Лідерство в міжнародному контексті. Європейський стиль лідерства. Японський стиль. Північноамериканська модель керівництва. Порівняльний аналіз різних типів керівництва. Керівництво в країнах Центральної Європи, країнах, що розвиваються.
Лідерство – це соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на випливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів
Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього енергію.
Підход запропонований Дж. Коллінзом при дослідженні лідерів світового бізнесу кінця ХХ ст. включає такі п’ять рівнів менеджерів: високопрофесійний співробітник, цінний член команди, компетентний менеджер, ефективний керівник, керівник п’ятого рівня. Саме керівники п’ятого рівня забезпечують винятково високі і довгострокові успіхи міжнародних корпорацій завдяки тому, що реалізуються не через власний успіх у кар’єрі, а через найвищу мету — створення компанії світової досконалості.
|
|
Для розуміння міжнародних аспектів лідерства важливо спиратись на численні дослідження стилю діяльності менеджерів різних країн. Зокрема, М. Хеєр, Е. Гіселі та Л. Портер вивчали діяльність 3641 менеджера з 14 країн і виявили чотири основних аспекти лідерства:
1. Здатність до лідерства та ініціативи. При цьому лідеру доводиться або вірити в уподобання підлеглих щодо адміністрування при їх невеликих амбіціях (теорія «Х»), або сподіватись на їхню ініціативу, яка притаманна більшості працівників як природна риса, і здібності (теорія «Y»).
2. Обмін інформацією і цілями.
3. Участь.
4. Внутрішній контроль.
Основні моделі виконавчих директорів (лідерів) міжнародної компанії:
Американська модель:
o отримання вищої освіти;
o незначний досвід практичної роботи;
o вища управлінська підготовка до початку кар'єри в університетських школах бізнесу та отримання ступеня магістра ділової адміністрації (МДА);
o ділова кар'єра відповідно до запрошень корпорації та шкіл бізнесу після отримання ступеня МДА.
2. Європейська модель:
o отримання вищої освіти;
o набуття управлінських знань і навичок на основі практичної роботи на керівних посадах;
o систематизація і вдосконалення навичок керівної роботи в процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації в провідних університетських школах бізнесу.
3. Японська модель:
o отримання вищої освіти;
o конкурсний набір на роботу до корпорації;
o кар'єра фахівця з висування на керівну роботу;
o багатоетапна ротація у поєднанні з перепідготовкою та підвищенням кваліфікації в корпоративних навчальних центрах.
|
|
Порівняльний аналіз різних стилів (типів) керівництва.
Параметри взаємодії керівників з підлеглими | Стилі керівництва | |||
авторитарний | демократичний | ліберальний | ||
1. Прийоми прийняття рішення | Одноосібно вирішує питання | Перед прийняттям рішення радиться з підлеглими | Чекає вказівок від керівництва чи рішення наради | |
2. Спосіб доведення рішення до виконавців | Наказує, розпоряджається, командує | Пропонує, просить | Просить | |
3. Розподіл відповідальності | Бере на себе чи перекладає на підлеглих | Розподіляє відповідальність відповідно до переданих повноважень | Знімає з себе будь-яку відповідальність | |
4. Ставлення до ініціативи | Придушує | Заохочує, використовує в інтересах справи | Віддає ініціативу в руки підлеглих | |
5. Ставлення до підбору кадрів | Боїться кваліфікованих працівників | Підбирає кваліфікованих працівників | Підбором кадрів не займається | |
6. Ставлення до браку власних знань | Все знає - все вміє | Постійно підвищує свою кваліфікацію, враховує критику | Поповнює свої знання і заохочує цю рису у підлеглих | |
7. Стиль спілкування | Тримає дистанцію, нетовариський | Дружньо налаштований, любить спілкування | Боїться спілкування, спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи | |
8. Характер відносин з підлеглими | Диктується настроєм | Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль | М'який, покладистий | |
9. Ставлення до дисципліни | Прихильник формальної твердої дисципліни | Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей | Вимагає формальної дисципліни | |
10. Ставлення до методу морального впливу на підлеглих | Вважає покарання основним методом стимулювання. Заохочує тільки у свята | Використовує різні види стимулів, не завжди орієнтуючись на свята | Діє приблизно так само, як і демократ | |