Важка жіноча доля в оповіданнях Марка Вовчка

Вражають глибиною трагічного звучання особливо 2два оповідання про долю жінок – «Горпина» і «Одрка».Якщо в першому з виключною художньою силою показано руйнування материнського щастя, то в другому змальовано страждання і загибель дівчини, яку занепостив кріпосник.

Фольклорний матеріал вона інтерпретує по своєму, як художник і соціолог. Усна народна творчість допомогла їй проникнути в психологію трудових мас, глянути на життя й оцінити його з позицій закріпаченого селянства. Саме тому Леся Українка писала що Марко Вовчок знала такі тайни історичної душі українського народу і такі глибини, яких тепер вже ніхто не знає або виповісти не вміє.

Зернувшись до художнього домислу, Марко Вовчок побудувала надзвичайно стрункий сюжет у оповіданні «Горпина». Розповіддю про смерть дитини й божевілля жінки письменниця поглибила трагізм ситуації і не тільки порушила життєву правду, а навпаки, підкреслила цим антикріпосницьку спрямованість твору. Протягом усього твору підкреслювалась сила материнських почуттів. Для такої натури-чистої, глибокої, люблячої – смерть довгожданого первістка та ще за такими обставинами стала причиною другої трагедії – божевілля.

Увиразнення страдницької долі жінок-селянок, знівечених панами-людоїдами, підсилювалося не двозначними оцінками поміщиків. Письменниця, показуючи хиже, людоненависницьке їство кріпосників, зривала з них маску лібералізму. Поміщик, який загнав у могилу дочку Горпини завдав матері нелюдських мук, призвів до божевілля.

Таким же лютим вовком «вороном хижим» показаний пан-розпусник з оповідання «Одарка». Таке ж і все панське кодло: і пані що їсть людей, як «їржа залізо» і паненята, що «як ті пя’точкі» виссали, висасали останні сили з безталанної дівчини.

Зірвавши діговий світ, забавившись з Одаркою поміщик вирвав її зі звичайного оточення, розлучив із родиною, подарував донці і перевіз у місто. Для сільської дівчини переїзд став останньою краплею її випробувань – її замучила ностальгія, вона засумувала і померла у шпиталі.

На фоні таких нелюдів – панів і Горпина із своїм невичерпаним горем жінки – матері, яка власними руками позбавила життя свою дитину, бажаючи їй добра, і збезченна, відірвана від рідної домівки Одарка постають в образі святих страдниць.