Трасування дощової мережі та визначення басейнів стоку

Прокладка дощових колекторів ведеться по запроектованій вулично-дорожній мережі. Наявність схеми вертикального планування території міста, розробленої з урахуванням відведення поверхневого стоку, істотно полегшує процес трасування мережі колекторів: в межах виявлених басейнів стоку, відокремлених водорозділами, передбачаються самостійні системи, встановлюються місця випусків, траси головних колекторів, розробляється ієрархічна побудова систем та поділяються мережі на розрахункові ділянки. Верхів`я колекторів повинні знаходитись на відстані 100…150 м від водорозділу.

При трасуванні колекторів доводитися враховувати довжину мережі, уклони та заглиблення труб.

В умовах складного рельєфу вигляд мережі диктується його формами: головний колектор проходить по дну головного тальвегу, колектори 2-го порядку приєднуються до нього з його розгалужень або схилів. Дно тальвегу має незначний уклон і для підтримання мінімально припустимої швидкості течії води при нормальному заглибленні труб бажано використовувати труби великих діаметрів. З цією метою доцільно виконувати приєднання другорядних приток якомога ближче до верхів`я колектора.

Такою ж рекомендацією слід керуватись і при проектуванні мережі колекторів на рівнинній місцевості. На рис. 2 наведено два варіанти приєднання притоків до головного колектора 0-1-2-3-4. Якщо колектор має незначний уклон, перевагу слід віддати схемі 2б, при якій забезпечуються більші витрати води в перерізах верхніх ділянок (2-3, 3-4). Для запобігання глибокого заглиблення труб при умові надання їм необхідного уклону ефективним може стати принцип зустрічних уклонів, коли вздовж безуклонної вулиці прокладаються короткі притоки до колекторів зі змінними напрямками уклонів (рис. 3).

При значних уклонах по трасі колектора виникає проблема зменшення швидкостей течії в трубах. Зменшення уклону труби порівняно з вуличним при значній довжині ділянки призводить до критичного наближення труби до поверхні. Для запобігання цього передбачаються перепадні колодязі.

Поділ дощової мережі на розрахункові ділянки дозволяє підбирати діаметри труб відповідно зростаючим витратам стічних вод. Оскільки пропускна здатність суміжних по сортаменту труб невеликих діаметрів, на відміну від великих, відрізняється мало, відповідно і довжина ділянок в верхів`ях колекторів приймається меншою (100…150 м), ніж в нижніх частинах (300…400 м).

Для полегшення сприйняття структури системи доцільно нумерувати ділянки в такому порядку: спочатку головний колектор з верхів`я до витоку, далі, починаючи з верхів`я, колектори 2-го порядку, потім 3-го і т.д. Тим самим лише за од-

ним номером ділянки можна мати уяву і про напрямок течії, і про місце примикання, і про ранг колектора (див. рис. 2).

Для кожної ділянки колектора відповідно рельєфу визначаються їх часткові басейни стоку: з використанням схеми вертикального планування території (рис. 4), а при детальному проектуванні – проекту вертикального планування кварталів, прилеглих до відповідної ділянки колекторів (рис. 5).

Повна площа басейну стоку на розрахункових ділянках складається з суми усіх часткових площ, які підраховуються безпосереднім вимірюванням на плані. На рис. 4 штрихуванням відображена сумарна розрахункова площа для ділянки 12-1, яка складається з площі трапецій а і ‚а. Таким же чином визначаються площі басейнів стоку всіх ділянок і заносяться у відомість(табл. 1).