Тема 11. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України (4 год.)

1. Становлення парламентаризму в Україні

2. Структура, функції та повноваження Верховної Ради України

3. Правовий статус народного депутата України.

4. Поняття лобіювання. Політичне лобіювання в Україні.

Становлення парламентаризму в Україні Історичні дослідження свідчать про те, щ_о парламентаризм виник ще в V столітті до нашої ери у Греції, де в часи Перікла вперше були засновані законодавчі збори. Фактично всі громадяни Афін брали участь у цих зборах. Д₀ цього органу щорічно громадяни вибирали 500 представників від кожного племені афінського суспільства. Продовження парламентаризму прослідковується в Стародавньому Римі. До зборів Римської імперії входили представники аристократії, які приймали рішення більшістю голосів. Поступово склад цих зборів змінюється і вони формуються із числа військових представників. Незабаром вони знову були переформовані І представництво в зборах встановлювалось від кожного роду (племені). Як в Греції, так і в Римі, на той час існував сенат, який представляв собою класичний приклад основ парламентаризму. У Римському праві юридичною основою представництва був мандат - доручення, тобто угода за якою одна особа (довіритель) доручає, а інша особа (повірений) зобов'язується виконувати певні дії. Мандат (від лат. - доручаю) означав, що представник зборів (парламенту) представляв своїх виборців і виконував їх доручення, а виборці в разі невиконання їх доручення могли його відкликати.

Світовий розвиток парламентаризму пройшов складний шлях поки сформувався у Європі. Першою європейською представницькою установою були Кортеси в Іспанії (королівські зібрання), які виникли у XII столітті. Термін "парламент" з'явився в XIII столітті у Франції, коли королівська курія була поділена на дві палати, а одна з цих палат мала назву парламент. Цей парламент не був ні законодавчим, ні представницьким органом, а лише виконував функції судової влади. Парламент в перекладі з французької мови, означає "говорити". На початку XIV століття у Франції з'явився перший представницький орган, який скликався королем - Генеральні штати. Вони не приймали ніяких законів, а були лише дорадчим органом. Характерною рисою абсолютної монархії в європейських країнах в той період було те, що представницькі органи виконували функцію дорадчого органу, а державна влада належала монарху. В середині XIV століття суттєві ознаки парламентаризму проявляються в Англії. Парламент у той час поділявся на палату лордів і палату громад. Саме в той час і проявляється діяльність парламенту, виключним правом якого було прийняття законів шляхом подання королю петицій. Спочатку англійський парламент, як і інші європейські парламенти, тільки подавали петиції (запити) Монарху, а він видавав закони, але вже на початку XVI століття така практика була скасована. Натомість пропозиції парламенту (біллі) стають законопроектами, які король міг тільки затвердити або відхилити. Таким чином, англійський парламент XVI століття заснував основоположні початки розвитку парламентаризму в світі. До них можна віднести: законотворчість; поняття закону як акту, що мав найвищу юридичну силу; контрольні повноваження парламенту над сферою державного управління (вперше наприкінці XVI століття парламент запровадив процедуру імпічменту прем'єр-міністра); право втручатися в зовнішньополітичні справи тощо.

Однак, хоч парламент і дістав широке коло повноважень, король залишався домінуючим інститутом державної влади. Аналізуючи історичний розвиток парламентаризму у Європі, більшість науковців схиляється до думки, що англійський парламент - "мати" парламентів світу.