2015-06-30
960
Хлопчик пробував вибратись на високу кам'янисту гору. Він знав, що там наверху стоїть будинок, в якому тепло, є світло, їжа. Там затишно і безпечно.Там чекає його батько.Хлопчик дуже шкодував, що не послухав батька і втік далеко від дому.
Він ліз наверх, падав, його руки і ноги були в подряпинах.Він замерз, змучився і вкінці кінців зрозумів, що ніколи не зможе вибратись на ту гору.Він заплакав і у відчаї став кликати батька.
Батько почув голос сина, спустився вниз, взяв хлопчика на руки і почав підніматися на гору. Хлопчик зігрівся, заспокоївся і потім запитав батька:
- Ти простив мене за те, що я пішов один без тебе?
- Так простив,- відповів батько.
- Я ніколи більше не піду від тебе. Ми завжди будемо разом. Я буду завжди хорошим.
Батько все вище і вище піднімався по кам»янистому схилу.Хлопчик подивився на темні гори і йому знову стало страшно:
- Я боюсь.
- Я міцно тримаю тебе, - відповів батько.
- А ти не кинеш мене? – запитав син.
- Ніколи!
- А тобі не тяжко.
- Ні.
- Я хочу допомогти тобі нести мене,- сказав хлопчик.
|
|
|
- Попробуй- відповів батько.
- Я буду говорити тобі куди йти.
- Але я сам знаю дорогу.
- Я буду підстрибувати в такт твоїм крокам, - запропонував хлопчик.
- Тим ти будеш мені більше заважати, ніж допомагати – заперечив батько.
- Я буду перебирати ногами, ніби я також іду, - сказав хлопчик.
- Така допомога подібна скоріше на обман.
- Відпусти мене на землю, я піду сам.
Батько поставив сина на ноги, але хлопчик зразу спотикнувся і чуть не впав.Батько встиг зловити його:
- Цей схил тобі подолати не під силу.
- Але, що я можу зробити, щоб тобі легше було нести мене?
- Подумай, - тихо сказав батько.
- Я не знаю, - заплакав син.
Батько з сином на руках продовжували підніматися верх.Хлопчик подивився в очі батька і сказав:
- Я так люблю тебе!
- Дякую, це та допомога, яку я потребую!
8.Життя наше земне дуже швикоплинне.Все минае:наші смутки і радощі, щастя і сльози… Єдине, що ніколи не зітреться, ніколи не забудеться- це те, що ми тут на землі зробили для Ісуса.Дав би Бог, щоб ми мудро використовували час нашого земного домування, і щоб нас не заземлювала земля, а кожен день більше і більше кликало небо…
У народі існує повір”я, що лебідь перед смертю особливо гарно і мелодійно курличе. Ці незвичайні звуки люди назвали лебединою піснею. Сьогодні люди відкладають своє спасіння на другий план, сподіваючись, що прийдуть плодовиті осінні дні, і тоді вони принесуть для Господа плоди і буде прекрасна лебедина пісня… Живімо для Бога сьогодні, бо “завтра” не в наших руках.Хай кожен день буде лебединою піснею, адже, можливо, для когось він і є останній… Чомусь здається, що ось-ось пролунає голос останьої труби, і над землею, розгорне чудові пелюстки уже нове і вічне світання…
|
|
|
Пісня “Встелилося колосся до землі”
9.Коли саме Господь Ісус прийде, я цього не знаю. Але я упевнений, що Він прийде й тоді звершить суд над неспасеними людьми. Раз у раз Господь нагадував народові про Свій другий прихід на землю: “Будьте готові, бо прийде Син Людський тієї години,коли не думаєте “.
Мій приятелю, чи ти готовий? Чи бажаєш, щоб Господь прийшов цього вечора?
Чи ти радієш Його приходу, чи боїшся Його?” Чи не кричав би й ти, щоб скелі і гори впали на тебе і сховали тебе від Його Лиця? Чи сама думка про Його прихід не хвилює твого серця? Апостол Павло говорить: “Ми, що є живі змінимося і бедемо підняті на зустріч з Господом у повітрі”.Чи і ти будеш піднятий вгору, чи залишишся тут на землі?
Ти не знаєш, коли Господь вернеться.Однак,пам”ятай, що це настане раптово й несподівано, в одну мить, і тоді вже не буде часу на підготовку.Тому я нагадую, що це, можливо твоя остання нагода, бо Ісус Христос може прийти в будь-яку мить.А що з тобою тоді буде?
Наверніться люди до Бога, бо скрізь стихії, бо скрізь тривога,
А що ж то далі із нами буде? Наверніться до Бога люди
Я цим словом вас не лякаю, не кажіть тільки, а хто там знає,
Коли суду прийде година, Бог писання лишив людині.
І вже сповнюються писання, Бог вас кличе може в останнє,
Може завтра уже й не буде, наверніться до Бога люди.
Ще сьогодні шанс, наверніться, не губіть себе, схаменіться,
Душі ваші, що повні муки передайте Ісусу в руки.
Що вам, люди ще тут втрачати? Де іще є без горя хата?
Без наркотиків, зрад, побоїв і в багатих і в бідних горе.
Гріх, мов рак, де його немає? Що вас, людоньки ще тримає?
Щоб до Господа не спішити, у доброті ще пожити?
Бог на небі покладе крапку, і згорить усе до останку,
Чи багатства вам буде треба? Як ітиме Син Божий з неба?
Він як грізний прийде Владика, наверніться малі й великі.
Може бути цей день останнім, Бог чекає вас з покаянням
Невже сьогодні ти підеш, не взявши звільнення для себе?
І будеш думать: час ще є, мені іще пожити треба.
Я ще своє не догуляв, а що про мене скажуть друзі?
Я хати ще не збудував, а чесно що тепер зудуєш?
Я чув звичайно і не раз, прийде кінець для цього світу
Та хто сказав, що вже той час, ще встигну весело пожити.
А потім Богу поклонюсь, не хочеться в вогні горіти,
От серце лиш болить чомусь, і зовсім нічому радіти.
Ти утішаєш сам себе, де той кінець, ну хто це знає,
Людино, тільки Бог Отець один ті строки призначає
Жени скоріш оману геть, чи ти придбав ключі від неба,
А що коли кінець прийде сьогодні уночі до тебе?
Пісня “Прийди до Христа”
Коли ти, друже мій, у житті цім втомився
І тягар непідсилий твою душу гнітить
І під важким ярмом бенадійно схилився
І падають сльози і серце болить
Іди до Христа, іди не вагайся,
Він дасть вічне життя і надію і щастя
Він тягар твій здійме і пригорне до Себе,
Бо Він любить тебе, бо вмирав Він за тебе.
Не забудь тяжкий хрест і вінок той терновий,
То ж за тебе, мій друже, Агнець Божий вмирав,
Щоб на небі ти мав життя вічне і нове,
На Голгофі Христос кров святую проляв.
Але знай, що прийде та нежданна хвилина
І настане останній і страшний той час
І почуєш слова тоді Божого Сина
Відійдіть ви від мене, бо не знаю я вас.
Встелилося колосся до землі, а в небі вже кружляють журавлі,
Жнива є близькі й птахів переліт нагадують: “ Життя – коротка мить!”
Чи думав ти, життя пройде як день?
Чи думав ти, що є земля пісень?
Чи думав ти, що є вогонь жалю?
Чи думаєш про душу ти свою?
Земні роки як річечка збіжать,земні роки словами не здержать,
Вже колосом біліють дні твої,а у душі змовкають солов”ї
Торкнеться сумом осінь до чола, як пустоцвіт весна твоя була.
|
|
|
Біліє колосом пустим життя,а дням земним немає вороття.
В ім”я Господнє просимо усіх: “Покайтеся! Жнива йдуть на поріг,”
Спаситель простить, душу пригорне, спів солов”їний для душі верне
2.Создана земля по Божьей воле силой Всемогущего Творца
Все ликует неизменной доле, что же человек пред Богом я?
Покорись Отца единой воле, Он Создатель и твоей души,
Обретешь ты мир небесный вскоре, только ты к Иисусу поспеши.
Иисус Христос все твердо знает, знает, где должно дождям упасть.
Человек все это понимает, но Христо не хочет он принять.
Для тебя Христос пришел на землю, для тебя он в небе дверь открыл,
Чтобы ты принял Его спасенье и спасенным в Боге ликовал.
3.Я знаю ту країну неземну, думками завжди туди я лину.
Чудовий неземний там краєвид, там завжди чистий небосхід.
Давайте, друзі, поспішайте, і марно часу ви не гайте,
Прийдіть скоріше до Христа, Небесної країни Творця.
На березі небесної країни, води чисті та спокійні
Гіркі сльози, горе та біда, не ввійдуть ніколи в небеса.
4.Блудним сином ходив я по широкій дорозі
Щастя вперто шукав я, за ним далі ішов.
Так роки проминали, в марноті та тривозі,
Щастя в світі без Бога ще ніхто не знайшов.
Змарнував все, що мав я, ні за що в світі жити
Непотрібний нікому, в наймах голодував,
А душа розривалась і хотілося жити,
Хліб у Отчому домі я собі споминав.
А коли усвідомив, що згрішив проти Батька,
Захотів повернутись я у Батьківський дім,
Хоч слугою назавжди я хотів залишитись,
Лиш би в рідному домі бути з Батьком своїм.
І коли я підходив вже до рідного дому,
То побачив, що Батько вже мене виглядав,
І лахміття зняв змене, одягнувши в чисту одіж,
Як рідного сина Він додому прийняв.
До небесного Батька, любий друже, вернися,
Він тебе вже чекає, бо Він любить тебе.
В розкаянні в молитві перед Ним ти схилися
І як рідного сина Він додому прийме.
Коли ти, друже мій, у житті цім втомився
І тягар непідсилий твою душу гнітить
І під важким ярмом бенадійно схилився
|
|
|
І падають сльози і серце болить
Іди до Христа, іди не вагайся,
Він дасть вічне життя і надію і щастя
Він тягар твій здійме і пригорне до Себе,
Бо Він любить тебе, бо вмирав Він за тебе.
Не забудь тяжкий хрест і вінок той терновий,
То ж за тебе, мій друже, Агнець Божий вмирав,
Щоб на небі ти мав життя вічне і нове,
На Голгофі Христос кров святую проляв.
Але знай, що прийде та нежданна хвилина
І настане останній і страшний той час
І почуєш слова тоді Божого Сина
Відійдіть ви від мене, бо не знаю я вас.
Коли ти, друже мій, у житті цім втомився
І тягар непідсилий твою душу гнітить
І під важким ярмом бенадійно схилився
І падають сльози і серце болить
Іди до Христа, іди не вагайся,
Він дасть вічне життя і надію і щастя
Він тягар твій здійме і пригорне до Себе,
Бо Він любить тебе, бо вмирав Він за тебе.
Не забудь тяжкий хрест і вінок той терновий,
То ж за тебе, мій друже, Агнець Божий вмирав,
Щоб на небі ти мав життя вічне і нове,
На Голгофі Христос кров святую проляв.
Але знай, що прийде та нежданна хвилина
І настане останній і страшний той час
І почуєш слова тоді Божого Сина
Відійдіть ви від мене, бо не знаю я вас.
Коли ти, друже мій, у житті цім втомився
І тягар непідсилий твою душу гнітить
І під важким ярмом бенадійно схилився
І падають сльози і серце болить
Іди до Христа, іди не вагайся,
Він дасть вічне життя і надію і щастя
Він тягар твій здійме і пригорне до Себе,
Бо Він любить тебе, бо вмирав Він за тебе.
Не забудь тяжкий хрест і вінок той терновий,
То ж за тебе, мій друже, Агнець Божий вмирав,
Щоб на небі ти мав життя вічне і нове,
На Голгофі Христос кров святую проляв.
Але знай, що прийде та нежданна хвилина
І настане останній і страшний той час
І почуєш слова тоді Божого Сина
Відійдіть ви від мене, бо не знаю я вас.
.Життя наше земне дуже швикоплинне.Все минае:наші смутки і радощі, щастя і сльози… Єдине, що ніколи не зітреться, ніколи не забудеться- це те, що ми тут на землі зробили для Ісуса.Дав би Бог, щоб ми мудро використовували час нашого земного домування, і щоб нас не заземлювала земля, а кожен день більше і більше кликало небо…
У народі існує повір”я, що лебідь перед смертю особливо гарно і мелодійно курличе. Ці незвичайні звуки люди назвали лебединою піснею. Сьогодні люди відкладають своє спасіння на другий план, сподіваючись, що прийдуть плодовиті осінні дні, і тоді вони принесуть для Господа плоди і буде прекрасна лебедина пісня… Живімо для Бога сьогодні, бо “завтра” не в наших руках.Хай кожен день буде лебединою піснею, адже, можливо, для когось він і є останній… Чомусь здається, що ось-ось пролунає голос останьої труби, і над землею, розгорне чудові пелюстки уже нове і вічне світання…
Пісня “Встелилося колосся до землі”
Встелилося колосся до землі, а в небі вже кружляють журавлі,
Жнива є близькі й птахів переліт нагадують: “ Життя – коротка мить!”
Чи думав ти, життя пройде як день?
Чи думав ти, що є земля пісень?
Чи думав ти, що є вогонь жалю?
Чи думаєш про душу ти свою?
Земні роки як річечка збіжать,земні роки словами не здержать,
Вже колосом біліють дні твої,а у душі змовкають солов”ї
Торкнеться сумом осінь до чола, як пустоцвіт весна твоя була.
Біліє колосом пустим життя,а дням земним немає вороття.
В ім”я Господнє просимо усіх: “Покайтеся! Жнива йдуть на поріг,”
Спаситель простить, душу пригорне, спів солов”їний для душі верне
