Особливості політичної структуризації парламентів Великобританії та США

Парламент Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії є вищим законодавчим органом у Сполученому Королівстві та Королівських заморських територіях. Його очолює Британський монарх. Парламент двопалатний, включає в себе верхню палату, що називається Палата лордів, і нижню палату, що називається Палата громад. Палата лордів не обирається, вона включає до свого складу лордів духовних (вище духовенство англіканської церкви) й лордів світських (членів перства). Палата громад, навпаки, - палата, що обирається демократично. Палата лордів і Палата громад збираються в різних приміщеннях Вестмінстерського палацу в Лондоні. За звичаєм, всі міністри, включаючи прем'єр-міністра, обираються виключно зі складу парламенту.

Верховенство Палати громад було чітко встановлено на початку XX ст. У XX ст. було проведено подальші реформи: у 1958 акт про довічних перів дозволив періодичне створення довічних перів. У 1960-их створення спадкових перів було припинено, і відтоді майже всі нові пери були лише довічними. Нещодавно Акт про палату лордів 1999 відмінив автоматичне право спадкових перів на місце у вищій палаті, окрім 92 перів. Парламент Шотландії було створено як однокамерний законодавчий орган Шотландії відповідно до Акту про Шотландію 1998 року, і перше засідання відбулось 12 травня 1999.

склад

Парламент очолюється Британським Монархом. Роль Монарха, здебільшого, церемоніальна, на практиці він або вона завжди діє відповідно до порад прем'єр-міністра та інших міністрів, які у свою чергу підзвітні двом палатам Парламенту.

Верхня палата, Палата лордів, в основному, складається з призначених членів («Лордів Парламенту»). Формально палата називається Високоповажні Лорди Духовні і Лорди Світські, що зібрались у Парламенті. Лорди духовні — це духовенство англіканської церкви, а Лорди світські — члени перства. Лорди Духовні і Лорди Світські вважаються представниками різних станів, але вони засідають, обговорюють різні питання і голосують разом.

Раніше Лорди Духовні включали в себе все вище духовенство англіканської церкви: архієпископів, єпископів, абатів і пріорів. Однак, під час розпуску монастирів за правління Генріха VIII, абати і пріори втратили свої місця у Парламенті. Всі єпархіальні єпископи продовжували засідати у Парламенті, проте відповідно до Акту про манчестерське єпископство 1847 року та більш пізніх актів, зараз Лордами Духовними є лише двадцять шість вищих єпископів і архієпископів. Ці двадцять шість чоловік завжди мають у своєму складі людей, що займають «п’ять великих кафедр», а саме: Архієпископа Кентерберійського, Архієпископа Йоркського, Єпископа Лондонського, Єпископа Даремського і Єпископа Вінчестерського. Решта Лордів Духовних — це найстарші єпархіальні єпископи, згідно з черговістю рукопокладання.

Дві частини Парламенту відокремлені одна від одної; ніхто не може засідати одночасно у Палаті громад і Палаті лордів. Лорди Парламенту, за законом, не можуть голосувати на виборах членів Палати громад, крім того Суверен, за звичаєм, не голосує на виборах, хоча для цього і немає законодавчого обмеження.

Кожна з двох палат Парламенту очолюється спікером. У Палаті Лордів - Лорд канцлер, член кабінету міністрів, є спікером ex officio. Якщо цю посаду не зайнято, спікер може бути призначений Короною. Заступники спікера, які заміщають його у разі відсутності, також призначаються Короною. Палата громад має право обирати свого власного спікера. Теоретично, для того щоб результати виборів набрали чинності, необхідна згода Суверена, але відповідно до сучасного звичаю воно гарантовано. Спікера може заміщати один з трьох заступників, що відомі як Голова, Перший заступник Голови та Другий заступник Голови.

В цілому, вплив Лорда канцлера як спікера на палату серйозно обмежено, у той час як влада спікера Палати громад над палатою значна. Рішення про порушення порядку роботи і покарання некерованих членів палати ухвалюються всім складом палати у Верхній Палаті, та одноосібно спікером у Нижній Палаті. У Палаті Лордів виступи адресуються до усієї палати (використовується звертання «My Lords»), а у Палаті громад виступи адресуються лише спікеру (використовується звертання «Mr Speaker» або «Madam Speaker»).

Обидві палати можуть вирішувати питання усним голосуванням, члени Парламенту вигукують «Так» («Aye») або «Ні» («Nay») (у Палаті громад), або «Згодний» («Content») чи «Не згодний» («Not-Content») (у Палаті Лордів), і головуючий оголошує підсумок голосування. Цей підсумок, оголошений Лордом канцлером або Спікером може бути оскарженим, у цьому випадку необхідно голосування з підрахунком голосів (відоме як роздільне голосування). (Спікер Палати громад може відхилити несерйозну вимогу такого голосування, але Лорд канцлер не має такого права.) При роздільному голосуванні у кожній з палат члени парламенту виходять до одного з двох холів, розташованих поряд з палатою, при цьому їх імена записуються клерками, а їх голоси підраховуються коли вони повертаються з холів назад до палати. Спікер Палати громад залишається нейтральним і голосує лише у випадку нічийного підсумку голосування. Лорд канцлер голосує разом з рештою Лордів

США

Конгре́с США — федеральний законодавчий орган Сполучених Штатів Америки, що складається з двох палат:

- Палати представників (435 депутатів, що обираються на термін 2 роки)

нижня палата Конгресу США. Кожен штат США представлений в палаті пропорційно населенню. Кожен штат має право на хоча б одного представника. Найчисленніший штат має 53 представника. Кількість місць в палаті постійно 435 (прийнято у 1911)), хоча Конгрес має право міняти число місць. Кожен представник штату займає своє місце протягом дворічного строку і може бути переобраним необмежену кількість разів. Головою палати є спікер, обраний членами палати.

Палата представників проводить засідання в південному крилі Капітолію Сполучених Штатів. Після виборів у Конгрес 7 листопада 2006 р. Демократична партія США отримала більшість (233 представника проти 202 представників Республіканської партія США

З 4 січня 2007 60-тим спікером Палати представників США стала Ненсі Пелозі (Демократична партія).

Після довиборів у Конгрес у листопаді 2010 року республіканці отримали більшість у Палаті представників. Після загального голосування 5 січня 2011 року Джон Бейнер був обраний 61-м спікером, змінивши на цій посаді Ненсі Пелозі

- Сенату (100 сенаторів, два від кожного штату, обираються на 6 років, одна третина переобирається кожні два роки). Згідно з Конституцією США в Сенат входять по два сенатори від кожного штата, що обираються законодавчими зборами відповідних штатів (фактично сенатори обираються всенародним голосуванням населенням штату) строком на шість років. Час, місце і порядок проведення виборів сенаторів і представників встановлюються в кожному штаті законодавчими зборами. Проте Конгрес може у будь-який час своїм законом встановити або змінити правила проведення виборів, за винятком тих, які стосуються місця вибору сенаторів

Сенат США проводить збори у Капітолії у Вашингтоні. Кожен сенатор має один голос. Віце-президент США є головою Сенату, проте брати участь в голосуванні може лише в тих випадках, коли голоси діляться порівну. Тільки Сенат має виняткове право розглядати всі справи в порядку імпічменту. Засідаючи з цією метою, сенатори приносять присягу або дають урочисту обіцянку. Коли розглядається справа Президента США, на засіданні головує Голова В С США; жодна особа не може бути засуджена без згоди двох третин присутніх сенаторів. Конгрес збирається не рідше одного разу на рік, і його сесії починаються в перший понеділок грудня, якщо тільки законом Конгрес не призначить інший день.

За станом на 2007 рік з 100 сенаторів від 50 штатів 49 сенаторів представляють Демократичну партію; 49 сенаторів — Республіканську партію; 2 сенатори — незалежні, але голосують за Демократичну партію. Таким чином Демократична партія США має більшість у Сенаті