Конвертованість і взаємний обіг валют

У міжнародній економіці термін «конвертованість» означає свободу обміну будь-яких фінансових активів.

Конвертованість валюти — можливість для резидентів і нерезидентів вільно, без будь-яких обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах із реальними і фінансовими активами.

Конвертованість валюти забезпечується центральним банком та урядом країни. Далеко не завжди можна спостерігати відсутність будь-якого контролю та будь-яких обмежень з їхнього боку при обміні національної валюти на іноземну для здійснення міжнародних розрахунків і за поточними, і за капітальними операціями платіжного балансу, тобто повну конвертованість валюти. Залежно від того, який обсяг і характер обмежень встановлює держава, розрізняють:

1) конвертованість за поточними операціями — відсутність обмежень на платежі та трансферти за поточними міжнародними операціями, пов'язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів.

2) конвертованість за капітальними операціями — відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнародними операціями, пов'язаними з рухом капіталу (прямих і портфельних інвестицій, міжнародних кредитів).

На кінець XX ст. з 182 країн-членів МВФ близько 40 продовжували здійснювати контроль щодо міжнародних платежів за поточними операціями, приблизно 130 країн — за капітальними операціями. Повністю конвертованими можна вважати валюти таких країн, як Австралія, Великобританія, Індонезія, Канада, країни зони «євро», Нова Зеландія, ОАЕ, Саудівська Аравія, США, Швейцарія та ін.

Крім так званої зовнішньої конвертованості (конвертованості валюти за поточними і капітальними операціями платіжного балансу), існує поняття внутрішньої конвертованості валюти — надання державою своїм резидентам права купувати, володіти і здійснювати операції всередині країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті.

Українська гривня має внутрішню конвертованість, оскільки фізичні та юридичні особи-резиденти мають змогу вільно відкривати валютні рахунки в банках, зокрема й депозитні, брати кредити в іноземній валюті та ін. Щоправда, під впливом світової фінансової та економічної кризи з кінця 2008 року було запроваджено деякі тимчасові обмеження на операції в іноземній валюті на території України, зокрема на операції банківського кредитування.

Внутрішня конвертованість валюти може зумовити виникнення паралельного обігу двох або декількох валют на внутрішньому ринку країни. Паралельний обіг здатен відбутися і без впровадження внутрішньої конвертованості, тобто нелегально. Головною причиною виникнення паралельного обігу є висока інфляція (різке падіння купівельної спроможності національної валюти), за якої населення намагається убезпечити свої доходи і заощадження шляхом їхнього переведення у стабільнішу іноземну валюту.

Паралельний обіг валют — використання однієї чи декількох іноземних валют у грошовій системі держави поряд з національною валютою, що визнається законним платіжним засобом.

Формами паралельного обігу вважають:

1) доларизацію — використання іноземної валюти як засобу обігу, але частіше — як розрахункової одиниці та засобу заощадження. Такою іноземною валютою може бути не лише долар, а будь-яка іноземна валюта. Однак найчастіше нею стає саме долар США, який і дав назву цьому явищу;

2) валютне заміщення — використання іноземної валюти як засобу обігу. На відміну від доларизації, валютне заміщення передбачає витіснення з обігу національної валюти.

В Україні, за даними Національного банку, рівень доларизації економіки перевищує 30 %. Однак про валютне заміщення говорити не доводиться. Гривня є єдиним законним платіжним засобом, який суб'єкти української економіки використовують у внутрішніх платежах. Наприклад, ідучи до магазину ми розраховуємося гривнями, ними ж отримуємо заробітну плату, здійснюємо комунальні платежі тощо. Але водночас вартість нерухомості, автомобілів вимірюємо в так званих умовних одиницях (у. о.), які відповідають доларам США, значну частину заощаджень тримаємо в іноземній валюті — доларах чи євро.

Якщо згадати 90-ті роки минулого сторіччя, коли Україна демонструвала одні з найвищих темпів інфляції у світовій економічній історії, тодішню українську валюту «купоно-карбованець» майже повністю змістив долар США. Це було незаконно, але лише цій твердій валюті довіряли громадяни та підприємства, здійснюючи будь-які взаємні платежі. Часто навіть звичайні продовольчі товари на ринку продавалися за ВКВ (вільно конвертовану валюту).