2015-06-30
649
Згідно з Договором про космос 1967 року (ст. V) після завершення операцій з пошуку та рятування космонавти мають бути «в безпеці та негайно повернені державі, до реєстру якої занесено їх космічний корабель».
Формулювання положень Угоди про рятування 1968 року з цього питання більш широке, оскільки унормовує відповідні відносини ще й на випадок, коли запуск здійснено міжнародною організацією.
При цьому ст. 6 Угоди зазначає, що для поширення сфери дії цієї Угоди на міжнародну міжурядову організацію остання повинна заявити про прийняття нею прав і зобов’язань, передбачених Угодою, а більшість держав-членів цієї організації повинні бути учасниками Угоди та Договору про космос.
Угода про рятування, також як і Договір про космос, встановлює юридичне зобов’язання держав не затримувати персонал космічного об’єкта на своїй території або якимось іншим чином перешкоджати його поверненню.
І.1.5.6. Завдання для самостійної роботи
1. Ознайомтесь із рекомендованою до цієї теми літературою.
|
|
|
2. Сформулюйте визначення терміну «космонавт» і поясніть його відмінність щодо поняття «член екіпажу МКС».
3. Охарактеризуйте галузеві принципи МКП, що мають відношення до правового статусу космонавтів (астронавтів).
4. Згадайте, на яких основних принципах МКП ґрунтуються норми Угоди про рятування 1968 року в тій її частині, що стосується зобов’язань держав щодо пошуку, порятунку і повернення космонавтів.
5. Поясніть різницю у фінансових зобов’язаннях держави реєстрації щодо відшкодування витрат на пошук і повернення космічних об’єктів і пошук, порятунок і повернення космонавтів за Угодою про рятування 1968 року.
підсумки
Необхідно зрозуміти:
1. юрисдикція держави над космічним об’єктом і його екіпажем – це право держави на здійснення законодавчої, виконавчої та судової влади стосовно осіб і об’єктів, які знаходяться в космічному просторі або на небесних тілах, і після їх повернення на Землю.
2. Космонавтів (астронавтів) визнано «посланцями людства», що підкреслює загально цивілізаційне значення космічних місій, високу оцінку людством діяльності своїх представників у космосі.
3. Міжнародне космічне право (МКП) розглядає сьогодні всіх осіб, що здійснюють або здійснили пілотовану місію, як космонавтів (астронавтів) і надає їм однаковий статус незалежно від функцій, які вони виконують або виконували під час цієї місії.
4. Відмінність між термінами «космонавт» та «астронавт» не тільки лінгвістична, але й смислова. У словнику НАСА підкреслюється, що до останніх включаються також льотчики-випробувачі, які виділені для здійснення якоїсь пілотованої програми. Тобто, до числа астронавтів включають також осіб, які не брали участі в космічних польотах.
|
|
|
Слід запам’ятати:
1. Положення Договору про космос 1967 року і Угоди про рятування щодо пошуку та повернення космічних об’єктів державі реєстрації стосуються як автоматичних об’єктів, так і пілотованих космічних кораблів.
2. На відміну від Договору про космос Угода про рятування поширює сферу дії і на міжнародні міжурядові організації.
3. На випадок загрози для життя або здоров’я членів екіпажів космічного корабля першочергове значення має безперешкодне отримання владою, що здійснила запуск цього КК, усієї інформації про інцидент або надзвичайну подію з ним.
Треба вміти:
1. Дати тлумачення поняття «юрисдикція і контроль держави» щодо космічних кораблів та екіпажів.
2. Обґрунтувати відмінності в правовому статусі космонавта та астронавта.
3. Розрізняти обсяги зобов’язань держав щодо пошуку, порятунку та повернення двох космічних об’єктів, які поділяються: від наявності або відсутності екіпажу на борту.
4. Визначити, спираючись на міжнародні документи, основні правила поведінки персоналу на борту МКС.
Рекомендована література
1. Яковенко А.В. Современные космические проекты: Международно-правовые проблемы. – М.: МО, 2000.
2. Словарь международного космического права / Под ред. В.С. Верещетина. – М.: МО, 1992.
3. Кодекс поведения экипажа Международной космической станции // Московский журнал международного права, 2002, №2. – С.264-275.
4. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник (за ред.. О. Буткевича. – К.: Юрінком Інтер, 2004.
