­хунок резидента в банку нерезидента).

«Лоро» — рахунок банку-кореспондента, відкритий у себе (рахунок нерезидента в банку резидента).

Якщо банки встановили Б-кореспондентські відносини, то вони обмінюються домовленостями про агентські послуги. Зокрема, у Б-кореспондента доручення, що надійшли прямо, викону­ються негайно, і тому обов'язково має бути домовленість з третьою кредитною установою про придбання необхідної грошової суми.

У 1973 р. у Брюсселі було створено акціонерне товариство — Всесвітню міжбанківську фінансову телекомунікаційну мережу (SWIFT). Офіційно вона почала працювати з 1977 p. Головна мета СВІФТ — швидкісне передання банківської і фінансової інфо­рмації на базі засобів обчислювальної техніки. Спочатку мережа СВІФТ охоплювала понад 500 банків із 15 країн світу. У 1993 p. її послугами користувалися вже 3700 банків і фінансових установ із 92-х країн. Кількість користувачів системи із року в рік зростає. У 90-х роках банки України також стали користувачами системи СВІФТ. Щоденно через цю систему проходить понад 2 млн. повідомлень. Інформація передається цілодобово.

Головними сферами діяльності системи СВІФТ є:

• платежі — системи для виконання банківських інструкцій, інструкцій клієнта, повідомлень, заяв, клірингу і розрахунків;

• цінні папери — системи для підтримки торговельних під­тверджень, клірингу, розрахунків і процедури зберігання. СВІФТ надає мережеві послуги для CREST (система розрахунків за цін­ними паперами у Великобританії) і CGO (клірингова палата і де­позитарій у Великобританії);

• іноземна валюта і грошові ринки — системи для підтримки повідомлень підтвердження, відповідностей, двосторонніх і бага­тосторонніх відносин. СВІФТ забезпечує засоби відповідностей і повідомлень для ECHO (Клірингова палата іноземної валюти інтербанку в Лондоні).

Передання та обробка інформації через СВІФТ здійснюється протягом 20 сек. Основне досягнення СВІФТ — це створення і використання стандартів банківської документації, яку визнано Міжнародною організацією інформації (ISO). Уніфікація банківських документів дала змогу уникнути багатьох помилок при здійсненні міжнародних міжбанківських розрахунків. Переваги стандартів системи міжбанківської комунікації стали настільки очевидними, що аналогічні системи почали їх також застосовувати на національному рівні (англійська ЧЕПС, французька САЖІТЕР, американська ЧІПС, швейцарська СІК, українська СЕП і др.).