Облік валютних операцій

Лекція 6

1. Поняття операцій з іноземною валютою.

2. Облік операцій з купівлі та продажу іноземної валюти.

3. Відображення курсових різниць у БО.

1. Основним нормативно-правовим документом, що регулює валютні операції учасників ЗЕД є Декрет Кабміну України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Під терміном "валюта України" розуміється як власне валюта України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України; "іноземна валюта" включає як власне іноземну валюту, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах;

"Валютні операції" – це операції:

- пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Для забезпечення зобов’язань нерезидентів на уповноважені Нацбанком України комерційні банки а ін. фінустанови здійснюють купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют України всю іноземну валюту поділено на три групи:

1) Вільно конвертовані валюти – широко використовуються для здійснення платежів за ЗЕ операціями та продаються на головних валютних ринках світу (Єна, фунт стерлінгів, долари США, австралійські, канадські долари, швейцарський франк, шведська, норвезька, ісландська, датська крони, євро, СПЗ, золото, срібло, платина, паладій).

2) Вільно конвертовані, які широко не використовуються для здійснення платежів за ЗЕ операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (білоруські та російські рублі, ізраїльські шекелі, грузинські ларі, турецькі ліри, угорські форінти).

3) Неконвертована валюта – туркменські і азербайджанські манати, єгипетські фунти..

2. «Балансова вартість валюти» – вартість іноземної валюти, визначена за валютним курсом грошової одиниці України до іноземної валюти на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу.

Для купівлі іноземної валюти підприємство подає відповідну заяву до уповноваженого банку (комерційного банку, що має ліцензію НБУ). Після подання заяви п-во перераховує еквівалент у національній валюті в банк за аукціонним курсом попередніх торгів.

У разі самостійно прийнятого рішення про продаж іноземної валюти підприємство подає заяву про продаж іноземної валюти.

Згідно з новим порядком на сьогодні операції з купівлі-продажу іноземної валюти відображаються в бухгалтерському обліку виключно в частині додатних чи від’ємних різниць між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю (тобто, за визначенням П(С)БО 15, її вартістю за курсом НБУ на дату здійснення господарської операції або на дату складання балансу).

При цьому різниця між курсом придбання валюти (міжбанком) та курсом НБУ на дату придбання, яка раніше відображалась на субрахунках 719 «Інші доходи від операційної діяльності» та 949 «Інші витрати операційної діяльності», за новими правилами відображається вже на субрахунках 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти» та 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти». А витрати, пов"язані з купівлею-продажем валюти, відносяться до адміністративних витрат.

3. Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип єдиного грошового вимірювання. Суть його полягає в тому, що вимірювання й узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності відображаються в єдиній грошовій одиниці - гривні. Операції в іноземній вапюті відображаються в іноземній та національній грошових одиницях. Іноземна валюта перераховується у національну грошову одиницю - гривню із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземної валюти без зобов'язання здійснювати за ним операції з купівлі-продажу іноземної валюти.

Комерційний курс іноземної валюти складається в результаті торгів валютою на міжбанківському валютному ринку України. Встановлення валютного курсу на міжбанківському валютному ринку називається котируванням валют.

Якщо на дату балансу або на дату здійснення розрахунків валютний курс змінився, виникають курсові різниці.

Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах

Курсові різниці визначаються тільки за монетарними статтями.

Монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи та зобов'язання, які будуть отримані або оплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. До монетарних активів належать гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, послуги), за до­говорами за умови, що ця заборгованість погашатиметься, а також інша дебіторська заборгованість, яка передбачає її погашення грошовими коштами.

Монетарні пасиви - це кредиторська заборгованість постачальникам, організаціям, особам, яка буде погашатися грошовими коштами.

До немонетарних статей належать запаси, основні засоби, нематеріальні акти­ви, малоцінні швидкозношувані предмети, бартерні операції, а також заборгованість, яка виникла внаслідок отримання (перерахування) авансів і буде погашатися одер­жанням (поставкою) продукції, товарів тощо.

Згідно з П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу та на дату здійснення розрахунків.

Залежно від діяльності, в ході якої виникають курсові різниці, вони поділяються на операційні та неопераційні.

Операційна курсова різниця виникає з активами та зобов'язаннями підприємства, пов'язаними з операційною діяльністю. Неопераційна курсова різниця виникає з активами та зобов'язаннями підприємства, пов'язаними з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Курсова різниця визначається за формулою:

Рк =См (Кj –Kj-1),

де Р_к - курсова різниця;

С_м - сума монетарної статті в іноземній валюті;

Кj- валютний курс на дату оцінки монетарної статті;

Kj-1 - валютний курс на дату первинної оцінки монетарної статті.

Операційні курсові різниці визначаються:

♦ за залишком валютних коштів у банку або в касі підприємства на дату балансу;

♦ за дебіторською заборгованістю з реалізованих оборотних активів (крім фінансових інвестицій), що підлягає одержанню іноземної валюти;

♦ за кредиторською заборгованістю з придбаних оборотних активів (крім фінансових інвестицій), що підлягає сплаті в іноземній валюті;

♦ за дебіторською заборгованістю з операційної оренди, що підлягає одер­жанню в іноземній валюті;

♦ за кредиторською заборгованістю з операційної оренди, що підлягає сплаті в іноземній валюті.

Неопераційні курсові різниці визначаються:

♦ за кредитами в іноземній валюті;

♦ за відсотками, нарахованими з таких кредитів;

♦ за дебіторською заборгованістю з реалізованих необоротних активів і фінансових інвестицій, які підлягають одержанню в іноземній валюті;

♦ за кредиторською заборгованістю з придбання необоротних активів і фінансових інвестицій, які підлягають сплаті в іноземній валюті;

♦ за дебіторською заборгованістю з фінансової оренди, яка підлягає одер­жанню в іноземній валюті;

♦ за кредиторською заборгованістю з фінансової оренди, яка підлягає сплаті в іноземній валюті.

Для відображення в обліку курсових різниць передбачені такі бухгалтерські рахунки: 714 "Дохід від операційної курсової різниці"; 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці"; 945 "Витрати від операційної курсової різниці"; 974 "Витрати від неопераційної курсової різниці".