Стилістичні особливості байкарів 19 століття

На Україні жанр байки також має давню і багату традицію. Ще у шкільних риториках і поетиках XVII — XVIII ст. — Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського, Тимофія Колісниченка — зустрічаємо чимало байок учбового призначення. Широко використовували байку з метою «унаочнення» проповіді у своїх казаннях Іоаникій Галятовський і Антоній Радивиловський. Досить плідно виступав у цьому традиційному жанрі видатний філософ Г. Сковорода. Його знамениті «Басні Харьковскія», створені на цілком життєвій основі, пройняті виразними демократичними, гуманістичними тенденціями, були справді видатним і оригінальним явищем в українському письменстві. Вони не тільки підсумовували здобутки давнього байкарства, але й започатковували нову, літературну байку XIX ст. За визначенням І. Франка, Г. Сковорода був «предтечею Крилова і Гребінки».

Уперше на реалістичний грунт українська байка стає у творчості письменників персдшевченківської доби — П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського і особливо Є. Гребінки. Діяльність кожного з них відіграла важливу роль у становленні віршованої байки як повноправного літературного жанру в українській літературі. Але водночас не слід забувати й менш відомих байкарів, творчість яких була невід’ємною частиною літературного процесу на Україні на початку минулого століття.

Серед українських байкарів на порозі нового письменства заслуговує па увагу передусім постать П. Білецького-Носенка — письменника і вченого.

Майже водночас із П. Білецьким Носенком до жанру байки звернувся П. Гулак-Артемовський — автор романтичних балад, віршованих і прозових послань, перекладів і переспівів.

Найзначнішим твором у всій літературній спадщині Гулака-Артемовського по праву вважається байка-казка «Пан та Собака», що користувалася свого часу великою популярністю, розповсюджувалась у багатьох списках.

Головними передумовами появи «Пана та Собаки» були насамперед прогресивні просвітительські тенденції, невдоволення передової громадськості Росії та України самодержавно-кріпосницьким режимом, піднесення народної самосвідомості, викликане переможним завершенням Вітчизняної війни 1812 р.