2015-06-30
235
Європейському валютному союзу передував митний союз, при функціонуванні якого відмінялися митні збори та обмеження щодо взаємної торгівлі, введено єдиний митний тариф на ввезення товарів з третіх країн з метою зменшення іноземної конкуренції в Європейському Економічному Союзі (ЄЕС). Митний союз доповнювався елементами міждержавного узгодження економічної та валютної політики.
Етапи формування Європейської валютної системи
1. Європейська валютна угода (1958 р.), характерними рисами якої є:
— взаємна конвертованість валют;
— «європейська змія» — режим валютних курсів спільного коливання валют країн-учасниць щодо третіх валют при вузьких межах їх взаємних коливань;
— створення Європейського фонду валютного співробітництва (з метою надання кредитів країнам-членам).
З метою подальшої більш глибокої інтеграції у валютній сфері у 1979 р. створена Європейська валютна система (ЄВС), мета якої полягала в досягненні економічної інтеграції, створенні зони європейської стабільності з власною валютою, у захисті Спільного ринку від експансії долара. ЄВС — це регіональна валютна система, яка є підсистемою світової валютної системи.
2. Європейська валютна система (1979 р.), яка характеризується:
— створенням колективної валюти — ЕКЮ, яка базувалася на кошику всіх валют країн ЄС (вага кожної країни в кошику визначалась залежно від частки у ВНП Європейської співдружності та в експорті всередині ЄС);
— використанням валютних інтервенцій для підтримки валютних курсів у межах погоджених відхилень;
— стимулюванням європейських інтеграційних процесів.
3. Вільний рух капіталу між країнами-учасницями (1990р.), що полягає у:
— створенні єдиного економічного простору;
— зближенні макроекономічних показників розвитку економік країн;
— поглибленні європейського інтеграційного процесу.
На основі плану Делора була розроблена Маастрихтська угода про Європейський Союз. За угодою передбачалося поетапне формування валютно-економічного союзу. Ця угода прийнята у 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди) і набула чинності з листопада 1993 р.
4. Європейський валютний союз (Маастрихтська угода, 1992 р.), який передбачає:
— створення єдиного європейського простору;
— виконання показників зближення національних господарств (для введення єдиної валюти у 1999 р.);
— низький рівень інфляції (не вище 3—3,5 %);
— низька відсоткова ставка (близько 8,5—9 %);
— державний дефіцит не повинен перевищувати 3 % ВВП чи має постійно зменшуватися до цього рівня;
— створення Європейського центрального банку (ЄЦБ);
— стабільний обмінний курс відповідно до угоди, що повинен залишатися у межах коридору без девальвації;
— створення Європейського валютного інституту — розробка єдиної валютної політики.
5. Перехід до єдиної валюти (1999 р.) та створення Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку, що передбачив:
— відбір країн, що відповідали необхідним для введення єдиної валюти критеріям;
— введення в обіг безготівкового євро (повна заміна ЕКЮ) (1999—2001 рр.);
— обмін національних готівкових грошей на євро (2002 р.);
— скасування національних грошових одиниць надавало можливість заощадити країнам — членам ЄС від 0,5 до 1 % від ВНП ЄС (десятки мільярдів доларів).
Країни — члени ЄС, що приєдналися до Союзу 2004 р. та пізніше, ввели євро на своїх територіях за умов досягнення високого рівня стабільності цін, валютних курсів та довгострокових відсоткових ставок, а також виконання інших критеріїв конвергенції, дійсних для всіх учасників зони євро.
Основними критеріями єврозони є такі:
— інфляція не повинна перевищувати показники трьох кращих з цього показника членів ЄС більше, ніж на 1,5 %;
— банківські відсоткові ставки за довгостроковими кредитами не повинні більш ніж на 2 % перевищувати показники трьох кращих за цим показником країн ЄС;
— поточний дефіцит держбюджету має підтримуватися в межах 3 % ВВП країни;
— загальний борг країни не може перевищувати 60 % ВВП;
— коливання курсу національної валюти до екю за останні два роки має перебувати в межах +15 %.
