Тема (іv): курація – лабораторні та інструментальні методи обстеження, обгрунтування клінічнього діагнозу

Актуальність теми: У загальній структурі діагностичного обстеженя хворого крім анамнестичного і фізичного застосовують методи лабораторного й інструментального досліджень.

МЕТА. Вміти розпізнавати і оцінювати значення симптомів і синдромів в діагностиці захворювань. Знати: основні розділи історії хвороби,основні і загальні скарги хворого, значення анамнезу хвороби, об’єктивне дослідження, обґрунтування попереднього діагнозу; нормальні величсини основних клінічних, біохімічних констант людини, нормальні показники основних інструментальних методів дослідження.

Вміти: проводити аналіз даних лабораторних та інструментальних досліджень конкретного хворого, сформулювати попередній діагноз.

Конкретне завдання.

1. Послідовно викласти результати опитування хворого.

2. Описати результати об’єктивного обстеження хворого.

3. Інтерпритувати загальноклінічні (загальні клінічні аналізи крові, сечі, калу,термометрія, антропометрія) спеціальні (біохімічні дослідження крові,біохімічні дослідження сечі) методи дослідження.

4. Інтерпритувати інструментальні методи дослідження (електрокардіографія, рентгенографія, тонометрія, ультразвукові, ендоскопія, радіоімунні, магнітно-резонансні, імунологічні тощо).

5. Виділити основний синдром.

6. Використовувати деонтологічні навики в спілкуванні з хворим.

Практична робота студентів.

Студент складає план додаткових обстежень необхідних для підтвердження діагнозу (не слід включати дослідження, які не знайдуть застосування в проведенні дифіеренціального діагнозу). Вносяться результати цих обстежень і заключення консультантів інших спеціальностей. Проаналізувати анамнестичні дані, результати фізикальних, лабораторних і спеціальних методів дослідження.

Фрагмент історії хвороби (4)

ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ.

У кожного хворого визначаються результати обов’язкових досліджень:

- клінічний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор;

- біохімічний аналіз крові;

- аналіз калу;

- реація Вессермана (на сифіліс);

- вимірювання АТ;

- флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки;

- електрокардіограма;

- інші дослідження, необхідні для обгрунтування попереднього діагнозу.

Не слід включати дослідження, які не знайдуть застосування при обгрунтуванні попереднього діагнозу чи проведенні диференціального діагнозу.

ОБҐРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНОГО ДІАГНОЗУ проводить за наступною схемою:

- на основі скарг (вказати основні скарги по певній системі);

- анамнезу захворювання (особливості початку, перебігу захворювання, з чим

пов'язує, динаміка появи симптомів, ефективність лікування);

- анамнезу по системах (які скарги з боку інших систем підтверждують наявність захворювання);

- анамнезу життя (фактори ризику, провокуючі, спадковість);

- даних об'єктивного обстеження;

- даних лабораторно-інструментальних методів дослідження, які підтверджують наявність патологічних змін (вказати наявність чи відсутність патологічних змін).

- встановлюємо клінічний діагноз.