Теорії міжнародно-правового визнання

Конститутивна теорія визнання

Деякі юристи-міжнародники (Г. Трипель, Д. Анцилотти, К. Штруппі, Холд Фернек, Г. Кельзен, Г. Лаутерпахт та ін) розвивали так звану конститутивну теорію визнання, згідно з якою визнання держави є конститутивним актом, від якого залежить його міжнародна правосуб'єктність ^[3]. Однак ця теорія не враховує факти реальної дійсності, що демонструють можливість будь-якої держави незалежно від визнання чи невизнання його іншими державами мати і ефективно здійснювати встановлені міжнародно-правовими нормами права і обов'язки. Другие участники международного общения обязаны независимо от признания или непризнания ими данного государства строго соблюдать в отношениях с ним общепризнанные и общеобязательные нормы международного права. Государство в отличие от других субъектов международного права обладает универсальной правосубъектностью, не ограниченной ни в отношении предмета международно-правого регулирования, ни во времени, поскольку государство существует.

Конститутивная теория была в основном широко распространена до Второй мировой войны.