Частина І

Обіцяють заплатити

Багато тисяч, якщо народити

У тій країні дитину.

Та не зважили злії,

Що подохнуть усі діти,

Що народилися у тій країні

За злії діла їх батьків,

Бо батьки їх невинних вбили.

Не втечуть, не відкупляться,

Як би не воліли.

Подохнуть їх діти, подохнуть,

Бо батьки їх злії.

Якщо залишеться сто тисяч,

То були б радії,

Бо багатьох,

Багатьох не стане

На тій країні.

Хто з голоду здохне,

А кого вб'ють мірила.

Той у вогні згорить,

А інший за діла ліхії

Не побаче, не почує

Рідної дитини.

Адже самі вбивали

Сиротин, калік й невинних.

Не вблагають вони душ тих

Кого вбили

І вже служать панахиду

По усій країні.

Не врятують діточок їх

Знахарі сліпії.

Як вони не чули

Скарг нужденного,

Так і Бог не почує

Їхньої молитви.

Не врятують тії душі -

Усі загинуть.

Стогни, плач по всій країні,

Бо нема дитини,

Бо Бога ганьбили,

А святих убили.

За те не чує їх Бог,

Жодної молитви.

Надіються на своїх кумирів?

Бог втопче у багнюку

Їхнії "святині"!

Не спасуть їх ідоли пустії,

Бо вбивати

Й катувати не робіли.

Так пізнають, отак пізнають,

Хто є Бог єдиний.

А усю мерзоту їх

Бог пошлє на них.

Усі прокльони,

Уся хула на голови їх.

Нехай палає, нехай палить

Їх оте вугілля,

Бо вони не чули

Й нужденного вбили.

І вже чаша

Гніву Божого повна,

Земля й небо стогнуть -

Мерзенні ж подохнуть.

І ні у раю, ані в пеклі

Не знайдуть спокою й допомоги.