Стилі сучасної української мови

Стиль (лат. stilus - паличка для письма)– 1) Знаряддя для письма в давнину та за середньовіччя. 2) У мові – сукупність мовних засобів і прийомів, вибір яких зумовлений змістом, характером і метою висловлювання.

Стиль літературної мови – це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Дж. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це слова, доречні в конкретній ситуації.

Кожний стиль має:

1) сферу використання – коло мовців;

2) функціональне призначення – регулювання службових стосунків, спілкування, листування, повідомлення, вплив тощо;

3) характерні ознаки – форма та спосіб викладу;

4) систему мовних засобів і стилістичних норм – лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо.

Високорозвинена сучасна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких:

- розмовний;

- художній;

- науковий;

- публіцистичний;

- офіційно-діловий;

- епістолярний;

- - конфесійний.

Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилю, а іншим – переважно писемна.

Структура текстів різних стилів неоднакова. Якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог), то для інших – переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільними для них є те, що вони представляють усе багатство виражальних засобів мови і виконують важливі суспільні функції – забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.