Управління інвестиційною діяльністю страховика

Інвестування коштів страхових резервів регламентовано державою. Втручання держави в цю справу пов’язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика. Сума таких коштів повинна відповідати обсягу страхових зобов’язань компанії. До настання страхового випадку, страховик повинен тримати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які мають високу ліквідність.

При інвестуванні тимчасово вільних коштів страховика необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Ще раз наголошуємо, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування (виплат). Закон вимагає розміщення активів страхової компанії з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Страховик будує свою інвестиційну політику, виходячи з видів страхування, терміну та розміру акумульованих коштів.

Кошти, які надходять від ризикових видів страхування, перебувають у розпорядженні страховика протягом терміну дії договору страхування, тобто, як правило, до одного року. Частина коштів може знадобитися в будь-який час для відшкодування збитків за договорами страхування. Тому кошти страхових резервів за договорами ризикових видів страхування мають бути інвестовані у високоліквідні, короткострокові активи.

В той же час кошти, зосереджені в резервах коливань збитковості та катастроф, призначаються для забезпечення страховиком своїх зобов’язань у випадках, коли поточних надходжень страхових премій буде недостатньо. Такі резерви використовуються за призначенням не щорічно, а тому вони можуть бути інвестовані в довгострокові активи. Але вони також мають бути високоліквідними.

На більш тривалий термін можуть бути інвестовані кошти резервів зі страхування життя. Тому цей вид страхування є дуже важливим з точки зору створення додаткових джерел інвестицій в економіку країни. Уряди країн з ринковою економікою всіляко підтримують розвиток страхування життя. На жаль, в Україні цей вид страхування ще не отримав належного визнання населенням країни.

Згідно із законодавством страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:

· грошові кошти на поточному рахунку;

· банківські вклади (депозити);

· нерухоме майно;

· цінні папери, що передбачають одержання доходу;

· цінні папери, що емітуються державою;

· права вимог до перестраховиків;

· довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя);

· банківські метали;

· інвестиції в економіку України (за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України).

При цьому, величина окремих категорій активів приймається для представлення технічних резервів в обмежених обсягах (у відсотках до їх наявності), а саме:

· банківський вклад (депозит)- в кожному банку не більше 30;

· нерухоме майно – не більше 10;

· права вимоги до перестраховиків – не більше 50;

· цінні папери, що передбачають одержання доходів – не більше 40, в т. ч.:

· акції, які не котуються на фондовій біржі, - не більше 15, з них на одного емітента – не більше 2;

· акції, які котуються на фондовій біржі, - не більше 5 одного емітента;

· облігації – не більше 5, з них облігацій одного підприємства – не більше 2.

Не менше 90% страхових резервів повинні бути розміщені на території України.