Розмовний стиль. Сфера використання — в побуті, у родині, на виробництві

Сфера використання — в побуті, у родині, на виробництві.

Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.

Якщо звичайне спілкування заздалегідь не плануєтъся, не визначаються його мета і зміст, то ділові контакти передбачають попередню ретельну пілготовку, визначення змісту, мети, прогнозування можливих висновків, результатів. У повсякденному спілкуванні мовці можуть торкатися різних, часто не пов'язаних між собою тем, отже, їхнє спілкування має довільний інформативний характер. Ділова ж розмова не виходить за межі визначеної теми, має конструктивний характер і підпорядкована розв'язанню конкретних завдань, досягненню заздалегідь визначеної мети.

Основні ознаки спілкування:

• безпосередня участь;

• усна форма;

• неофіційність стосунків між мовцями;

• невимушеніть;

• непідготовленість;

• використання несловесних засобів (тембру, пауз, інтонації);

• використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка);

• емоційні реакції;

• потенійна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати на головному.

Основні мовні засоби:

• емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, синоніми та ін.);

• суфікси суб'єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення);

• прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);

• часте використання займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-...);

• специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки тощо;

• заміна термінів розмовними словами (мобільний телефон — мобіла, труба).

Розмовний стиль поділяється на 2 підстилі.

1) розмовно-побутовий;

2) розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні дігалоги та полілоги. Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх вічуває і спонтанно обирає сам мовець.