Дієприкметникові звороти

Дієприкметник – особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: підписаний, виданий.

Ця форма дієслова поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметником, а саме:

– як і дієслово, називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває активним чи пасивним;

– як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, числа, роду.

Дієприкметникові звороти – це дієприкметник із залежними від нього словами. Вони виділяються комами після означуваного слова: Лист, підписаний директором, лежить на столі. Якщодієприкметниковий зворот стоїть перед означуваним словом, то він комами не виділяється: Підписаний директором лист лежить на столі.

На відміну від російської мови в українській мові дієприкметник має переважно форми пасивного стану (затверджений, відкритий, написаний, ведений, позбавлений, усвідомлений). Форми активного стану малопродуктивні, (застарілий, посивілий, потерпілий).

При перекладі російських дієприкметників слід пам‘ятати, що в українській мові неможливі дієприкметники з суфіксами: -вш- /создавший/, -ем-, -им-/выполняемый, обозримый/, -ся- /подписавшийся/, -ущ-, -ющ- /пишущий, страдающий/.

При перекладі найчастіше використовують:

1. Підрядне означальне речення: подписавшийся – той, який підписався; движущийся – той, що рухається; создавшийся – той, що склався.

2. Дієприкметники із суфіксами -л-, -н- (поседевший – посивілий, выполняемый – виконуваний)

3. Прикметники (необозримый – неозорий).