Хі. Зовнішнє оформлення текстів

Правила набору текстів на комп‘ютері

Під час набору текстів потрібно враховувати численні типографічні традиції, які утвердилися задовго до появи комп‘ютерів, зокрема:

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться (акад. Наєнко, а не акад./ Наєнко; доц. Корж В. Ф, а не доц./ Корж В. Ф; Т. Г. Шевченко, а не Т. Г./ Шевченко).

2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать (1917 р., а не 1917 / р.; 150 га, а не 150 / га; 20 куб. см, а не 20 / куб. см чи 20 куб. /см).

3. Не можна відривати й переносити граматичні закінчення, з‘єднані з цифрами через дефіс (3-й, 11-го, 378-му).

4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу вид-во, т-во, і т.д., та ін.

5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Щоб уникнути вищезазначених помилок слід пам‘ятати, що при наборі будь-якою мовою звичайний пробіл обов‘язково потрібно ставити:

а) після, а не до таких знаків як кома, крапка з комою, двокрапка, знак оклику, знак питання, а також після закриваючої дужки і закриваючих лапок;

б) до, а не після відкриваючої дужки, відкриваючих лапок і трикрапки на початку речення;

в) після довгого тире.

Не ставиться пробіл між дужкою чи лапками і наступним чи попереднім словом, а також між словом і будь-яким наступним розділовим знаком, окрім тире. Не виділяється пропусками дефіс.

Нерозривний ( рос. жесткий) пробіл (Ctrl + Shift + пробіл) ставиться:

а) між ініціалами та прізвищем (А. П. Коваль);

б) після географічних скорочень (м. Київ);

в) між знаками відсотка %, номера №, параграфа §, та інших знаків (наприклад, після /, // у списку літератури), а також числами, які до них відносяться (№ 13, § 25, С. 13-15, 240 с);

г) усередині таких скорочень (і т. д., і т. п., тощо);

д) між внутрішньотекстовими пунктами та інформацією, яка йде після них, наприклад: 1) підручник із хімії; а) між елементами;

е) між числами і одиницями виміру, які до них відносяться (ХХ ст., 2002 р., 345 кг, 100 шт);

є) довге тире виділяється пробілами з обох боків – нерозривним ліворуч і звичайним праворуч;

и) між класами багатозначних чисел, починаючи з п‘ятизначних (8 000 000; 1 900);

і) після однобуквених прийменників та сполучників, особливо на початку речення чи в заголовку.

На екрані комп‘ютера, при активізації функції „недруковані знаки”, на місці нерозривного пробілу має з‘явитися кружечок у вигляді індексу (Іваненко˚П.˚П., 2˚340˚000, м.˚Ужгород, /˚Рец.) У звичайному вигляді (на папері) там немає ніяких позначок.

Назва документа набирається заголовними (великими) літерами (через caps lock) – РЕЦЕНЗІЯ. Вона не повинна бути довшою ніж 40 знаків. Слід розрізняти назву документа і його заголовок, оскільки допускається заголовок набирати звичайним розміром.

ВІДГУК (назва)

на курсову роботу (заголовок)

Не дозволяється у заголовку розривати і переносити слова (вис-но-вок). Якщо заголовок великий, то його слід ділити (за змістом) на декілька рядків, активізувавши фунцію „розмістити посередині”. Крапка після заголовка чи назви документа не ставиться.

Заголовними літерами набираються і „шапки” на титульних сторінках рефератів, контрольних, курсових чи дипломних робіт.

Текст від заголовка набирається через 3-4 інтервали.

Щоб розпочати нову сторінку всередині текстового масиву треба виставляти функцію „розрив сторінки” (через віконце „вставка”).Абзац треба виставляти зразу на лінійці або користуватися табулятором. Жоден рядок не повинен починатися з пропуску (пробілу).

Особливості комп‘ютерного перекладу та редагування

Останнім часом більшість текстів обробляються за допомогою спеціальних комп‘ютерних програм, що значно зменшує витрати часу і полегшує процес перекладу чи пошуку помилок у текстовому масиві. Однак тут існує маса підводних каменів, незнання яких може спричинити у кращому разі анекдотичні ситуації, у гіршому – абсолютно інший зміст тексту. Тому тут слід зважати на деякі моменти:

1. Причиною непорозумінь і помилок при перекладі чужомовного тексту з допомогою комп‘ютерних програм можуть стати омоніми. Комп‘ютер не завжди може „визначити” контекстуальне значення слова. Так, наприклад, російський омонім „раздел” може бути перекладене на українську мову як „розділ” (частина текстового масиву) і „роздягнув” (від дієслова роздягати).

2. Слід пам‘ятати при перекладі текстів про явище багатозначності, оскільки комп‘ютер не завжди може вибрати потрібне значення слова відповідно до контексту. Так, наприклад, російське словосполучення „брак резины” автоматично може бути перекладене як „брак гуми” (правильно) і „шлюб гуми” (неправильно, бо шлюб може бути тільки між людьми), або словосполучення " гражданский кодекс” може бути перекладене як „цивільний кодекс” (правильно) і „громадянський кодекс” (неправильно), „предложение на рынке” – як „пропозиція на ринку” (правильно) і „речення на ринку” (неправильно).

3. Комп‘ютер може сприймати власні назви як звичайні слова і відповідно перекладати, а не передавати їх, що є грубим порушенням норм українського правопису. Так, наприклад, російські прізвища Полýшина (від „полушка”), Бузило, Медведь, Воробей можуть бути перекладені як Напівшина, Бешкетувало, Ведмідь, Горобець, хоча правильно було б Полушина, Бузило, Медведь, Воробей. І навпаки українські прізвища Цибуля, Щасливець можуть бути автоматично перекладені на російську як Лук, Счастливец, хоча правильно – Цыбуля, Щасливец.

4. Дуже часто, коли виставлена функція „автоматична перевірка орфографії”, комп‘ютер може сприймати складні чи невідомі слова як помилку і відповідно виправляти їх. Наприклад, прізвище Головащук автоматично може розриватися у тексті на словосполучення „голова щук” (тобто, щучі голови), а прізвища Саєнко, Зборовська може постійно змінюватися на Наєнко, Боровська, оскільки останні фіксуються в електронному словнику, а перші – ні.

5. Розробники програмних версій не завжди мають змогу зафіксувати всі можливі варіанти загальних і власних назв, тому комп‘ютер часто не сприймає складні слова, і якщо їх схожих варіантів немає в електронному словнику, то такі слова виділяються червоним курсивом. Виділені таким чином слова треба перевіряти вже самостійно за традиційними словниками та правописом.

6. Комп‘ютерні програми не виділяють змістові помилки, які утворилися внаслідок неправильно набраного слова. Наприклад, якщо помилково набрати „вини” замість займенника „вони” у словосполученні „ вони не побачили” – „вини не побачили” слово „вини” не виділятиметься як помилка, оскільки в електронному словнику зафіксований іменник вина і його словоформи „вини – виною”.

7. Під час набору та автоматичного перекладу при активізації функції „автоматична перевірка орфографії” словосполучення, невластиві для даної мови, виділяються зеленим курсивом, що свідчить про синтаксичні, рідше, про пунктуаційні помилки, які треба виправляти самостійно, звертаючись до відповідної літератури.

Отже, при комп‘ютерній обробці текстів не слід повністю покладатися на „штучний розум”, бо, як відомо, ніщо не може повністю замінити людину.