Передмова. Із вступом людства у ІІІ тисячоліття стає все більш зрозумілим той Факт, що космічна діяльність і народжені на її родючій ниві передові технології будуть

Із вступом людства у ІІІ тисячоліття стає все більш зрозумілим той факт, що космічна діяльність і народжені на її родючій ниві передові технології будуть визначальними з точки зору науково-технічного та соціально-економічного прогресу суспільства.

Час, що пройшов з тієї пори, коли люди жадібно уловлювали з приймачів сигнали перших штучних супутників Землі (ШСЗ), а потім повідомлення дикторів про перші польоти людини у космос, непомітно привчив нас не дивуватися насправді сенсаційним, якщо вдуматися, досягненням практичної космонавтики за півстоліття її розвитку.

Наразі майже не залишилося галузей людської діяльності, яких тією чи іншою мірою не торкнулися б досягнення у космосі або в яких не знайшли б використання набутий досвід і техніка, розроблені у процесі дослідження космічного простору. За цей час було винайдено безліч нових матеріалів та електронних пристроїв, створено унікальні джерела енергії та медичні інструменти, комп’ютери та інше обладнання і «високі» технології для того, щоб здійснити великий прорив людини у космос. За п’ять десятиліть космічної ери з’ясувалось, що значна частина техніки, яка була призначена для цього прориву, знаходить найцікавіші застосування у напружених зусиллях з вирішення виключно земних проблем.

Саме у наш час, коли ми явно відчули скінченність земних ресурсів, коли широко визнано і зрозуміло значення обмежених непоповнюваних запасів нафти, газу, кам’яного вугілля та інших традиційних джерел енергії, виникає реальна можливість створення генераторів сонячної енергії у космосі з метою задоволення енергетичних потреб людства із одночасним вирішенням не менш складних екологічних проблем[1].

Кожної миті, долаючи багатокілометрові відстані на орбітах Землі, сотні ШСЗ забезпечують сталий та якісний зв’язок і TV-програми з усіх куточків земної кулі, причому обсяг інформації, що «перекачується», надійність і швидкість передачі даних швидко ростуть при ціні за передачу одиниці інформації, що не менш швидко й постійно знижується.

Дистанційне зондування Землі з космосу для розвідки та оцінки природних ресурсів регіонів принципово змінює роботу геологів, картографів, фахівців водного, лісного та сільського господарств, а також є потужним засобом під час впровадження заходів із захисту довкілля.

Унікальна здатність систем розвідувальних космічних апаратів (КА) підсумовувати (методом послідовного накладання) дані детального аналізу, тобто відтворювати цілком виразну картину діяльності на поверхні Землі та в земній атмосфері, можливо стане вирішальним аргументом для перемоги прибічників всеосяжної угоди про контроль над озброєнням.

Глобальні навігаційні супутникові системи (ГНСС) ГЛОНАСС (РФ), GPS (США) і ГАЛІЛEO (ЄС) цілодобово забезпечують за будь-яких погодних умов інформацію про просторове розташування, швидкість і час користувачам у будь-якій точці на поверхні Землі, а також у повітрі та у космосі. Розроблена на замовлення ЄС Європейським космічним агентством для цивільних цілей ГНСС ГАЛІЛEO призначена для використання в багатьох галузях – від сільського господарства до транспорту; вона задовольняє найсуворішим вимогам користувачів, зокрема, пов’язаним з навігаційним забезпеченням цивільної авіації на усіх фазах польоту, починаючи зі зльоту, польоту за маршрутом і закінчуючи точною посадкою в аеропорту призначення за будь-яких погодних умов.

Супутникові системи аварійного пошуку та рятування (наприклад, система КОСПАС-САРСАТ) дозволяють визначати місцезнаходження об’єкта, що укомплектований маяком-відповідачем, на випадок коли такий об’єкт зазнає лиха.

Системи місцевизначення дозволяють встановлювати координати об’єктів, що рухаються, практично в реальному масштабі часу в будь-якій точці на поверхні Земної кулі.

Метеорологічні супутники надають у розпорядження синоптиків нові можливості більш точного прогнозування погоди. Крім цього, системне вивчення чинників, які впливають на клімат, постійний аналіз та вимірювання цих чинників, у тому числі й поза межами земної атмосфери у найближчому майбутньому, можливо, дозволять відповісти на питання: як все більш агресивна по відношенню до природи господарська діяльність людини впливає на клімат Землі? чи оборотні зміни в озоновому шарі Землі та чи не загрожують ці зміни самому існуванню біосфери? чи реальне у найближчому майбутньому настання нового льодовикового періоду із збереженням швидкості забруднення атмосфери? чи можливо, якщо не завадити, то хоча б попередити завчасно стихійні лиха та техногенні катастрофи, що так часто в останній час докучають людству?

Взагалі, орієнтована на наші виключно земні потреби космічна діяльність може дати в перспективі навіть відповіді на такі фундаментальні питання світобудови, як виникнення та загибель Матерії, еволюція галактик і Сонячної системи, зародження та майбутнє самого Життя. І це зовсім не суто філософські міркування...

Досить згадати проблематику космічних катастроф і те, що на випадок необхідності відвернення загрози бомбардування земної поверхні малими небесними тілами (астероїдами, кометами, метеоритами) альтернативи застосуванню космічної техніки сьогодні не має. А саме такі зіткнення в минулому найбільш вірогідно ставали причиною періодичного винищення усього живого на нашій планеті.

Порядок денний на ХХІ століття (Концепція сталого розвитку), прийнятий на конференції ООН з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році, низка інших документів світових форумів останнього десятиліття та, особливо, Віденська декларація про космічну діяльність і розвиток людського суспільства, прийнята Третьою конференцією ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях у 1999 році (ЮНІСПЕЙС-ІІІ), не тільки сформулювали ті глобальні проблеми, що стоять перед сучасною цивілізацією, але й позначили основні орієнтири становлення безпечного світу, а також здійснили спробу спрогнозувати роль і місце космічної техніки, космічних технологій в можливих сценаріях реалізації на практиці стратегії виживання людства..

алгоритми вирішення більшості зазначених проблем передбачають як активне залучення саме космічної техніки та технологій, так і налагодження все більш широкого співробітництва держав-членів міжнародної спільноти.

Нарешті, міжнародна співпраця в космічній сфері неподільна з розробкою та практичною реалізацією міжнародних угод, які регулюють відносини у зв’язку з дослідженням космічного простору і практичним використанням космічної техніки (КТ). Правовідносини між державами-суб’єктами космічної діяльності стали основою формування космічного права і в цій якості ввійшли важливою складовою до системи міжнародного правопорядку.

Однак у зв’язку з невизначеністю до цього часу в міжнародно-правових документах поняття «космічний простір» і відсутністю загальновизнаної межі між цим простором і земною атмосферою можуть виникнути питання: а в яких межах діють чинні норми цієї галузі права? І чи розповсюджується дія норм цього права на усі планети Сонячної системи? А поза її межами...?

Адже саме діяльність з дослідження та використання космічного простору та інших небесних тіл дала не тільки реальні свідчення людського генія, але й з'ясувала межі людських можливостей, вказала на скромне місце тієї ж людини у Всесвіті. А чи може при цьому міжнародне право (jus inter gentes) претендувати на регламентування відносин між представниками людської цивілізації та інших мислячих істот у Сонячній системі? Чи взагалі у Всесвіті?

Може вже настав час заснування міжпланетного права (jus inter gentes planetarias)? А може вже час думати про розроблення основ міжзоряного чи міжгалактичного права – відповідно jus inter gentes astrіus або jus inter gentes gelaxis?