Види девіантної поведінки

1. Делінквентна поведінка:

- порушення дисципліни;

- проступки;

- злочини

2. Адиктивна поведінка:

- тютюнопаління;

- алкогольна залежність;

- токсикоманія;

- наркотична залежність

3. Патохарактерологічна поведінка

4. Проституція

5. Суїцидальна поведінка

Девіантна поведінка має складну природу, обумовлену найрізноманітнішими чинниками, що перебувають в складній взаємодії та взаємовпливі.

3. Фактори ризику девіантної поведінки дітей та молоді:

Соціально-економічні:

> зниження життєвого рівня населення;

> майнове розшарування суспільства;

> обмеження можливостей соціально схвалених способів заробітку;

> безробіття;

> доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

> криза інституту сім'ї;

> зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання;

> проблеми, пов'язані з навчанням;

> конфлікти з вчителями;

> низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі; У слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.

Соціально-культурні:

> зниження морально-етичного рівня населення;

> поширення кримінальної субкультури;

> руйнація духовних цінностей;

> наростання неформальних молодіжних об'єднань, в яких домінує культ сили;

> пропаганда ЗМІ західних стереотипів поведінки.

Психологічні:

> акцентуації характеру;

> реакція емансипації;

> реакція групування;

> потяг до самоствердеження;

> задоволення почуття цікавості;

> бажання виглядати дорослим;

> потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;

> інфантилізм;

> підвищений рівень тривожності.

Біологічні:

> порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;

> вроджені психопатії;

> мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку;

> наслідки спадковості;

> вплив природного середовища.

Зміст профілактики девіантної поведінки дітей та молоді:

> правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відеолекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, методика "рівний-рівпому", соціальна реклама);

> надання консультативної допомоги у вирішенні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування);

> надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби "Телефон Довіри" тощо);

> соціально-педагогічна допомога сім'ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім'ям з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);

> соціальний захист і реабілітація дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських нрав, фостерінг);

> сприяння зайнятості населення, особливо - представників соціально-вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);

> створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заклади, конкурси, вуличні ігрові майданчики);

> соціально-психологічні тренінги (дають змогу краще пізнати себе, підвищити впевненість у собі, розвинути комунікативні якості, вміння вирішувати складні ситуації, формувати навички відповідальної поведінки);

> навчання на рівних (підготовка волонтерів з числа підлітків та молоді, які поширюватимуть профілактичну інформацію в середовищі однолітків, у тому числі під час неформального спілкування). Цей метод дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.