2015-06-28
2862
Конституційно-правовий статус Верховної Ради України - це правове становище органу законодавчої влади, закріплене Конституцією та відповідними нормативно-правовими актами, що визначають структуру, функції, зміст і повноваження парламенту у сфері здійснення його законодавчої діяльності.
Розділ IV Конституції України визначає конституційний статус Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади в Україні. Основними організаційно-правовими формами роботи Верховної Ради України є її сесії і засідання.
Згідно зі ст.82 Конституції України Верховна Рада працює сесійно. Саме в період сесії парламент реалізує свої повноваження, визначені чинним законодавством. Сесії Верховної Ради України поділяються на чергові і позачергові. Чергові сесії парламенту починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії із зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів від конституційного складу парламенту або на вимогу Президента України. За Конституцією України у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання.
|
|
|
Порядок діяльності Верховної Ради України, її органів і посадових осіб визначається Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України від 27 липня 1994 року, Законом України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року із наступними змінами і доповненнями, Законом України "Про комітети Верховної Ради України" від 14 липня 1998 року та іншими законодавчими актами.
Особливе місце в цьому переліку законодавчих актів займає Регламент Верховної Ради. Регламент (від франц. - правило) являє собою сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, дебатів тощо. Це надзвичайно важливий правовий документ, дотримання якого забезпечує ефективність і законність роботи Верховної Ради в цілому, її парламентських комітетів, депутатів та їх об'єднань. Регламент - похідний від Конституції акт, який приймається на її основі, конкретизує її положення, забезпечує перехід "статики" норм Основного Закону в їх "динаміку". Принципово важливим у цьому процесі є співвідношення Конституції і Регламенту, проблема розмежування сфер, які регулюються Основним Законом і нормуються Регламентом. Визначальним тут є те, що Конституція закріплює основи організації і діяльності парламенту, встановлює вихідні положення парламентських процедур. Прерогативою Основного Закону є положення, що встановлюють повноваження, форми роботи, функції діяльності, формування, скликання, розпуску парламенту; повноваження сесій та періодичність їх скликання; кворум для прийняття рішень; порядок внесення змін і доповнень до Конституції. Регламент конкретизує конституційні приписи, причому межа такої конкретизації може бути досить широка.
|
|
|
Таким чином, Регламент Верховної Ради України в широкому розумінні - це система процедурних правил визначеного виду діяльності, що встановлюють порядок ведення сесій, засідань, зборів, роботи народних депутатів України, посадових осіб і органів Верховної Ради України, здійснення законодавчої процедури та прийняття відповідних рішень, постанов, інших актів, формування органів виконавчої і судової влади, а також виконання контрольних функцій українським парламентом.
Більшість сучасних парламентських регламентів включає положення про правомірну поведінку і відповідальність депутатів за порушення депутатської етики. Так, Регламент Державної Думи Росії містить ряд норм, які забороняють депутату використовувати грубі вирази, неправдиву інформацію, заважати виступаючому тощо. Порушеннями норм етики народним депутатом у Верховній Раді України займається Комітет з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи парламенту. У разі вчинення дій, які несумісні з депутатською етикою, за висновком комітету, Верховною Радою України до народного депутата можуть бути застосовані такі заходи впливу, як попередження, догана, сувора догана з наступним повідомленням у газеті "Голос України".
Історія світового розвитку парламентаризму знає три види парламентів: однопалатні, двопалатні і багатопалатні. Однопалатні парламенти властиві унітарним державам (Україна, Греція, Данія, Китай та ін.). Двопалатні парламенти діють у федеративних державах (Росія, США, Німеччина, Індія та ін.). Багатопалатний парламент складається з трьох і більше палат. Так, трьохпалатний парламент існував у Південно-Африканській Республіці, який формувався на основі расового представництва (палата зборів, палата представників, палата делегатів), а в колишній Югославії в парламенті налічувалось до шести палат.
Палати, як правило, поділяються на нижню і верхню, але основною частиною парламенту вважається нижня палата.
Представницький склад парламенту, як правило, зумовлюється кількістю населення відповідної країни, її конституційним (державним) ладом, географічними умовами. національними традиціями тощо. Найбільшим за числом членів у парламенті є законодавчий орган Китайської Народної Республіки - Всекитайські збори народних представників (3.000 осіб).
Поділ парламентів на палати є основою їх структуризації, компетенції і організаційної діяльності органу законодавчої влади. Складовими частинами структури як однопалатних так і двопалатних парламентів є посадові особи, комітети, комісії, депутатський корпус та інші органи.
Відповідно до Конституції України Верховна Рада складається з однієї палати, що для України як унітарної держави є оптимальним варіантом побудови парламенту. Деякі дослідники висловлюють думку щодо побудови в Україні двопалатного парламенту. Думається, що побудова двопалатного парламенту в Україні на цей час не зумовлюється ні національними, ні культурно-історичними традиціями, ні пошуком компромісу між прошарками суспільства, тому це питання є спірним.
Структура Верховної Ради України - це внутрішня побудова однопалатного парламенту, що визначає організаційно-правову діяльність законодавчого органу української держави.
Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Загальна структура Верховної Ради України визначається Конституцією, Регламентом Верховної Ради, іншими нормативними актами та особистими рішеннями парламенту.
|
|
|
Нова Конституція України залишила без змін загальну структуру однопалатного парламенту, проте суттєво оновила деякі її інститути. Так, було припинено існування Президії Верховної Ради, натомість якої було створено два органи - Раду голів комітетів і Узгоджувальну Раду фракцій; перетворено постійні комісії в парламентські комітети; сформовано Рахункову палату; створено інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; інститут представника Президента у Верховній Раді та здійснено ряд інших нововведень.
Загальнопарламентськими інститутами Верховної Ради України, відповідно до Конституції України і Регламенту Верховної Ради є: Голова Верховної Ради України, Перший заступник Голови Верховної Ради, Заступник Голови Верховної Ради (керівні посадові особи), а також Апарат Верховної Ради.
У Конституції України встановлюються основні повноваження Голови Верховної Ради України, які спрямовані на забезпечення організаційної діяльності Верховної Ради; ведення засідань Верховної Ради; представництво Верховної Ради України у зносинах з органами державної влади України та органами влади інших держав. Порядок здійснення Головою Верховної Ради України повноважень та функції його заступників більш детально визначаються Регламентом Верховної Ради та іншими нормативними актами.
Відповідно до пункту 35 статті 85 Конституції України Верховна Рада України 20 квітня 2000 року прийняла постанову, якою визначила граничну чисельність апарату; Верховної Ради України в кількості 900 штатних одиниць.
Таким чином, у Верховній Раді України були створені такі підрозділи:
Керівництво апарату; Секретаріат Голови Верховної Ради України; Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України; Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України; Секретаріати комітетів, депутатських фракцій, груп; Головне науково-експертне управління; Головне юридичне управління; Головне управління документального забезпечення; Головне організаційне управління; Управління комп'ютеризованих систем; Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування; Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків; Управління кадрів; Відділ зв'язків з органами правосуддя; Відділ контролю; Відділ з питань звернень громадян; Перший відділ; Сектор мобілізаційної роботи; Управління справами.
|
|
|
Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000р. затверджено Положення про Апарат Верховної Ради України.
Відповідно до положення Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України.
Апарат у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, Регламентом Верховної Ради України, розпорядженнями Голови Верховної Ради та керівника Апарату, Положеннями та іншими нормативними актами.
До складу Апарату входять його структурні підрозділи: головні управління, управління, відділи, секретаріати Голови Верховної Ради України та його заступників, секретаріати комітетів Верховної Ради України, секретаріати зареєстрованих депутатських фракцій і груп та інші структурні підрозділи.
Штатний розпис Апарату та чисельність працівників структурних підрозділів затверджує в установленому порядку Голова Верховної Ради України. Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
У сфері правового та наукового забезпечення на Апарат покладаються такі завдання:
· підготовка матеріалів, пов'язаних з розробкою законопроектів і законодавчих пропозицій;
· експертиза законопроектів, що вносяться до Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи, організація наукової експертизи в наукових установах, експертиза актів законодавства щодо їх відповідності Конституції і законам України;
· здійснення контролю за підготовкою проектів законів та інших актів Верховної Ради України щодо їх юридичного і редакційного оформлення;
· подання наукової та правової допомоги комітетам і комісіям Верховної Ради України в підготовці законопроектів, консультування народних депутатів України з цих питань, організація систематизованого обліку законодавства;
· здійснення аналізу практики застосування чинного законодавства з метою його вдосконалення та сприяння реалізації функції парламентського контролю Верховної Ради країни та її органами;
· здійснення взаємовідносин з органами правосуддя, одо відповідності актів Верховної Ради України Конституції країни та законам України;
· забезпечення представництва Верховної Ради України Конституційному Суді України та інших судових органах при розгляді справ;
· здійснення експертизи пропозицій Президента України, щодо прийнятих Верховною Радою законів;
· роз'яснення положень законодавства за зверненнями народних депутатів України, органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, окремих громадян та ряд інших.
У сфері організаційного забезпечення на Апарат окладаються такі завдання:
· організаційне забезпечення реалізації Верховною Радою України своїх конституційних повноважень;
· реєстрація законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи, ведення бази даних та контроль за їх проходженням комітетах і комісіях Верховної Ради України;
· підготовка за пропозиціями суб'єктів права законодавчої ініціативи та комітетів і комісій Верховної Ради України проектів зведених перспективних і поточних планів законотворчої роботи Верховної Ради України, проектів порядку денного сесії та розкладів пленарних засідань Верховної Ради України, аналітичних матеріалів про стан їх реалізації;
· забезпечення діяльності комітетів і комісій Верховної Ради України та надання їм організаційно-інформаційної і консультативно-методичної допомоги в процесі розробки та опрацювання внесених на розгляд законопроектів, оформленні прийнятих законів, постанов, а також забезпечення взаємодії комітетів Верховної Ради України в процесі законотворення; сприяння налагодженню взаємодії з питань законотворчої роботи комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп з Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, науковими і громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування;
· методичне і організаційне забезпечення підготовки та проведення пленарних засідань Верховної Ради України, засідань комітетів і комісій Верховної Ради України;
· облік та узагальнення пропозицій і зауважень, висловлених при обговоренні законопроектів та інших питань на сесіях Верховної Ради України, а також пропозицій і зауважень, що надходять до проектів актів, опублікованих для всенародного обговорення;
· забезпечення разом з відповідними комітетами, депутатськими фракціями і групами підготовки "Днів Уряду України" та парламентських слухань у Верховній Раді України;
· здійснення взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в підготовці питань, що вносяться на розгляд Верховної Ради України, її комітетів і комісій;
· підготовка матеріалів, пов'язаних з вирішенням питань адміністративно-територіального устрою України, ведення автоматизованої системи "Адміністративно-територіальний устрій України";
· участь в організації контролю за реалізацією законів та інших актів Верховної Ради України та її органів;
· організація контролю за додержанням термінів розгляду запитів народних депутатів України та виконанням доручень, що містяться в актах Верховної Ради України, а також даних на її засіданнях комітетам і комісіям Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам України;
· організація прийому громадян, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг, що надходять до Верховної Ради України та її органів, вивчення І узагальнення питань, які порушуються громадянами в зверненнях, внесення пропозицій щодо їх вирішення тощо.
Відповідно до Положення, Керівник Апарату Верховної Ради України призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України. Керівник Апарату має перших заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Верховної Ради України.
Заступники керівника Апарату, відповідно до визначених керівником Апарату обов'язків здійснюють керівництво дорученими ділянками роботи.
Керівники структурних підрозділів Апарату, їх заступники, інші працівники Апарату призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно до порядку добору та прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Керівник Апарату:
· здійснює керівництво і координацію роботи структурних підрозділів Апарату, відповідає за виконання покладених на Апарат завдань;
· організує підготовку і проведення сесій Верховної Ради України, нарад у Голови Верховної Ради України; забезпечує плановість і ефективність у роботі структурних підрозділів Апарату; контролює реалізацію планів роботи і виконання визначених завдань;
· доповідає керівництву Верховної Ради України питання роботи Апарату;
· візує підготовлені на підпис закони, постанови та інші акти Верховної Ради України; забезпечує офіційне опублікування відповідних актів, прийнятих Верховною Радою України;
· здійснює загальну політику щодо добору і розстановки кадрів в Апараті, формування кадрового резерву;
· забезпечує роботу по організації навчання та підвищенню кваліфікації працівників Апарату;
· затверджує професійно-кваліфікаційні характеристики та посадові інструкції працівників структурних підрозділів Апарату, а також інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Апарату;
· розподіляє обов'язки між своїми заступниками, видає розпорядження тощо.
Керівники структурних підрозділів Апарату:
· здійснюють керівництво діяльністю відповідних підрозділів і несуть відповідальність за виконанням завдань, покладених на підрозділи; розподіляють обов'язки між працівниками, забезпечують організацію роботи і додержання трудової та виробничої дисципліни, організують ведення діловодства, забезпечують виконання доручень керівництва Верховної Ради України та її Апарату;
· беруть участь у нарадах у Голови Верховної Ради України, засіданнях комітетів і комісій Верховної Ради України;
· відповідають за добір, розстановку, підвищення кваліфікації та навчання працівників; забезпечують розробку професійно-кваліфікаційних характеристик та посадових інструкцій працівників, створення кадрового резерву тощо.
Галузевими органами структури парламенту є парламентські комітети Верховної Ради України. Відповідно до Закону України "Про комітети Верховної Ради України", перелік комітетів, функціональна спрямованість їх діяльності визначаються Верховною Радою України з урахуванням важливості проблем державного, господарського, соціально-культурного будівництва, а також факторів об'єктивного характеру. В даний час у Верховній Раді України здійснюють діяльність 23 парламентських комітети, які будують свою роботу на основі законності, гласності, рівноправності, вільного, колективного обговорення та вирішення питань в межах своєї компетенції.
Перелік парламентських комітетів станом на 1 січня 2002 року:
Комітет з питань правової політики, Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування,
Комітет з питань соціальної політики та праці,
Комітет з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства,
Комітет з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму,
Комітет з питань науки і освіти,
Комітет з питань культури і духовності,
Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій,
Комітет з питань бюджету,
Комітет з питань фінансів і банківської діяльності,
Комітет з питань промислової політики і підприємництва,
Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки,
Комітет з питань будівництва, транспорту і зв'язку,
Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин,
Комітет у закордонних справах,
Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,
Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності,
Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією,
Комітет з питань національної безпеки і оборони,
Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України,
Комітет з питань свободи слова та інформації,
Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин,
Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.
На правах комітету у Верховній Раді України діє Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації, статус якої визначається Регламентом Верховної Ради України.
Основними завданнями комітетів є здійснення законопроектних робіт, узагальнення та систематизація законодавчих пропозицій, внесення поправок на розгляд Верховної Ради України тощо.
Однією із форм діяльності комітетів є слухання в комітетах. Закон дозволяє комітетам та підкомітетам українського парламенту запрошувати свідків до участі в слуханнях і навіть Перший віце-прем'єр-міністр України може бути запрошений на слухання з метою надання відповідної інформації щодо поставленого питання. Право на отримання інформації від службовців є найголовнішим у діяльності парламентських комітетів. Це пов'язано з тим, що парламент повинен мати повну і точну інформацію про діяльність органів державної влади для прийняття законодавчих рішень.
Парламентські комітети на сьогоднішній день роблять тільки перші кроки в цьому напрямі в порівнянні з іншими демократичними країнами. Прикладом може бути Конгрес США, де протягом однієї сесії відбувається понад 500 слухань.
Згідно з Законом комітети можуть звертатися до Конституційного Суду України. Перелік питань і порядок звернення до Конституційного Суду України визначається законодавством про конституційне судочинство.
Для забезпечення конкретних напрямків своєї діяльності комітет створює зі свого складу підкомітети. Підкомітет може створюватися в складі не менш як трьох членів комітету. Голова підкомітету обирається на засіданні комітету відкритим голосуванням більшістю голосів членів комітету від їх фактичної кількості. На засідання комітетів (підкомітетів) можуть бути запрошені представники преси, телебачення, радіо. Повідомлення про засідання комітетів публікується в газеті "Голос України" та інших виданнях Верховної Ради України.
Закріплення Конституцією України інститутів про Рахункову палату та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є новелами в українському законодавстві.
У розвинутих, демократичних країнах законодавчі органи вже давно заснували аудитні агентства для перевірки розслідування) витрат і дій органів виконавчої влади. Так, у Бельгії таке аудитне агентство було засновано в 1830 році, Італії - в 1862 і в США - 1921 році. Відповідно до доручення законодавчого органу такі агентства отримували детальну інформацію не тільки стосовно діяльності відповідного органу, але й інформацію щодо управління будь-якою установою.
Конституція України вперше закріпила положення про те, що контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата. Закон України "Про Рахункову Палату" від 16 жовтня 1996 року визначає її правовий статус. функціонування цього органу дає право здійснювати ефективний парламентський контроль у фінансовій сфері України, аналізувати процес використання коштів з Державного бюджету і контролювати проведення витрат, призначених законом про державний бюджет України. Формами діяльності Рахункової палати України є ревізії, перевірки та обслідування. При здійсненні контрольної діяльності Рахункова палата керується Конституцією України, Законом “Про Рахункову палату" та Законом України "Про бюджетну систему України" в редакції від 29 червня 1995 року та іншими нормативними актами. Контролю з боку Рахункової палати підлягають усі суб'єкти державного та приватного секторів власності, які отримують або використовують кошти Державного бюджету. Повноваження Рахункової палати поширюються в першу чергу на Кабінет Міністрів, фінансово-економічні органи виконавчої влади, Національний банк України та інші органи, перелік яких визначає Закон "Про Рахункову палату". Рахункова палата організовує свою діяльність на основі принципів законності, плановості, об'єктивності, гласності та незалежності. Незалежність цього контрольного органу означає, що в межах компетенції він самостійно вирішує всі питання, пов'язані зі здійсненням контролю, перевірок, ревізій і обслуговувань від будь-яких інших органів держави чи об'єднань громадян.
До складу Рахункової палати входять Голова та інші члени Рахункової палати, які призначаються на посади та звільняються з посад Верховною Радою України відповідно до процедури, встановленої Законом України "Про Рахункову палату". Термін перебування на посаді Голови Рахункової палати становить 7 років, що зумовлює стабільність функціонування контрольного органу. Відповідно до Закону, Рахункова палата, не пізніше 1 грудня, має звітувати перед депутатським корпусом про виконання своїх завдань. Звіт Рахункової палати, затверджений Верховною Радою України, публікується у виданнях парламенту.
Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Аналогічна посада існує в багатьох демократичних країнах світу (омбудсмен). Особа, що займає цю посаду, виконує функцію народного захисника, посередника тощо. Уповноважений з прав людини є незалежною особою, яка уповноважена парламентом на охорону прав і свобод людини і громадянина, а також здійснює функції парламентського контролю за відповідними органами та їх посадовими особами. Відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 року до основних контрольних функцій Уповноваженого відносяться: захист прав і свобод людини і громадянина; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню, а також будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод та ряд інших.
Уповноважений здійснює свою діяльність на підставах: звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства їй їх представників, звернення народних депутатів України, інших суб'єктів та за власною ініціативою. Чинне законодавство передбачає, що кожен може без перешкоджань обмежень звернутися до Уповноваженого в порядку, передбаченому законом.
Звернення подаються Уповноваженому протягом року, Після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявністю виняткових обставин цей строк ложе бути продовжений, але не більше ніж до двох років, уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, а також має право зупинити розгляд заяви, якщо особа подала позов до суду.
Хоча Закон України "Про звернення громадян", яким також керується Уповноважений, в деякій мірі і визначає його контрольну функцію, але в ньому нічого не говориться про специфіку розгляду звернень цим органом, збільшення термінів перевірки звернень, підстави відмови розгляду звернення тощо. Деякі положення Законів "Про звернення громадян" та "Про Уповноваженого Верховної Ради України 5 прав людини" потребують законодавчого врегулювання з метою конкретизації напрямів діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування і Уповноваженого з прав людини в роботі зі зверненням громадян.
Основу структури Верховної Ради України складає депутатський корпус - народні депутати України, які є повноважними представниками українського народу у законодавчому органі держави.
Парламент України здійснює багато функцій відповідно до повноважень, визначених чинним законодавством. Багатоманітність функцій Верховної Ради України не суперечить природі законодавчої влади в Україні, а навпаки, розширює можливості вищого представницького органу реалізувати волю українського народу.
Функції Верховної Ради України - це цілеспрямована діяльність вищого представницького органу держави у сфері законодавчої влади України.
Основними функціями Верховної Ради України є: законодавча, установча та контрольна.
Головною функцією Верховної Ради України вважається законодавча (природна) функція. Вона полягає в прийнятті парламентом законів, внесенням змін і доповнень до них, визнанні їх такими, що втратили силу, в скасуванні або припиненні їх дії. Пріоритетним напрямком дії законодавчої функції парламенту є внесення змін до Конституції України в межах і в порядку, передбаченими розділом XIII Основного Закону ("Внесення змін до Конституції України"), а також прийняття законодавчих актів.
До основних напрямів установчої функції відносяться:
- призначення виборів Президента України в строки, передбачені Конституцією та
всеукраїнського референдуму;
- участь у формуванні органів виконавчої влади. Зокрема, Верховна Рада України приймає рішення про надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра, а також може прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів, яке має наслідком відставку Уряду України тощо;
- формування органів судової влади. Верховна Рада України призначає третину складу
Конституційного Суду, надає згоду на призначення Президентом на посаду Генерального прокурора, а також висловлює недовіру Генеральному прокурору, що має
наслідком його відставку;
- створення власних парламентських структур, які здійснюють не лише внутрішньо-парламентські, а й загальнодержавні функції. Так, Верховна Рада призначає та звільняє з посади Уповноваженого з прав людини, Голову та членів Рахункової палати, обирає зі свого складу керівних посадових осіб парламенту та відкликає їх, обирає голів парламентських комітетів, затверджує перелік цих комітетів тощо;
- участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій. Наприклад, призначає на посаду та припиняє повноваження членів Центральної виборчої комісії, призначає на посаду та звільняє з посади Голову Національного банку за поданням Президента України, призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку, призначає половину складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, що є підвідомчим органом державної влади. Крім цього, затверджує загальну структуру,
чисельність та визначає функції Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших військових утворень, а також Міністерства внутрішніх справ України;
- вирішення питань адміністративно-територіального устрою України. Так, до повноважень Верховної Ради України належать утворення й ліквідація районів й міст, найменування
і перейменування адміністративно-територіальних одиниць. До повноважень Верховної Ради України також відносяться призначення всеукраїнського референдуму з питань зміни території України, прийняття законів про територіальний устрій української держави, статус столиці України та інших міст. Також Верховна Рада України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України, призначити позачергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки
Крим;
- забезпечення формування органів місцевого самоврядування. На основі повноважень Верховна Рада України приймає закони про організацію, діяльність та гарантованість місцевого самоврядування. Призначає чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування, проводить цілеспрямовану внутрішню політику на розвиток сфери територіальної самоорганізації громадян.
Контрольна функція Верховної Ради України тісно взаємозв'язана з іншими функціями парламенту, так як здійснення вище названих функцій і повноважень потребує перевірки виконання прийнятих рішень органом законодавчої влади. Серед них визначає: здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів, розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Уряду України, прийняття резолюції недовіри Кабінетові Міністрів. Також під контроль Верховної Ради України підпадають Президент України та інші органи і їх посадові особи. Так, у разі вчинення Президентом державної зради або іншого злочину він може бути усунений з поста Верховною Радою в порядку імпічменту.
Поряд з названими головними функціями Верховної Ради України є багато і інших функцій, які визначають внутрішню та зовнішню діяльність українського парламенту.
Зокрема, до внутрішніх функцій парламенту можна віднести: політичну, економічну, соціальну, культурну, інтегративну, екологічну, координаційну, регулятивну,.церемоніальну, інформаційну тощо.
До зовнішніх функцій відносяться: представницька, зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, оборонна, інтернаціональна та інші.
В Конституції України визначені не всі функції, які здійснює парламент. Але виходячи з повноважень законодавчого органу, можна зробити висновок, що їх перелік не є вичерпним.
