2015-06-28
375
СЛУЖБОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 64. Статус працівників Національного банку
{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких
поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за
віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" (803-12), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" (309-14) та статті 21 Закону
України (3721-12) "Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у
період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством
для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом
N 489-V (489-16) від 19.12.2006; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007 }
{ Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього
Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" (1058-15) згідно із Законом
N 489-V (489-16) від 19.12.2006 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), а
по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007
році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із
Законом N 489-V (489-16) від 19.12.2006 }
(Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно
до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за
віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
(1058-15), згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від
20.12.2005)
(Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком
з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про
зайнятість населення" (803-12) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб,
працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не
виплачується згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від
20.12.2005)
Умови найму, звільнення, оплати праці, надання відпусток,
службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень,
питання соціального захисту службовців Національного банку
визначаються Законом України "Про державну службу" (3723-12).
Працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий
персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які
безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного
банку та займають посади, передбачені штатним розписом.
Правління Національного банку визначає перелік посад
працівників, трудовий договір з якими укладається у формі
контракту. (Статтю 64 доповнено частиною третьою згідно із
Законом N 1919-III (1919-14) від 13.07.2000)
Службовці Національного банку є державними службовцями, і до
них застосовуються норми Закону України "Про державну службу",
якщо цей Закон не встановлює іншого.
Питання функціонування державної служби у Національному банку
та класифікації посад вирішує Правління Національного банку
відповідно до законодавства України.
Ранги державних службовців Національного банку, що
відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом
України. Інші ранги присвоюються Головою Національного банку.
До складу обслуговуючого персоналу Національного банку
входять працівники, обов'язки яких безпосередньо не пов'язані із
виконанням функцій Національного банку.
Розмір оплати праці службовців Національного банку
встановлюється Правлінням Національного банку відповідно до
положень Закону України "Про державну службу".
Розмір оплати праці обслуговуючого персоналу Національного
банку встановлюється Правлінням Національного банку відповідно до
норм законодавства про оплату праці.
Стаття 65. Заборонена діяльність
Голова Національного банку, його заступники, члени Правління
Національного банку та інші службовці Національного банку згідно
із переліком посад, затвердженим Правлінням Національного банку,
не можуть бути народними депутатами України, членами Уряду
України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу
за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої
діяльності.
Службовцям Національного банку забороняється входити до
керівних органів та бути акціонерами банків. (Частина друга статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002)
Голові Національного банку, його заступникам, членам
Правління Національного банку та іншим службовцям Національного
банку забороняється отримувати позики від будь-яких інших
кредитних установ, за винятком Національного банку.
Стаття 66. Збереження таємниці
Службовцям Національного банку забороняється розголошувати
інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю
або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з
виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в
Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством
України. (Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III
(2922-14) від 10.01.2002)
Розділ XII
ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СТАТИСТИКИ ТА СТАТИСТИКИ
ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
Стаття 67. Визначення звітності
Національний банк з метою виконання регулятивних та
наглядових функцій визначає форми звітності (у тому числі
консолідованої), порядок її складання та подання до Національного
банку, які є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами
господарювання, в тому числі: (Абзац перший частини першої
статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III
(2922-14) від 10.01.2002)
1) для банків, розташованих на території України (резидентів
і нерезидентів), банківських груп, учасників банківських груп, -
для складання грошово-кредитної і банківської статистики; { Пункт
1 частини першої статті 67 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002, N 3394-VI
(3394-17) від 19.05.2011 }
2) усіх суб'єктів господарської діяльності (резидентів і
нерезидентів) - для складання статистики платіжного балансу та
здійснення валютного контролю. (Пункт 2 частини першої статті 67
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2922-III (2922-14) від
10.01.2002)
Надана банками та іншими суб'єктами підприємницької
діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім випадків,
передбачених законодавством України.
Вимоги цієї статті не стосуються зведеної статистичної
інформації, яка підлягає відкритому опублікуванню Національним
банком.
Стаття 68. Публікації
З метою забезпечення гласності з питань банківської
діяльності та статистики платіжного балансу Національний банк:
1) публікує в друкованих органах Верховної Ради України та
Кабінету Міністрів України щорічний та квартальні баланси
Національного банку;
2) видає щомісячний статистичний бюлетень та журнал "Вісник
Національного банку України";
3) публікує в офіційних виданнях поточну банківську
інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської
статистики, яка не належить до державної та банківської таємниці;
4) надає для опублікування інформацію з питань
грошово-кредитної і банківської статистики та статистики
платіжного балансу відповідно до міжнародних договорів;
5) забезпечує щомісячне інформування громадськості про
рішення Правління Національного банку стосовно процентних ставок
та умов проведення трансакцій з банками та про факти, які є
важливими для осіб, що функціонують на фінансовому ринку, а також
про здійснювану ним політику рефінансування, валютну політику, в
тому числі публікує інформацію про:
надані банкам кредити (на строк більше 30 календарних днів) з
обов'язковим зазначенням суми кредиту, типу наданого забезпечення
та дати відповідного рішення Національного банку;
здійснення валютних інтервенцій з обов'язковим зазначенням
виду операції (купівля/продаж іноземної валюти), обсягу операції,
виду валюти та курсу валютної інтервенції. { Частину першу статті 68 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 2478-VI (2478-17) від 09.07.2010 }
Національний банк інформує громадськість про свою діяльність
шляхом опублікування відповідних відомостей на сторінках
офіційного інтернет-представництва Національного банку та в
офіційному виданні Національного банку, проведення керівниками
Національного банку прес-конференцій, виступів на радіо і
телебаченні, створення програм та передач телерадіоорганізацією
Національного банку та в інший передбачений законом спосіб. { Статтю 68 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2478-VI
(2478-17) від 09.07.2010; в редакції Закону N 4395-VI
(4395-17) від 09.02.2012 }
Склад відомостей для опублікування в засобах масової
інформації визначається Державним комітетом статистики України
відповідно до законодавства України.
Власником зведеної інформації з питань грошово-кредитної та
банківської діяльності є Національний банк, який встановлює режим
доступу до неї відповідно до законодавства України. Використання
офіційної банківської інформації іншими органами для широкого
публікування можливе лише з дозволу Національного банку або з
посиланням на джерело її офіційного опублікування.
Національний банк України розміщує на своєму офіційному
веб-сайті інформацію про власників істотної участі у банках. { Статтю 68 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3024-VI
(3024-17) від 15.02.2011 }
Розділ XIII
АУДИТ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 69. Внутрішній аудит
Національний банк контролює діяльність своїх структурних
підрозділів шляхом проведення внутрішнього аудиту, який
здійснюється підрозділом внутрішнього аудиту Національного банку,
безпосередньо підпорядкованим Голові Національного банку. { Частина перша статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2478-VI (2478-17) від 09.07.2010 }
Керівник підрозділу внутрішнього аудиту призначається та
звільняється з посади за погодженням з Радою Національного банку.
{ Частина друга статті 69 в редакції Закону N 2478-VI (2478-17)
від 09.07.2010 }
Голова Національного банку визначає порядок та періодичність
проведення внутрішнього аудиту в структурних підрозділах
Національного банку. { Частина статті 69 в редакції Закону N 2478-VI (2478-17) від
09.07.2010 }
Рада Національного банку затверджує річний план проведення
аудиторських перевірок структурних підрозділів Національного
банку. { Частина статті 69 в редакції Закону N 2478-VI (2478-17) від
09.07.2010 }
Підрозділ внутрішнього аудиту регулярно інформує Правління
Національного банку та Раду Національного банку про результати
проведених аудиторських перевірок. { Частина статті 69 в редакції Закону N 2478-VI (2478-17) від
09.07.2010 }
Стаття 70. Зовнішній аудит
Аудит річної фінансової звітності Національного банку
проводиться не рідше одного разу на рік аудиторською фірмою, яка
має досвід у проведенні аудиту за міжнародними стандартами аудиту.
Рада Національного банку визначає аудиторську фірму для
перевірки річної фінансової звітності Національного банку за
поданням Правління Національного банку.
Одна й та сама аудиторська фірма не має права проводити аудит
річної фінансової звітності Національного банку більше ніж п'ять
років підряд.
Рахункова палата в порядку здійснення контролю за
надходженням коштів до Державного бюджету України та використанням
коштів Державного бюджету України здійснює перевірку виконання
кошторису доходів та витрат Національного банку. { Стаття 70 в редакції Закону N 2478-VI (2478-17) від
09.07.2010 }
Розділ XIV
ОСОБЛИВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 71. Обмеження діяльності
Національному банку забороняється:
1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств,
установ, крім передбачених законом випадків; { Пункт 1 частини
першої статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5178-VI
(5178-17) від 06.07.2012 }
2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані
із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;
3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу
діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку;
4) надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам,
крім випадків, передбачених цим Законом. { Частину першу статті 71
доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2478-VI (2478-17) від
09.07.2010 }
Обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, не
стосуються:
1) набуття з метою покриття заборгованості Національного
банку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в
найкоротший строк;
2) випадків, передбачених статтею 42 цього Закону;
3) участі у капіталах інших підприємств, установ, що
забезпечують діяльність Національного банку;
4) виробничої діяльності Банкнотно-монетного двору, фабрики
банкнотного паперу та Державної скарбниці України, яка
здійснюється відповідно до положень, затверджених Правлінням
Національного банку; { Частину другу статті 71 доповнено пунктом 4
згідно із Законом N 4395-VI (4395-17) від 09.02.2012 }
5) виробничої діяльності державних підприємств, що входять до
сфери управління Національного банку України, щодо виготовлення
бланків цінних паперів, бланків для оформлення результатів надання
адміністративних послуг (крім власних бланків органів виконавчої
влади, інших державних органів), бланків документів, що
посвідчують особу та підтверджують громадянство України, бланків
документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний
статус, бланків інших документів, які відповідно до законодавства
потребують використання спеціальних елементів захисту, марок
акцизного податку. { Частину другу статті 71 доповнено пунктом 5
згідно із Законом N 399-VII (399-18) від 04.07.2013 }
Стаття 72. Податковий режим
Національний банк сплачує податки відповідно до законів
України з питань оподаткування.
Стаття 73. Переважне і безумовне право
Національний банк має переважне і безумовне право
задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні
банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою
настав строк погашення. { Частина перша статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002 }
Переважне і безумовне право здійснюється у разі, якщо це
передбачено угодою, реалізується Національним банком шляхом
списання у безспірному порядку заборгованості з банківських
рахунків і продажу інших активів, що перебувають у заставі як
забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за
рахунок чистого доходу від їх продажу.
Національний банк України також застосовує право безспірного
списання коштів з кореспондентського рахунку банку на користь
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі звернення Фонду в
порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб" (4452-17). { Статтю 73 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 4452-VI
(4452-17) від 23.02.2012 }
Частини перша і друга цієї статті не поширюються на банки,
віднесені до категорії неплатоспроможних, які виводяться Фондом з
ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб". { Статтю 73 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1586-VII (1586-18) від 04.07.2014 }
{ Закон доповнено статтею 73 згідно із Законом N 1919-III
(1919-14) від 13.07.2000 }
Розділ XV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, за
винятком частин дев'ятої та десятої статті 10 цього Закону, які
набирають чинності з дня формування Ради Національного банку
України у повному складі Президентом України та Верховною Радою
України. { Пункт 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1658-III (1658-14) від 20.04.2000 }
2. Рада Національного банку має бути сформована протягом двох
місяців з дня набрання чинності цим Законом. На період формування
Ради Національного банку її функції щодо грошово-кредитної
політики виконує Правління Національного банку.
3. Вважати такими, що втратили чинність:
розділи II та V Закону України "Про банки і банківську
діяльність" (872-12) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р.,
N 25, ст.281);
Постанову Президії Верховної Ради України "Про Статут
Національного банку України" (1605-12) від 7 жовтня 1991 року.
4. Кваліфікаційні вимоги до членів Ради Національного банку
та Голови Національного банку, визначені цим Законом, поширюються
на осіб, які призначаються на посади члена Ради Національного
банку та Голови Національного банку після набрання чинності
Законом України від 9 липня 2010 року "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку
України".
Члени Ради Національного банку, призначені на посади до дня
набрання чинності Законом України від 9 липня 2010 року "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності
Національного банку України", продовжують здійснювати свої
повноваження до закінчення строку, на який вони були призначені.
{ Розділ XV доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2478-VI
(2478-17) від 09.07.2010 }
5. Національному банку у тримісячний строк з дня набрання
чинності Законом України від 9 липня 2010 року "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного
банку України" сформувати склад Правління Національного банку
відповідно до запроваджених ним вимог та привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. { Розділ XV доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2478-VI
(2478-17) від 09.07.2010 }
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 20 травня 1999 року
N 679-XIV
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про заходи щодо забезпечення
валютного та експортного контролю
З метою посилення валютного та експортного контролю
п о с т а н о в л я ю:
1. Національному банку України і Кабінету Міністрів України у
місячний строк: внести зміни до відповідних нормативних актів щодо порядку
здійснення контролю за надходженням в Україну валютних коштів,
одержаних суб'єктами підприємницької діяльності України від
експорту товарів (робіт, послуг), які б, зокрема, передбачали
надання Національним банком України Міністерству зовнішніх
економічних зв'язків України та Державному митному комітету
України даних щодо надходження валютних коштів на рахунки
суб'єктів підприємницької діяльності України в уповноважених
банках України; внести зміни до порядку відкриття валютних рахунків,
переглянувши, з метою посилення контролю, зокрема, порядок
відкриття таких рахунків суб'єктами підприємницької діяльності
України в уповноважених банках в Україні, порядок надання ліцензій
на відкриття валютних рахунків за межами України та перелік
випадків відкриття таких рахунків в іноземних банках; установити на виконання пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету
Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 (15-93) "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" суму штрафу,
який застосовується до резидентів за надання ними недостовірної
інформації при декларуванні валютних цінностей та іншого майна,
яке перебуває за межами України.
2. Кабінету Міністрів України за участю Національного банку
України підготувати у двотижневий строк проект законодавчого акту,
в якому визначити перелік торговельно-фінансових операцій, які є
експортом капіталу.
3. Міністерству зовнішніх економічних зв'язків України: застосовувати за поданням митних органів та державних
податкових інспекцій до суб'єктів підприємницької діяльності
України таку спеціальну санкцію, як тимчасове зупинення
зовнішньоекономічної діяльності, передбачену статтею 37 Закону
України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12), у разі
виявлення валютних цінностей, розміщених з порушенням
установленого порядку на рахунках і вкладах за межами України; надавати щомісячно Державному митному комітету України
інформацію щодо індикативних цін на товари (роботи, послуги),
експорт яких підлягає ліцензуванню і квотуванню згідно з чинним
законодавством.
4. Цей Указ набирає чинності з дня його підписання.
Президент України Л.КУЧМА
м.Київ, 7 вересня 1994 року
N 504/94
НЕ ВСТУПИВ В СИЛУ
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про заходи щодо недопущення відпливу з
України валютних та інших майнових цінностей
(Указ не вступив в дію у зв'язку з відхиленням проекту Закону
про недопущення відпливу з України валютних та інших
майнових цінностей згідно з Постановою ВР N 1054-XIV
(1054-14) від 16.09.99)
З метою комплексного розв'язання проблем недопущення відпливу
з України валютних та інших майнових цінностей, удосконалення
контролю у сфері зовнішньоекономічних відносин та відповідно до
пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
(254к/96-ВР) п о с т а н о в л я ю:
1. Установити, що кошти від здійснення резидентами операцій з
експорту товарів, робіт, послуг (далі - товари) підлягають
зарахуванню на їх поточні рахунки у банках України не пізніше 90
календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної
декларації на товари, що експортуються, а у разі коли її
оформлення не передбачено законодавством, - з дати оформлення
первинних документів на товари (товаросупровідні документи, акти,
що засвідчують виконання робіт, надання послуг, експорт прав
інтелектуальної власності, тощо).
За наявності кількох передбачених частиною першою цієї статті
документів для цілей визначення строків зарахування на поточні
рахунки резидентів у банках України коштів від здійснення ними
операцій з експорту товарів використовується той з документів,
який оформлений раніше.
У разі транспортування за межі митної території України
товарів, що експортуються, водними шляхами 90-денний строк,
передбачений частиною першою цієї статті, обчислюється, починаючи
з дати оформлення коносаменту на товари, за наявності вивізної
вантажної митної декларації.
Сума коштів, що надходять на користь резидента від здійснення
ним експорту товарів, має відповідати зазначеній у вивізній
вантажній митній декларації фактурній вартості товарів,
перерахованій у валюту платежу за офіційним обмінним курсом
Національного банку України на день оформлення цієї декларації, а
у разі коли її оформлення не передбачено законодавством, -
вартості товарів, яка визначається на підставі первинних
документів на ці товари (товаросупровідні документи, акти, що
засвідчують виконання робіт, надання послуг, експорт прав
інтелектуальної власності, тощо), перерахованій у валюту платежу
за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день
оформлення цих документів.
Не вважається порушенням вимог цієї статті зменшення суми
коштів, що надходять на користь резидента від здійснення ним
операцій з експорту товарів, на розмір комісійних винагород банків
за проходження платежів через їх рахунки за умови підтвердження
розміру комісійних винагород у встановленому Національним банком
України порядку.
Зменшення суми коштів, що надходять на користь резидента від
здійснення ним експорту товарів, з мотивів невідповідності
кількісних та/або якісних характеристик експортованих товарів
можливе лише за наявності експертного висновку, оформленого у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідальність за надходження коштів від здійснення
операцій з експорту товарів резидентом-посередником на підставі
договору комісії або доручення, укладеного з іншим резидентом,
несе резидент, зазначений у вивізній вантажній митній декларації
як відповідальний за фінансове врегулювання, а у разі експорту
робіт, послуг, прав інтелектуальної власності - юридична особа
(фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності), від імені
якої (якою) підписано акт або інший документ, що засвідчує
виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної
власності.
У разі коли оформлення вивізної вантажної митної декларації
не передбачено законодавством, відповідальність за надходження
коштів від здійснення операцій з експорту товарів
резидентом-посередником на підставі договору комісії або
доручення несе резидент, який здійснив відвантаження товарів
нерезиденту або його постійному представництву.
Під час оформлення вивізної вантажної митної декларації
резидент - експортер товарів зобов'язаний зазначити у ній
реквізити свого рахунка, на який згідно з договором (контрактом)
мають бути зараховані кошти від здійснення експорту товарів.
За порушення визначеного цією статтею строку проведення
розрахунків до резидентів застосовуються штрафні санкції у порядку
та розмірах, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР).
2. Установити, що поставка товарів за імпортними договорами
(контрактами) повинна бути здійснена в Україну не пізніше
90 календарних днів з дати здійснення платежу або виставлення
простого векселя на користь нерезидента, що поставляє товари за
цими договорами (контрактами), за винятком закупівлі товарів,
призначених для власного використання установами та організаціями
України, розташованими за її межами.
Вартість товарів, поставка яких здійснена (має бути
здійснена) в Україну за імпортними договорами (контрактами),
повинна відповідати сумі платежу на користь нерезидента, який
поставляє товари за зазначеними договорами (контрактами). У разі
ненадходження товарів (повністю або частково) база для нарахування
та стягнення пені за порушення строку проведення розрахунків,
установленого частиною першою цієї статті, визначається як різниця
між сумою платежу на користь нерезидента, який поставляє товари за
імпортними договорами (контрактами), та вартістю товарів, що
надійшли на виконання цих договорів (контрактів). Ця вартість
визначається на підставі ввізної вантажної митної декларації, а у
разі коли її оформлення не передбачено законодавством, - на
підставі первинних документів (товаросупровідні документи, акти,
що засвідчують виконання робіт, надання послуг, експорт прав
інтелектуальної власності, тощо). При цьому перерахування вартості
товарів у валюту платежу здійснюється за офіційним обмінним курсом
Національного банку України на день оформлення зазначених
документів.
Відповідальність за поставку товарів за імпортними
операціями, що здійснюються резидентом-посередником на підставі
договору комісії або доручення, укладеного з іншим резидентом,
несе резидент, який згідно з договором зазначений у ввізній
вантажній митній декларації як відповідальний за фінансове
врегулювання, а у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної
власності - юридична особа (фізична особа - суб'єкт
підприємницької діяльності), від імені якої (якою) згідно з
договором передбачено підписання акта або іншого документа, що
засвідчує виконання робіт, надання послуг, імпорт прав
інтелектуальної власності.
У разі коли договір не містить відомостей, зазначених у
частині третій цієї статті, відповідальність за поставку товарів
за імпортними операціями несе резидент, з рахунка якого списано
кошти для проведення попередньої оплати.
Датою здійснення платежу вважається дата перерахування коштів
на користь нерезидента з рахунка резидента у банку України або з
рахунка резидента, відкритого ним за кордоном відповідно до
законодавства України, а у разі застосування акредитивної форми
розрахунків - з рахунка банку України.
Датою поставки товарів в Україну за імпортними договорами
(контрактами) вважається дата оформлення ввізної вантажної митної
декларації на товари, а у разі коли її оформлення не передбачено
законодавством, - дата оформлення первинних документів на товари
(товаросупровідні документи, акти, що засвідчують виконання робіт,
надання послуг, імпорт прав інтелектуальної власності, тощо).
Датою виконання робіт, надання послуг, набуття прав
інтелектуальної власності, що імпортуються, вважається дата
підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання
робіт, надання послуг, набуття прав інтелектуальної власності.
За наявності кількох передбачених частиною шостою цієї статті
документів для цілей визначення дати поставки товарів в Україну за
імпортними договорами (контрактами) або дати виконання робіт,
надання послуг, набуття прав інтелектуальної власності, що
імпортуються, використовується той з документів, який оформлений
раніше.
Під час оформлення ввізної вантажної митної декларації
резидент - імпортер товарів зобов'язаний зазначити у ній реквізити
свого рахунка, з якого згідно з договором (контрактом)
перераховуються кошти для здійснення імпорту товарів.
Положення цієї статті не застосовуються до валютних операцій,
пов'язаних з переказуванням за кордон валютних коштів як
попередньої оплати за послуги, які надаються банкам міжнародними
телекомунікаційними системами типу SWIFT, RETERS, за передплату
річних періодичних видань, каталогів, довідників та інших
передплатних видань, не призначених для подальшого перепродажу.
За порушення визначеного цією статтею строку проведення
розрахунків до резидентів застосовуються штрафні санкції у порядку
та розмірах, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті".
3. Інвестиційна діяльність резидентів у будь-якій формі за
межами України здійснюється на підставі індивідуальних ліцензій.
Порядок видачі цих ліцензій та їх анулювання встановлюється
Національним банком України (у разі інвестування валютних
цінностей) та Кабінетом Міністрів України (у разі інвестування
інших майнових цінностей).
Для цілей цієї статті термін "валютні цінності" вживається у
значенні, передбаченому статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів
України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" (15-93).
4. Установити, що нерезиденти, які провадять на території
України господарську діяльність з продажу, обміну або передачі
іншим особам товарів, що були отримані ними у власність на
території України і не вивозяться за межі її митної території,
здійснюють зазначену діяльність через свої постійні представництва
або дочірні підприємства. При цьому обов'язковою умовою для
провадження нерезидентом зазначеної діяльності є підписання
договорів (контрактів) посадовими особами постійних представництв
або дочірніх підприємств цього нерезидента, проведення розрахунків
тільки через рахунки постійних представництв або дочірніх
підприємств у банках України.
Для цілей цієї статті термін "постійне представництво
нерезидента" вживається у значенні, передбаченому пунктом 1.17
статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
(334/94-ВР).
За порушення визначеного цією статтею порядку розрахунків на
суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснив платіж або
відвантажив товар безпосередньо нерезиденту, а не його постійному
представництву або дочірньому підприємству в Україні, накладається
штраф у розмірі, еквівалентному сумі коштів або вартості товарів,
що використовувалися у розрахунках, перерахованій у валюту України
за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день
проведення таких розрахунків.
5. Органи державної податкової служби здійснюють контроль за
дотриманням порядку проведення розрахунків за операціями у сфері
зовнішньоекономічної діяльності резидентами на території України
та за її межами, нерезидентами на території України і застосовують
до резидентів та нерезидентів штрафні санкції, передбачені
законодавчими актами, які регулюють порядок здійснення операцій у
сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютного регулювання і
валютного контролю, за винятком штрафних санкцій, що
застосовуються Національним банком України до банків та інших
фінансово-кредитних установ за порушення вимог Декрету Кабінету
Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю".
У разі несплати застосованих органами державної податкової
служби сум санкцій у визначені законодавством строки вони
списуються з рахунків резидентів і нерезидентів, які порушили
порядок здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, валютного регулювання і валютного контролю, відповідно
до законодавства.
6. Установити, що в разі застосування до резидентів і
нерезидентів штрафних санкцій, передбачених законодавчими актами,
які регулюють порядок здійснення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, враховуються положення статті 4
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" в частині розгляду спорів у судах, а також форс-мажорні
обставини (за умови їх підтвердження у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України).
Після закінчення дії форс-мажорних обставин строки,
передбачені статтями 1 та 2 цього Указу, поновлюються і пеня за їх
порушення сплачується за кожний день прострочення, за винятком
періоду, на який ці строки було зупинено.
7. Установити, що за видачу передбачених Законом України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" індивідуальних
ліцензій справляється плата у порядку та розмірах, що
встановлюються Національним банком України, яка зараховується до
Державного бюджету України.
8. Кабінету Міністрів України у місячний строк після набрання
чинності цим Указом:
1) затвердити:
порядок зменшення валютної виручки, що повинна надійти на
користь резидента від здійснення експортних операцій, з мотивів
невідповідності кількісних та/або якісних характеристик
експортованих товарів;
порядок підтвердження форс-мажорних обставин;
порядок видачі та анулювання індивідуальних ліцензій на
здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із
цим Указом.
9. Рекомендувати Національному банку України у місячний строк
після набрання чинності цим Указом:
1) затвердити:
порядок підтвердження розміру комісійних винагород, які
відраховуються банками за проходження платежів через їх рахунки;
порядок справляння плати за видачу індивідуальних ліцензій на
продовження строку проведення розрахунків за експортними або
імпортними операціями, що передбачають розрахунки в грошовій
формі, та розмір такої плати;
порядок видачі та анулювання індивідуальних ліцензій на
здійснення резидентами інвестицій валютних цінностей за межі
України;
2) привести свої нормативні акти у відповідність із цим
Указом.
10. Державній податковій адміністрації України затвердити у
місячний строк після набрання чинності цим Указом порядок
застосування штрафних санкцій, зазначених у статті 5 цього Указу.
11. Покласти на Кабінет Міністрів України надання офіційних
роз'яснень щодо цього Указу та здійснення контролю за його
виконанням.
12. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому
пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
(254к/96-ВР).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 27 червня 1999 року
N 724/99
Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Про систему валютного регулювання
і валютного контролю
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 17, ст.184)
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3651-XII (3651-12) від 25.11.93, ВВР, 1993, N 49, ст.462
N 3891-XII (3891-12) від 28.01.94, ВВР, 1994, N 20, ст.115
N 139/95-ВР від 11.04.95, ВВР, 1995, N 16, ст.113
N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170
N 295/97-ВР від 03.06.97, ВВР, 1997, N 29, ст.189
N 932-XIV (932-14) від 14.07.99, ВВР, 1999, N 37, ст.334
N 2745-III (2745-14) від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.50
Кодексом N 436-IV (436-15) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст.144
Законами N 3453-IV (3453-15) від 21.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.232 N 3509-IV (3509-15) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.283 N 2778-VI (2778-17) від 14.12.2010, ВВР, 2011, N 24, ст.168 N 4205-VI (4205-17) від 20.12.2011, ВВР, 2012, N 30, ст.350 N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012, ВВР, 2013, N 2, ст.4 N 5406-VI (5406-17) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.551 N 5463-VI (5463-17) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61 N 406-VII (406-18) від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.712 N 1586-VII (1586-18) від 04.07.2014 }
{ У тексті Декрету слова "кредитно-фінансові установи" в
усіх відмінках замінено словами "фінансові установи" у
відповідному відмінку згідно із Законом N 3453-IV
(3453-15) від 21.02.2006 }
Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на
території України, визначає загальні принципи валютного
регулювання, повноваження державних органів і функції банків та
інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій,
права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення
валютного контролю, відповідальність за порушення валютного
законодавства.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
Терміни, що використовуються в цьому Декреті, мають таке
значення:
1) "валютні цінності":
валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в
обігу та є законним платіжним засобом на території України, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,
кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших
фінансових установах на території України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,
купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки,
акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати,
ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені
у валюті України;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним
платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а
також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але
підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,
кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних
розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках
або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами
України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації,
купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви,
чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та
банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських
металах; (Абзац п'ятий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 932-XIV (932-14) від 14.07.99)
банківські метали - це золото, срібло, платина, метали
платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно
до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат
якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. (Абзац
шостий пункту 1 статті 1 в редакції Закону N 932-XIV (932-14)
від 14.07.99)
Для цілей цього Декрету надалі під термінами:
"валюта України" розуміється як власне валюта України, так і
платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті
України;
"іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта, так
і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери,
виражені в іноземній валюті або банківських металах; (Абзац
дев'ятий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 932-XIV (932-14) від 14.07.99)
2) "валютні операції":
операції, пов'язані з переходом права власності на валютні
цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у
валюті України;
операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в
міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням
заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні
цінності;
операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і
пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і
пересиланням за її межі валютних цінностей;
3) "уповноважений банк" - будь-який комерційний банк,
офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію
Національного банку України на здійснення валютних операцій, а
також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів;
4) "конвертована валюта" - іноземна валюта, що віднесена до
цієї категорії Національним банком України;
5) "резиденти":
фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи
без громадянства), які мають постійне місце проживання на
території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за
кордоном;
юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не
мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з
місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою
діяльність на підставі законів України;
дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які мають імунітет і
дипломатичні привілеї, а також філії та представництва
підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють
підприємницької діяльності;
6) "нерезиденти":
фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи
без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами
України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території
України;
юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не
мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з
місцезнаходженням за межами України, які створені й діють
відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі
юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з
участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької
діяльності України;
розташовані на території України іноземні дипломатичні,
консульські, торговельні та інші офіційні представництва,
міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і
дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і
фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі
законів України.
Розділ II
ОПЕРАЦІЇ З ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ
Стаття 2. Право власності на валютні цінності
1. Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками
валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти
мають право бути власниками також валютних цінностей, що
знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених
законодавчими актами України.
2. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні
операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та
іншими актами валютного законодавства України.
Стаття 3. Статус валюти України
1. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на
території України, який приймається без обмежень для оплати
будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим
Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
2. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за
кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон
резидентами і нерезидентами валюти України визначається
Національним банком України. Суми у валюті України, що були
вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон,
можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.
Стаття 4. Порядок використання надходжень
у іноземній валюті
1. (Пункт 1 статті 4 виключено на підставі Закону
N 295/97-ВР від 03.06.97)
2. (Пункт 2 статті 4 виключено на підставі Закону
N 295/97-ВР від 03.06.97)
3. (Пункт 3 статті 4 виключено на підставі Закону
N 295/97-ВР від 03.06.97)
4. Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок
резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів,
які випливають з абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту
"а" пункту 4 статті 5 цього Декрету.
5. Національний банк України зобов'язаний проводити політику,
спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може
виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.
Стаття 5. Ліцензії Національного банку України
1. Національний банк України видає індивідуальні та
генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які
підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим
фінансовим установам України, національному оператору поштового
зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують
індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного
регулювання.
Неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати
валютні операції без ліцензії Національного банку України з
дотриманням законодавства України про систему валютного
регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури
виведення неплатоспроможного банку з ринку. { Пункт 2 статті 5
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1586-VII (1586-18)
від 04.07.2014 } { Пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3453-IV (3453-15) від 21.02.2006 }
3. Уповноважені банки та інші фінансові установи,
національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну
ліцензію Національного банку України на здійснення операцій,
пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати
на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі
на підставі агентських угод з іншими юридичними особами -
резидентами. { Пункт 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3453-IV (3453-15) від 21.02.2006 }
4. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам
на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для
здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі
операції:
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України
валютних цінностей, за винятком:
вивезення, переказування і пересилання за межі України
фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що
визначається Національним банком України;
вивезення, переказування і пересилання за межі України
фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти,
яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за
межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед
нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав
інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком
оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами,
свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя; { Абзац четвертий
підпункту "а" пункту 4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2745-III (2745-14) від 04.10.2001 }
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді
процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній
валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення
інвестиційної діяльності;
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати
за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що
справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації
(Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату
маршрутних зборів (994_377), вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого
1981 року, та інших міжнародних договорів; { Підпункт "а" пункту 4
статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 3509-IV (3509-15)
від 23.02.2006 }
переказ інвестором (представництвом іноземного інвестора на
території України) за межі України іноземної валюти іншим
інвесторам за відповідною угодою про розподіл продукції;
{ Підпункт "а" пункту 4 статті 5 доповнено абзацом восьмим згідно
із Законом N 5406-VI (5406-17) від 02.10.2012 }
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти
України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3
цього Декрету;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній
валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені
законодавством межі;
г) використання іноземної валюти на території України як
засобу платежу або як застави;
д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за
межами України, за винятком:
відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у
іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами,
зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;
відкриття рахунків у іноземній валюті інвесторами -
учасниками угод про розподіл продукції, в тому числі
представництвами іноземних інвесторів за угодами про розподіл
продукції; { Підпункт "д" пункту 4 статті 5 доповнено абзацом
п'ятим згідно із Законом N 5406-VI (5406-17) від 02.10.2012 }
е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом
придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших
корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як
дарунок або у спадщину.
5. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін
валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою
стороною або третьою особою,яка має відношення до цієї операції,
якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
6. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів,
необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у
видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може
бути оскаржена в суді або арбітражному суді.
Стаття 6. Порядок організації торгівлі іноземною валютою
1. Торгівля іноземною валютою на території України
резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється
через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали
ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку
України, виключно на міжбанківському валютному ринку України.
Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та
умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному
ринку визначаються Національним банком України.
2. Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали
ліцензію Національного банку України:
а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на
міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за
рахунок резидентів і нерезидентів;
б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати
іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і
нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
2-1. Національний оператор поштового зв'язку після отримання
генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення
валютних операцій має право від свого імені і за свій рахунок
купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і
нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
{ Статтю 6 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом N 3453-IV
(3453-15) від 21.02.2006 }
3. Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право
продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим
фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку
України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам -
резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку,
який одержав ліцензію Національного банку України. { Пункт 3
статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-IV
(3453-15) від 21.02.2006 }
4. Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну
валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що
одержали ліцензію Національного банку України, або за їх
посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і
нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку,
який одержав ліцензію Національного банку України. { Пункт 4
статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-IV
(3453-15) від 21.02.2006 }
Стаття 7. Порядок організації розрахунків
у іноземній валюті
У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна
валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки
здійснюються лише через уповноважені банки в порядку,
установленому Національним банком України. { Частина перша статті 7 в редакції Закону N 4205-VI (4205-17)
від 20.12.2011 }
Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів
виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі. { Частина друга статті 7 в редакції Закону N 139/95-ВР від
11.04.95 }
{ Частину третю статті 7 виключено на підставі Закону
N 4205-VI (4205-17) від 20.12.2011 }
Стаття 8. Валютний (обмінний) курс
1. Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні)
курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних
цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових
(клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються
Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів
України. (Пункт 1 статті 8 в редакції Закону N 3651-12 від
25.11.93)
2. Національний банк України може встановлювати граничні
розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку
України уповноважених банків та інших фінансових установ, що
одержали ліцензію Національного банку України, за винятком
операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.
3. Національний банк України може встановлювати граничні
розміри маржі за операціями купівлі і продажу іноземної валюти
готівкою національного оператора поштового зв'язку. { Статтю 8
доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 3453-IV (3453-15) від
21.02.2006 }
Стаття 9. Зобов'язання щодо декларування
валютних цінностей та іншого майна
1. Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває
за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у
Національному банку України.
Порядок і терміни декларування встановлюються Національним
банком України.
2. Національний банк України гарантує таємницю інформації,
зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до положень статті
52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (872-12).
Стаття 10. Звітність про валютні операції
1. Порядок, види, форми і терміни подання звітності
резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються
Національним банком України за погодженням з центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
статистики, з урахуванням чинного законодавства України. { Пункт 1 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI (5463-17) від 16.10.2012 }
2. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення
звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність,
передбачену статтею 16 цього Декрету.
Стаття 10-1. Особливості здійснення валютних операцій у
зв'язку з угодами про розподіл продукції
1. На операції інвестора (представництва іноземного інвестора
на території України) за угодою про розподіл продукції, що
здійснюються у зв'язку з такою угодою, не поширюються:
а) вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії на одержання
кредитів у іноземній валюті, передбачені підпунктом "в" пункту 4
статті 5 цього Декрету;
б) вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії на
використання іноземної валюти на території України як засобу
платежу в межах розрахунків між інвесторами (представництвами
іноземних інвесторів на території України) за відповідною угодою
про розподіл продукції чи державою, передбачені підпунктом "г"
пункту 4 статті 5 цього Декрету;
в) вимоги та обмеження стосовно отримання та повернення
резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, у
тому числі передбачені Указом Президента України "Про врегулювання
порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті
від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення
валютного законодавства" від 27 червня 1999 року N 734/99
(734/99).
2. На операції представництва іноземного інвестора за угодою
про розподіл продукції щодо оплати праці працівникам-нерезидентам,
які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами)
працюють в Україні (перерахування на банківські рахунки цих осіб в
Україні або за її межами), не поширюються вимоги щодо одержання
індивідуальних ліцензій. { Декрет доповнено статтею 10-1 згідно із Законом N 5406-VI
(5406-17) від 02.10.2012 }
Розділ III
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І ФУНКЦІЇ
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ І ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ
Стаття 11. Повноваження Національного банку
України та Кабінету Міністрів України
у сфері валютного регулювання
1. Національний банк України у сфері валютного регулювання:
здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної
економічної політики України;
складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс
України;
контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України
ліміту зовнішнього державного боргу України;
визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в
іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для
виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному
ринку України;
нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних
цінностей для здійснення державної валютної політики;
видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає
рішення про їх скасування;
установлює способи визначення і використання валютних
(обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України,
курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або
розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із статтею 8 цього
Декрету;
установлює за погодженням з центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, єдині
форми обліку, звітності та документації про валютні операції,
порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
{ Абзац десятий частини першої статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5463-VI (5463-17) від 16.10.2012 }
забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції
та операції уповноважених банків.
2. Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:
визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України
ліміт зовнішнього державного боргу України;
бере участь у складанні платіжного балансу України;
забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в
частині, що стосується руху валютних цінностей;
забезпечує формування і виступає розпорядником Державного
валютного фонду України згідно
