Означення, функції, об’єкти та суб’єкти міжнародного фондового ринку (МФР)

Фондовий ринок, або ринок цінних паперів, становить систему відносин купівлі-продажу різноманітних фінансових активів або фондових цінностей. На фондовому ринку наявні різні учасники, функції яких визначаються завданнями їхньої діяльності і які, згідно з формами укладання угод на ринку, діляться на три групи.

1. Індивідуальні учасники — фізичні особи, які мають здатність у процесі ринкової взаємодії користуватися правами й виконувати обов’язки (громадяни даної країни, іноземці, особи без громадянства).

2. Інституційні учасники — юридичні особи, які не є органами державно-правового регулювання. Їхні основні риси такі: наявність організаційної єдності; наявність розрахункового рахунка в банку; відокремлене майно; спроможність вступати від свого імені у відносини з приводу цінних паперів. Як інститути зазвичай виступають підприємства, організації, установи, товариства, компанії, фонди, корпорації тощо.

3. Органи державно-правового регулювання — органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державні, які підпорядковані законодавчій владі (Національний банк України або Фонд державного майна України).

Основними суб’єктами фінансових відносин на ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, які займаються професійною посередницькою діяльністю на ринку цінних паперів.

Емітентом цінних паперів може бути держава, представлена вповноваженим органом, юридичною особою та у випадках, передбачених законодавством, фізичною особою. Емітент від свого імені випускає цінні папери й зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Особливе місце серед учасників ринку цінних паперів належить інвесторам (від англ. іnvestor, від лат. invest — вкладати), тобто суб’єктам інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених грошових, майнових та інтелектуальних цінностей в інструменти ринку цінних паперів. Інвестори можуть придбавати цінні папери від свого імені та за власний рахунок для одержання доходу чи збільшення їхньої вартості або набуття певних прав, що надаються власнику цінних паперів згідно з чинним законодавством. У ролі інвесторів на вітчизняному ринку цінних паперів можуть виступати: держава; фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства; юридичні особи України та інших держав.

Фінансовими посередниками на ринку цінних паперів є юридичні особи, робота яких тісно пов’язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на ринку емітентів та інвесторів. Посередники повинні мати ліцензію на здійснення своєї діяльності. У більшості випадків вони надають брокерські, дилерські й андерайтерські послуги.

Брокер (біржовий маклер, комісіонер, курт’є, стокброкер) — посередник, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво комісійні (куртаж). Брокером зазвичай є брокерська компанія. Фізична особа також може здійснювати брокерські функції, якщо зареєструється як підприємець. В обов’язки брокера входить добросовісне виконання доручень клієнта, яким повинна віддаватися перевага разом з угодами самого брокера, якщо він також має право виконувати функції дилера.

Депозитарій — це інститут, який дає можливість здійснювати розрахунки в цінних паперах через комп’ютеризовану систему депозитарного обліку та спрощує їхній обіг на вторинному ринку за рахунок використання електронного документообігу, що значно збільшує ефективність та інвестиційну привабливість ринку цінних паперів України.

Зберігач — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію зберігача ДКЦПФР та зберігає й обслуговує рахунки в цінних паперах.

Дилер — це посередник, який здійснює операції з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за власний рахунок. Дилером може бути тільки юридична особа.

Інфраструктурними учасниками фондового ринку є юридичні особи, які виконують такі основні види професійної діяльності з інструментами ринку цінних паперів: з організації торгівлі на ринку, з управління цінними паперами, з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, депозитарну, розрахунково-клірингову, консультаційну та аудиторську діяльність тощо.

Реєстратор — юридична особа, суб’єкт підприємництва, який займається одним видом діяльності — веденням реєстрів власників іменних цінних паперів на основі ліцензії ДКЦПФР. Діяльність реєстраторів регулюється Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Емітент може й самостійно вести реєстр власників іменних цінних паперів, якщо їхня кількість не перевищує 500 осіб. У цьому випадку він зобов’язаний мати одного штатного співробітника, атестованого як спеціаліст із питань ведення реєстру та з кваліфікаційним сертифікатом установленого зразка, який займається реєстраторською діяльністю.

Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів з метою одержання емітентом фінансових ресурсів. Емітентами можуть бути уряд, місцеві органи влади, різноманітні підприємства, організації. Покупцями на цьому ринку є індивідуальні та інституційні інвестори. До них належать державні установи, інвестиційні і пенсійні фонди, інвестиційні банки, страхові компанії, трастові відділи комерційних банків, траст-компанії та ін.

Після того як цінні папери нових випусків розміщені на первинному ринку, вони стають об'єктом перепродажу. Перепродаж цінних паперів здійснюється на так званому вторинному ринку.

Як на первинному, так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів. Основним з них є торгівля цінними паперами на фондовій біржі.