Заперечення щодо відшкодування шкоди

· Уряд зазначав, що він не може вважатись відповідальним за борги підприємства (п.21 рішення у справі);

Аналітичний коментар:

Заперечення представника уряду не є переконливими, оскільки колишній роботодавець заявника – підприємство «Південелектромаш», котрий заборгував йому з виплатою заробітної плати, – перебуває у державній власності. А це означає, що його фінансування здійснюється за рахунок видатків з державного бюджету. До того ж державна виконавча служба мотивувала повернення заявнику виконавчого листа відсутністю коштів, які могли бути стягнуті, та забороною суду накладати арешти на рахунки боржника, тобто всі перешкоди, які завадили погашенню заборгованості з заробітної плати, фактично були створені державою – рішеннями її органів: законодавчого – щодо визначення асигнувань на відповідні видатки Державного бюджету України, та судового – щодо заборони арешту рахунків боржника.

З огляду на це, цілком зрозуміло, чому Суд зробив висновок про неприйнятність наведених представником уряду аргументів і відхилив їх (подібно до того як це було в рішенні у справі «Ромашов проти України» пп. 28-33 та 41).

· Уряд привертав увагу Суду до того, що заявник у своїх скаргах щодо матеріальної шкоди посилався на два рішення національних судів, від 17 грудня 2001 року і 15 квітня 2005 року, проте лише перше рішення було предметом розгляду цієї заяви (п.21 рішення у справі);

Аналітичний коментар:

Для обґрунтування своєї позиції представник уряду використав формальні підстави: при оформленні заяви до ЄСПЛ заявник не згадав друге судове рішення – від 15 квітня 2005 року – як предмет для розгляду своєї скарги, чим послабив свою позицію. Саме це дало підстави ЄСПЛ відхилити ці вимоги як такі, що перебувають поза межами цієї заяви.

Таким чином, формальна помилка (або неуважність) заявника була використана представником відповідача, обізнаного з юридичною технологією захисту, для переконання Суду у необхідності відхилення суттєвої частини (третини) матеріальних вимог заявника.

· Уряд зазначав, що вимоги заявника про відшкодуваннянематеріальноїшкоди є завищеними і необґрунтованими (п.24 рішення у справі);

· Уряд наголошував, що мають відшкодовуватися лише витрати, які були фактично та з необхідністю здійснені, а також привертав увагу Суду до того, що заявник не підтвердив свою вимогу на відшкодування витрат на провадження в Суді жодними документами, і просив відхилити цю скаргу (п.27 рішення у справі).