Методичні вказівки. Серед суб’єктів міжнародного права найбільш вагому роль у міжнародних відносинах відіграють держави

Серед суб’єктів міжнародного права найбільш вагому роль у міжнародних відносинах відіграють держави. В силу властивого їм суверенітету над ними відсутня будь-яка організація політичної влади, і вони на рівних юридичних підставах вступають у взаємовідносини один з одним. Саме держави в переважній більшості випадків є правотворцями, і гарантами норм міжнародного права, що регулюють ці відносини. Можливість вступати у міждержавні відносини визначається наявністю у держав міжнародної правосуб’єктності. Відповідно до цього, будь-яка держава у міжнародному спілкуванні володіє однаковим рівнем юридичної самостійності і незалежності. При виконанні контрольної роботи, насамперед, необхідно розкрити зміст міжнародної правосуб’єктності держав і вказати на її характерні ознаки, що є відмінними від ознак інших суб’єктів міжнародного права. Слід звернути увагу на те, що у сфері міждержавного спілкування в якості міжнародно-правової категорії має велике значення поняття “державного суверенітету”.

Виникнення або припинення міжнародної правосуб’єктності держав тісно пов’язані з питанням міжнародно-правового визнання, під яким розуміється акт вже існуючої держави, в якому вона виражає свою волю встановити певні відносини з новою державою як суб’єктом міжнародного права. Визнання в міжнародному праві поділяється на види і форми. Під видами визнання необхідно вказати визнання держав; урядів; народів, що реалізують право на самовизначення; організацій; руху опору; воюючої сторони та інші. В контрольній роботі необхідно розкрити три форми визнання: de jure (де-юре), de facto (де-факто), ad hoc (ад хок), які відрізняються за об’ємом правових наслідків.

У зв’язку з появою нових держав, які в міжнародних відносинах замінюють старі, виникають питання правонаступництва. Відносини правонаступництва врегульовані двома конвенціями: Віденською конвенцією про правонаступництво держав відносно міжнародних договорів від 28 серпня 1978 року і Віденською конвенцією про правонаступництво держав відносно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 року. Аналізуючи конвенції в роботі необхідно дати визначення “правонаступництво держав”, “держава-попередник”, “держава-спадкоємець”. У роботі потрібно вказати, що доктрина міжнародного права розрізняє повне та часткове правонаступництво. Заслуговує на увагу і розгляд питання стосовно правонаступництва Україною прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР. При цьому слід застосовувати Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року.

Література:

Основна література: 1 - 7, 9, 11, 13 - 16..

Додаткова література: 6, 37, 45, 57, 61, 73, 74, 79, 82, 83, 93, 94, 97, 104, 108, 121.