Масова культура

Масова культура – система культурних цінностей і явищ, свідомо орієнтована на усереднений рівень культурного розвитку масового споживача культури. Така орієнтація наближає виробництво творів масової культури до загальної системи масового товарного виробництва.

Характерною ознакою масової культури є широке використання численних мистецьких стереотипів, шаблонів. Масова культура активно використовує невибагливу стилізацію під культурні явища, які здобули загальне визнання, систему культурних «зірок», агресивне використання однотипності, жаргонності, психологічної цікавості до обмеженого кола тем, пов´язаних з інстинктами виживання та продовження роду, органічно вписується в бізнесові структури (шоу-бізнес).

Виняткове, чим далі значніше місце масова культура посідає в системі телебачення, що пов´язане з його унікальною масовістю. Насамперед це виявляється в створенні невибагливих серіалів, ток-шоу, пов´язаних з цікавістю до проблем виживання, розважальних програмах різних типів.

Поняття «масова культура» не слід ототожнювати з величезним соціальним резонансом, якого зрідка набувають визначні явища культури, котрі за своєю природою є унікальними творами художньої творчості, що об´єктивно відповідають на культурний попит переважної більшості потенціальної аудиторії.

Не слід також ставитись до масової культури однозначно негативно. Її поява, формування й багатовікове існування є об´єктивним проявом суспільної природи людини, її потягом до образного осмислення дійсності, нехай навіть у примітизованих формах. Цей процес, який ще має назву «артизація», з давніх давен проявлявся у масових гуляннях, карнавалах, невибагливих «балаганних» видовищах, які зазвичай будувались на основі традиційних мистецьких схем і саме завдяки цьому були зрозумілі масовій аудиторії з невисоким, нерозвинутим рівнем культури.

26. «Матеріал» у мистецтві. Художній матеріал, його специфіка Матеріал мистецтва – матеріальна основа художньої творчості, за допомогою якої об´єктивується назовні творчий задум митця і завдяки якій твір стає доступним для сприйняття аудиторією. Це також сукупність образів дійсності, які отримуються за допомогою виражальних засобів побудови художнього твору.

У літературі – образи і події, які утворюються словом, що є носієм думки й почуття, і композиційною побудовою твору; у живописі – це пластичні образи, які утворюються за допомогою малюнка, нанесення фарб, утворення композиції, тональності, колориту. У скульптурі – пластичні образи художньої реальності, які митець утворює з фізичного матеріалу. У театрі – драматургічна дія, боротьба, конфлікт, які будуються за допомогою гри акторів, побудови мізансцен, художнього оформлення, музики, світла тощо. В архітектурі – конструктивні елементи, вигляд яких утворений пластичними засобами. У музиці – звукові образи, які утворюються за допомогою тону і висоти звуку, мелодіки, ладу, гармонії та інших засобів музичної звукової виразності. Матеріалом екранних мистецтв є взаємодія предметного змісту кадрів, яка складається з двох типів елементів – пластичного і звукового вигляду об´єктів і пластичної та звукової дії.