Елементи інтерфейсу користувача Excel

Вікно табличного процесора має такий вигляд:

На малюнку позначено спеціальні компоненти, властиві саме вікну Excel.

Рядок формул – це панель у верхній частині вікна Excel, що використовується для введення і редагування змісту комірки. Змістом комірки може бути як постійне значення (число або текст), так і формула.

Поле імені – це текстове поле ліворуч від рядка формул, у якому відображається ім’я виділеної комірки. У цьому полі можна швидко перевизначити ім’я комірки.

Робоча частина аркуша – це графічне зображення електронних таблиць. Робоча частина аркуша складається із комірок, заголовків рядків та стовпців.

Вкладки аркушів – це елементи, розташовані у нижній часині вікна, призначені для відкриття відповідного аркуша робочої книги.

Межа вкладок аркушів – вертикальна риска праворуч від вкладок аркушів, що визначає розмір ділянки вкладок. Призначена для зміни розміру ділянки вкладок.

Рядок стану – рядок у нижній частині вікна Excel, у якому відображається інформація про відкритий документ і результати виконаних обчислень.

Після запуску програми Excel за замовчуваням відкривається документ під назвою «Книга 1». Кожен докумнет в цій програмі називається робочою книгою. Це файл, призначений для збереження й обробки даних. Такі файли мають розширення xls, а шаблони документів, створених в Excel – xlt.

Робоча книга складається з пронумерованих аркушів (Лист 1, Лист 2), розмічених сіткою ліній. Імена аркушів відображаються на вкладках (ярличках) у нижній частині вікна книги над рядком стану. При потребі назви аркушів можна змінити. Потрібно двічі клацнути по ярличку аркуща і ввести нове ім’я. У кожній книзі Excel автоматично формується 3 аркуші. Їх кількість можна змінювати, скориставший контекстним меню (слід обрати команду «Додати» й у діалоговому вікні зазначити піктограму «Лист», натиснути кнопку ОК). Видаляється аркуш командою контекстного меню «Видалити»).

Робочий аркуш є сукупністю рядків і стовпців, які, у свою чергу, складаються з комірок. На аркуші вміщається 256 стовпців і 65.536 (= 2¹⁶) рядків.

Комірка – це мінімальний елемент електронної таблиці. Вона має адресу, яка складається з імені стовпця й імені рядка, на перехресті яких розташована комірка. Стовпці позначаються латинськими літерами, а рядки – цифрами. Адреса комірки записується так: А5, АС7.

До комірок вводиться різна інформація, що відображається у вигляді тексту або числа: цілого, дясяткового або звичайного дробу, відсотка, грощової суми тощо. Перед введенням інформації комірку обов’язково треба виділити. Виділена комірка обводиться рамкою, а в її нижньому правому кутку з’являється чорний квадрат – маркер заповнення. Він використовується для введення ланих до електронної таблиці. Виділена комірка називається поточною або активною. При активізації комірки заголовки рядка і стовпця, на перетині яких вона знаходиться, виділяються напівжирним шрифтом. Адреса поточної комірки відображається у полі імені.

Чимало операцій можна виконувати, використовуючи не одну, а кілька комірок. Маємо на увазі копіювання і переміщення даних, форматування комірок, обробка даних із різних комірок за допомогою одної формули (наприклад, додавання, знаходження максимального значення).

Сукупність комірок електронної таблиці називається діапазоном. найчастіше використовують прямокутний діапазон. Щоб активізувати такий діапазон, обирають комірку, яка має бути першою, і не відпускаючи ліву клавішу мишки, протягують покажчик мишки до іншої кутової комірки, розташованої по діагоналі прямокутника. Виділений прямокутний діапазон буде обведений рамкою з маркер маркером заповнення у правому нижньому кутку.

Прямокутний діапазон комірок позначається записом адрес його кутових комірок (лівої верхньої та правої нижньої), розділених двокрапкою. Наприклад, першою була комірка з адресою С5, нижня права – D12. У цьмц випадку адреса діапазону комірок записуватиметься так: С5:D12. Цей спосіб позначення діапазонів використовується у формулах та при записі посилань.